"Київ древній, віковічний - під прапорами... "Rothman's"
Інеса МОТОРНА, "День"
З 23-го по 25 травня пишно й бурхливо відзначали дні Києва. Святкування прокотилося усіма районами міста, а центром усіх подій, звісно, був Хрещатик. 24 травня тут відбулася 7-годинна вистава під назвою "Київ древній, віковічний". Цю некомерційну акцію готували протягом двох місяців. Учасники програми виступали на добровільних засадах. Уперше в Києві на майдані Незалежності (на боці Поштамту) була споруджена величезна (46 метрів завдовжки) багатоярусна сцена. Рух транспорту було перекрито, що дало змогу глядачам вільно прогулюватися Хрещатиком і разом з тим бачити все, що діялося на сцені.
У виставі були задіяні актори столичних театрів, музичні колективи: "Політ", Муніципальний духовий оркестр, дитячий хор Держтелерадіо, ансамбль "Зернятко", хор Києво-Печерської лаври, який, уперше брав участь у такому грандіозному дійстві. Щоправда, на жаль, співав під фонограму.
У постановці були відображені картини історії Київської Русі: "Кий, Щек, Хорив і Либідь", "Володимир Великий", "Ярослав Мудрий", "Тарас Шевченко". Музику написав Олександр Спаринський, постановник - Олег Марцинів, звукове оформлення харківської фірми "Мюзик-ленд" (до речі, звук справді був потужним - 150 кВт). Непогано були дібрані костюми, які символізували різні епохи. І все було б, непогано, якби не той факт, що князь Володимир Великий, тендітна княгиня Ольга і дівчатка в національних віночках виступали під прапорами "Rothman's" та "Zinteko".
Справа в тому, що сцена була заздалегідь підготована для переможців фестивалю "Червона рута", який проходив наступного дня, 25 травня. От і вийшло, що історичні герої виступали на сцені, яка була призначена для рок-концерту. Організатори заходу не завдавали собі клопоту з розмаїттям декорацій і розвішали величезні та яскраві пачки та прапори "Rothman's", під якими дійство, котре відбувалося на сцені, м'яко кажучи, мало ще той вигляд.
На закінчення програми співали Астрая, Ані Лорак, Максим Шевцов та інші зірки нашої естради, що дуже порадувало молодь, якій хотілося "пепсі" та "попси". Що ж до видовищ, то, на мою думку, шикарним, навіть царським, був фейєрверк. Щоправда, після нього, на превеликий жаль публіки, правоохоронні органи поспішили очистити проїжджу частину, аби відновити рух транспорту. І зробили це доволі успішно.
Як торгувати на Андріївському узвозі
Микола ПОЛІЩУК, "День"
Неварто нагадувати -- Дня Києва без коловороту на Андріївському узвозі бути не може. Не стали винятком і минулі вихідні. Окрім киян, для яких побувати тут наприкінці травня стало традицією, вулицю заполонили дуже цікаві типи. З почуттям власної значимості вулицею ходили люди в лицарських обладунках. Хтось надавав оригінальності своєму вбранню, примостивши на плечі опудало кажана, траплялися навіть такі, що не побоялися загорнутися в зміїну шкіру. На відміну від минулорічного свята на узвозі виступав уже не один, а два перуанських фольклорних ансамблі, -- вочевидь, романтика Анд, кондорів і повстанського руху "Сендеро луміносо" знайшла серед киян багато вдячних шанувальників. Сучасність і древність вирішив поєднати бандурист, який виконував народні думи, підсилюючи свій спів через мегафон.
Проте, звичайно, Андріївський узвіз -- це, перш за все, місце, де щось продають і купують. Я кажу "щось", хоча правильно було б сказати "все". Картини, гончарство, вироби з дерева -- традиційні предмети торгівлі. З другого боку, купити такі реліквії, як кинджал або мушкет, теж не буде проблемою -- вони лежать поруч, прикрашені табличкою "руками не чіпати". Хтось привіз сюди продавати весь тираж книги "Основи фінансового менеджменту", а хтось торгує працею маловідомих дослідників Глендлера і Брендера під інтригуючою назвою "Формування трансу". Молодий хлопець стоїть із плакатом "Напишу слова до вашої музики". Трохи вище ще один юнак обіцяє написати музику до будь-яких слів. Цікаво, що буде, коли ці молоді люди познайомляться?
Одним щастить і їхній товар розходиться швидко, іншим не вдається нічого збути протягом двох святкових днів. Відповідно, різняться і продавці: ті, кому пощастило більше -- веселі та жваві, ті, кому пощастило менше -- сумні й насторожені. Щось середнє поміж першими і другими являв собою поет Олександр Ірванець, який на два дні відійшов від творчого життя, аби розпродати киянам глиняні фігурки слонів, черепах, собак (трохи схожих на щурів, які трохи скидаються на собак) і чомусь дуже багато глиняних чортів. Справи в нього йшли не те, щоб зовсім погано, але й не так добре, як хотілося б: купували переважно прихильники поетичного таланту продавця, або ж якісь давні знайомі. Щоправда, одного чорта придбав-таки якийсь п`яниця, чим страшенно здивував поета-бізнесмена, який зауважив, що перед очима в несподіваного покупця, судячи з його стану, цих істот мало б бути принаймі з десяток. Спроба провести торгівлю спільно надихнула мене на план під назвою "Боже, як важко продавати на узвозі!" Публіка вже побачила стільки цікавого, що на наш товар практично не звертала уваги, лише зрідка відпускаючи на адресу продавців скептичні зауваження та репліки на кшталт "рогатих купувати не будемо" (це про наших чортів), або "слони в них якісь неправильні" (хоча саме слони в нас більш-менш відповідали оригіналу).
А тому зауважу -- мало хто йде на Андріївський узвіз, маючи намір заробити? Сюди приходять для того, щоб познайомитися з сусідом і випити за його здоров`я, відчути себе на святі не гостем, а повноправним учасником. Тому торгівлю на узвозі можна назвати розвагою. Але розвагою корисною, без якої День Києва не був би таким колоритним.
"Івановські" страждання у Гідропарку
Костянтин РИЛЬОВ, "День"
Літак радісно перекидався в небі Гідропарку, задимленому мангалами. Борознив його, можна сказати, в різних напрямках, притягуючи до себе погляди пасажирів метро та маси людей, які жували шашлики. На особливо небезпечних піруетах плямкання завмирало, а потім тривало з подвійною швидкістю: легка авіація збільшувала товарооборот літніх кав'ярень.
Утім, шум двигуна не міг заглушити "наземну" самодіяльність, яка змагалася в гучності. Мій столик виявився між двома виконавцями: чоловіком та жінкою. Зліва пластмасовий стаканчик намагалися здути зі столу репертуаром Алли Пугачової, а справа - піснею "Четыре трупа возле танка украсят утренний пейзаж". У результаті мої барабанні перетинки зіштовхнулися посередині голови.
На Пішохідному мосту люди скупчилися помилуватися на запливи міні-яхт. Правду кажучи, ті запливи дуже вже мляво відбувалися. Немов шизофренія. Не витримавши їхнього сонного темпу, один буйний (і ледь напідпитку) івановець кинувся у холоднющу водичку і, розтинаючи хвилі почервонілим тілом, явив собою відому картину "Купання червоного коня". Посеред каналу він зупинився і, піднявши руки вгору, почав несамовито репетувати, зображуючи потопаючого. Чолов'яги з яхт, які збилися в зграйку, флегматично спостерігали за спектаклем. А якби він утомився зображувати і, справді, того... зовсім ужився в роль, до самого дна?.. Ба ні - несподівано побіг, мов святий, водою до рідного бережка, виходячи, оббризкав (ніби слон хоботом) своїх сухопутних приятелів.
У Києві переобрано почесних громадян
Віта ПЕТРАСЮК, "День"
Суботнього вечора в урочистій обстановці на сцені, влаштованій на площі Незалежності, "за підвищення ефективності виробництва, впровадження новітніх технологій та прогресивних методів праці" директору АТ "П'ятий київський авторемонтний завод", котрому, до речі, сьогодні виповнюється 50 років, Петру Опалаті, слюсарю цього ж підприємства Леоніду Мітюку та голові правління товариства "Петроімпекс" Сергію Платонову вручено "Відзнаку Президента України - орден "За заслуги" III ступеню.
Потім кияни могли привітати шістьох столичних знаменитостей з присвоєнням їм звання "Почесний громадянин міста Києва" та врученням їм нагрудних знаків з мініатюрою та дипломів. Між іншим, розпорядження про запровадження цього звання голова столичної держадміністрації підписав напередодні, 23 травня, скасувавши 21 числа того ж місяця старе розпорядження міськради про почесних громадян, ухвалене 1982 року, як таке, що вже не відповідає часові. Та й правда - нагрудна стрічка почесного громадянина була червоно-синього кольору, на знаках красувався герб УРСР, а висувати кандидатів у почесні могли лише партійні, профспілкові та комсомольські органи. Віднині це можуть зробити адміністрації, підприємства та організації незалежно від підлеглості та форми власності.
Першими почесними громадянами Києва у незалежній Україні стали відомий лікар Микола Амосов, народний артист України Дмитро Гнатюк, колишні "батьки" міста Володимир Гусєв та Валентин Згурський, народний художній України Валентин Зноба, академік НАН України, директор інституту акушерства, гінекології та педіатрії Олена Лук'янова. Не залишилися забутими і "колишні" почесні громадяни столиці: Герої Соцпраці будівник Іван Бушма, ткаля Параскева Волковинська та ще декілька персон стали почесними гостями урочистостей.
