Сьогодні Кіпр — країна, яка динамічно розвивається — кандидат першої хвилі до вступу в ЄС. Але в оливкових гаях, за три метри від суперсучасного шосе з фантастичним підсвічуванням, як і раніше пасуться волохаті вівці, скубають траву вгодовані вiслюки, по кам’янистих горбах бродять упевнені в собі темношерсті кози, а на вулицях кіпрських міст і сіл гріються на сонці щокасті коти і кішки, яких привезла на острів свята Єлена, щоб вони винищили кіпрських змій. Змій, при бажанні, також можна знайти в горах острова.
Туристи, що приїжджають подивитися на все це та покупатися в морі в легендарному місці народження Афродіти, забезпечують понад 30% надходжень до бюджету Кіпру, але тут ви не відчуєте ні краплі ширвжиткового курортного духу (хіба що будете дуже довго спілкуватися з відпочиваючими співвітчизниками і численними громадянами Росії). Кіпр легко розвінчує сучасні міфи, що склалися про нього в нашій свідомості.
Незважаючи на досить тісні зв’язки острова з Афінами, Салониками, Патрою та іншими грецькими містами, незважаючи на те, що багато кіпріотів навчаються в Греції, а більшість проводить там відпустку; незважаючи на лобіювання Афінами інтересів Нікосії на міжнародній арені, Кіпр — аж ніяк не один із грецьких островів. Еллінізація Кіпру почалася в XV столітті до н.е. До того часу на острові вже існувала самобутня культура. Римляни, Візантія, Річард Левине Серце, тамплієри, франки, венеціанці, Османська імперія, Британія — всі вони в різні часи володіли островом і залишили на ньому свій слід. Кіпрський діалект грецької мови зберіг багато давньогрецьких слів, позначилися й інші мовні фактори, і сьогодні іноземцю, який навіть непогано володіє грецькою, може бути непросто зрозуміти співрозмовника-кіпріота.
Столиця Кіпру — Нікосія — далеко не копія Афін. Тут ви не побачите висотних будівель, не будете стояти в автомобільній пробці, й повітря міста набагато чистіше від афінського. На Кіпрі майже немає мармуру, тому і древнім скульпторам, і архітекторам нового часу довелося обходитись без нього, через що і археологічні музеї, і сучасні міста острова виглядають не гірше і не краще, ніж грецькі — вони просто інші.
Греки-кіпріоти, на відміну від жителів Еллади, краще й більш охоче говорять англійською. 82 роки існування Кіпру як колонії Британської імперії дали про себе знати. І досі багато кіпріотів мають два паспорти — кіпрський і британський. Нагадує про колоніальний період і лівосторонній рух. Признаюся, такому профану у водінні, як автор цього матеріалу, звикнути до цього досить важко. Враження таке, що водій веде машину по центру дороги, і лише коли назустріч їде інший автомобіль, об’їжджає його з лівого, а не з правого боку.
Нарешті, сучасна Республіка Кіпр, яка виникла у 1960 році, давно забула про ідею «енозису» — возз’єднання з Грецією, що існувала в до- і післявоєнні десятиріччя. Правда, Рауф Денкташ, лідер самопроголошеної у 1983 році, після турецької інтервенції 1974 року, «Турецької Республіки Північного Кіпру» до останнього часу не переставав звинувачувати греків-кіпріотів у прагненні об’єднатися з Грецією «під прикриттям європейської інтеграції».
Звичайно, спільного між Кіпром і Грецією не менше, ніж відмінного. На Кіпрі всюди можна побачити грецький прапор, по телебаченню виступають грецькі «зірки» (однаково як у Греції — кіпрські). На острові всі установи також працюють до другої-третьої години після полудня. Тут так само діє православ’я (до недавніх пір держава визнавала тільки церковний шлюб, і лише декілька років тому визнала цивільну весільну церемонію).
Сакральний світ острова — предмет окремої розмови. На острові між трьома частинами світу залишилися середньовічні католицькі храми, старовинні мечеті (мусульмани живуть не лише на окупованій турецькою армією півночі, але і на півдні острова). А православ’я на Кіпрі, так само, як і у Греції, перейняло від давньогрецької релігії дивовижно глибокий зв’язок з енергетикою конкретних місць. Принаймні, стоячи над гротом святої Соломоні в Неа Пафосі й дивлячись на старезне дерево з сотнями зав’язаних на гілках хусточок, що росте поруч, не знаєш, що хвилює тебе більше, — храм у похмурій печерці чи ці сотні хусточок — символічних підношень для виконання таємних бажань або символів сліз, пролитих за померлою близькою людиною. А стукотячи зубами від холоду на високій горі біля воріт монастиря Ставровуні, куди вже декілька років не пускають жінок, поки колеги-чоловіки вечеряють iз монахами квасолею, однаково пильно придивляєшся до свічок, що горять у невеликій приворотній церкві, й до блимаючих вогників на гірських схилах.
Уміння грамотно використати і духовне багатство, і природу острова — характерна риса Республіки Кіпр. Просуванням Кіпру як туристичного центру займається некомерційна структура — Кіпрська організація з туризму. Вона фінансується завдяки спеціальному 4—5-вiдсотковому податку КОТ, який сплачують всі туристичні об’єкти острова. На рекламу своїх курортів на ринках Росії, України і Білорусі КОТ виділяє до $1 мільйона на рік. Організація надає місцевим туроператорам часткову фінансову допомогу в проведенні рекламних кампаній поїздок на Кіпр а також має спеціальну програму заохочення зимового туризму на острові.
Більшість із нас при згадці про Кіпр уявляють собі його славнозвісні приморські курорти. Але образ Кіпру виключно як острова піщаних узбереж і приморських бульварів дещо неправильний. Кіпрські гори Троодос — також туристичний центр, який останнім часом все динамічніше розвивається. В цю пору року там ще лежить сніг, і прихильники гірськолижного спорту знайдуть відпочинок по душі. Не проблема взяти напрокат автомобіль — і вже через годину ви опинитесь на морському узбережжі. Правда, кіпріоти не купаються, як мінімум, з кінця осені до середини весни, але дуже люблять розповідати про здорованів — слов’янських туристів, які вранці оновлюють лижню, а увечері хлюпаються у морі.
Тим же, хто прагне поправити своє здоров’я, не піддаючи його таким серйозним випробуванням, Кіпр пропонує агротуризм. Цей новий напрям у туристичній індустрії острова вже близько десяти років просуває компанія «Кіпрські села». Вона реставрує традиційні будинки, наймає постійний персонал для подібних готелів, створюючи таким чином додаткові робочі місця для жителів сіл. До речі, одна з цілей розвитку агротуризму на Кіпрі — запобігти вимиранню сіл, надавши молоді можливість знайти роботу вдома, а не виїжджати у пошуках заробітку. У селах Омодос і Какопетрія ми дійсно бачили молодь, що влаштувалася на роботу у сфері обслуговування. Туристи ж отримують від компанії «Кіпрські села» номер з видом на гірську річку, розсипи роси на шовковистій траві під вікном, ситну сільську їжу, можливість покататися верхи, чи то на ослі, чи то на коні, знайомство зі звичаями і традиційною архітектурою Кіпру, і звичайно ж, екскурсії до будь-яких визначних пам’яток острова.
Дбайливе ставлення до свого маленького острова примушує поважати кіпріотів. Раз у раз вдовж автотраси вискакують таблички: «Утримуйте Кіпр у чистоті». І, треба сказати, агітація робить свою справу — сміття на дорогах не валяється. На жаль, відпочиваючі не завжди досить уважні до природи, і пляжі періодично доводиться чистити від слідів перебування гостей острова. Для кіпрських готелів боротьба за здоров’я навколишнього середовища вже стала справою престижу. У своєму номері ви можете знайти проспект, який повідомляє про те, що готель більше не використовує пластикові упаковки для джемів та мармеладу, замінивши їх традиційними скляними банками; скошену на газоні траву перетворює на компост, відправляє на переробку все сміття, заздалегідь розсортувавши його; ксерокопії для внутрішнього користування робить на зворотному боці вже використаних аркушів, економить воду і т.д. Відразу починаєш економити паперові серветки і стежити за тим, щоб сміття попадало точно в кошик.
На Кіпрі добре не тільки відпочивати, але і робити гроші. Так звані офшорні підприємства, у яких активно задіяний в тому числі й український капітал, приносять прибуток і їхнiм власникам, і самому острову. Щоправда, готуючись до вступу в ЄС і виконуючи вимоги Брюсселя, Кіпр потроху змінює систему їхньої роботи. Тепер Кіпр називається не офшором, а «міжнародним діловим центром». До речі, Кабмін України днями виключив Кіпр зі списку офшорних зон. Бiльша вибірковість кіпрського Центробанку в підходах до зареєстрованих на острові підприємств з іноземним капіталом ні в якому разі не повинна відлякувати від Кіпру іноземних бізнесменів, впевненi у Нікосії. Низькі податки, досвідчений персонал та відмінна інфракструктура повинні бути тому запорукою.
Звичайно, більшість наших громадян гроші на Кіпрі не роблять, а витрачають. Кіпрський фунт більш ніж у півтора разу дорожчий від американського долара, при цьому турист машинально реагує на цифру на ціннику (як правило, не дуже велику), і лише спустивши неабияку суму, починає перераховувати її у доларово-гривневий еквівалент.
Але переживати з приводу витрачених грошей зовсім не хочеться. По-перше, знаєш, за що платиш, а по-друге, псувати собі нерви з якого- небудь приводу на Кіпрі просто неможливо. Переконання в тому, що ніякі дрібниці не зіпсують вам настрій, проникає у кров разом із повітрям острова і не покидає довгий час після повернення додому. Воно залишається разом з упевненістю, що десь в Середземному морі тисячу років ростуть оливи, з року в рік кожної весни розцвітають анемони, цикламени та гіркувато-солодкий мигдаль. Острів ріжкових дерев, який зумів тисячоліттями зберігати однакову вагу маленьких чорних зерняток-каратів, також наполегливо зберігає і частинку ваших спогадів.
Автор висловлює подяку московському бюро Кіпрської організації з туризму за організацію поїздки.
