Острів Зміїний сьогодні розташовано в 35 км від дельти Дунаю, входить до складу Одеської області, на його території розташовано селище Біле та екологічний заповідник... Однак це не все: острів Зміїний сповнений міфів, легенд та драматичних подій, а після того, як у шельфі довкола острова у 1980-х роках було виявлено поклади нафти й газу, він став місцем геополітичної напруги між Україною та Румунією, що остаточно завершилася лише 2009 року рішенням міжнародного суду. Проте й це не все. Тут на невеликій ділянці землі зіштовхувалися інтереси різних держав, які багато в чому визначали хід європейської історії, він належав різним країнам, довкола нього вирували війни...
За переказами острів було піднято з моря грецькою богинею Фетідою для її сина Ахілла, того самого, з імені якого розпочинається велика «Іліада» Гомера. Недарма в античних документах він часто так і називався — «острів Ахілла». На честь легендарного героя і воїна було збудовано храм, встановлені статуї. Культ Ахілла був дуже популярний в Північному Причорномор’ї. Як відзначали мандрівники, хоча його мешканці не завжди правильно говорили грецькою, однак « Іліаду» майже всі знали напам’ять.
Одеський художник Степан Рябченко з дитинства захоплювався античними міфами. А ще — історією, архітектурою, сучасним мистецтвом і новими технологіями. Свій проект культурного центру для острова Зміїний він назвав «Куб Ахілла», об’єднавши вже у самій назві його символічну багатозначність. Куб — найстійкіша архітектурна форма, що підкреслює непорушність споруди, здатної протистояти будь-яким морським та геополітичним штормам, і легендарний герой стародавньої історії, що міцно пов’язав Україну з великою античною ойкуменою. Сьогодні, мабуть, цей культурологічний акцент особливо актуальний. Адже проголошений нашою країною «шлях до Європи» передбачає не лише соціально-політичні перетворення, але й глибокий аналіз тих культурних зв’язків, того, досі так і не осмисленого минулого, який об’єднує європейський простір: ми були його частиною, потім «забули» про це, тепер настав час повернутися...
Будівля багатофункціональна: у ній може розміститися археологічний музей, виставкові зали, кінотеатр, адміністративні установи, туристичний центр тощо. А оригінальне рішення фасадів передбачає використання решток кораблів, що в різні часи затонули довкола острова й досі лежать на морському дні... Адже минуле острова — це і Візантія, і Османська імперія, і Друга світова війна. Все це — частина історії України.
Проект Степана Рябченка — незвичайний для української архітектури, але надзвичайно актуальний і співзвучний загальносвітовим художнім тенденціям, що характеризуються особливим інтересом до образної виразності, візуальної метафоричності, використанням нових матеріалів і технологій. Архітектор за освітою, він активно займається візуальним мистецтвом, є сьогодні одним із найуспішніших і найбільш креативних молодих українських художників. На його рахунку — премія Пінчук-арт-центру, участь у великих мистецьких проектах в Україні та за кордоном. Але архітектура залишається для нього тією синтезуючою творчістю, в якій об’єднуються різні ідеї та образи.
Проект культурно-туристичного центру на острові Зміїний відкриває величезні перспективи для розвитку одеського регіону як головної морської брами України. Навряд чи потрібно говорити сьогодні про те, що саме культура, а разом із нею — туризм, активні гуманітарні зв’язки є найміцнішою запорукою миру та взаєморозуміння. Яскравий, виразний, багатофункціональний та сучасний за архітектурою комплекс у Чорному морі на кордоні України може стати не лише визначним витвором мистецтва ХХI століття, але й справжнім внеском у ті пошуки «образу сучасного світу», які так хвилюють усіх сьогодні.
