Національна ідентифікація українців — питання, яке регулярно в різних формах піднімається в Острозькій академії. Одна з таких форм — численні публікації на сторінках «Дня» острозьких спудеїв, а також їхня участь у різноманітних конкурсах (серед них, наприклад — конкурс на здобуття іменної стипендії головного редактора нашої газети. — Ред. ) Крім того п’ять років поспіль університет спільно з родиною Івана та Наталі Даниленків (США) проводить конкурс студентських наукових робіт «Шанувати минуле — будувати майбутнє», що передбачає проведення студентами ґрунтовного дослідження на одну із конкурсних тем. А нещодавно до організації проекту долучився і фонд «Україна 3000», очолюваний дружиною Президента України Катериною Ющенко. Вже у вересні цього року молодим науковцям було запропоновано провести дослідження на тему «Шануймо традиції: різдвяні свята та обряди в Україні». У конкурсі взяло участь близько п’ятдесяти робіт. Проте думка членів журі була майже одностайною: найгрунтовнішою та найцікавішою була робота студентки магістеріуму спеціальності «політологія» Ніни Дацик на тему: «Особливості різдвяно- новорічної обрядовості села Онацківці Полонського району Хмельницької області (з розповідей жительки села Романової Ніни Йосипівни)», яка отримала першу премію.
Нещодавно на церемонію нагородження переможців конкурсу до університету приїхала перша леді України. Пані Катерина зізналася студентам, що візит до Острога був її давньою мрією, адже ще в дитинстві вона неодноразово чула від батька про історію Острозької академії, про те, що саме тут розташовувався центр європейської духовності. І хоч пройшло вже не одне століття, традиції корифеїв української освіти продовжуються сучасними студентами. До речі, в рядах спудеїв Острозької академії дружина Президента хотіла б бачити і своїх дітей: «Я була би горда, якби вони тут навчалися», — сказала вона.
За опікування українською культурою та благодійницьку активність гості було вручено університетську нагороду — медаль князя Василя-Костянтина Острозького. Присутні також мали змогу отримати справжню естетичну насолоду від інсценізації святкування українського Різдва, постановку якої продемонстрував колектив Культурно-мистецького центру НаУ ОА та Студентського театру «Катарсис».
Ніна ДАЦИК , студентка магістеріуму за спеціальністю «політологія» факультету політико-інформаційного менеджменту, лауреат конкурсу «Шануймо традиції: різдвяні свята та обряди в Україні» (I премія):
— Сьогодні проблеми народознавства, краєзнавства, українства є органічною, культурною і політичною потребою відродження української нації. З плином років втратилося дуже багато найцінніших здобутків нашої ранньої культури — фольклору, звичаїв, дохристиянської та ранньохристиянської віри. Тому, працюючи над обраними нами темами, ми зрозуміли досить важливу річ: кожен із нас має обов’язок перед самим собою та перед всією українською нацією відтворювати, зберігати обряди, звичаї та традиції наших предків. Приємно бачити, що ініціатива збереження духовної культури виходить від найвищого керівництва нашої держави. Цей факт стимулює нас докласти всіх зусиль для виконання сократівської заповіді: «Пізнай самого себе». Адже пам’ятаймо філософію Г. Сковороди: «Пізнай самого себе і ти здобудеш шлях до особистого щастя». Відповідно пізнавши всю українську історію і культуру, ми проторуємо шлях до процвітання української нації.
Олександра КОРНІЙЧУК , студентка третього курсу гуманітарного факультету за спеціальністю «релігієзнавство», учасниця конкурсу «Шануймо традиції: різдвяні свята та обряди в Україні»:
— Сьогодні дуже важливо зібрати перлини українського фольклору. І не просто їх зафіксувати, а й повернути до життя. В моїй роботі «Різдво ХХI століття» я намагалася фактично довести, що молодь 17—23 років, яка мешкає в містах, абсолютно втратила розуміння форми і змісту традицій святкування Різдва-Коляди. На основі цього дослідження можна відродити родинне і масове святкування. Можливо, фонд пані Катерини «Україна 3000» візьметься за цю справу. Адже це позитивно вплинуло б на національне відродження в Україні загалом.
Валентина СТАШУК , студентка третього курсу за спеціальністю «документознавство та інформаційна діяльність» факультету політико- інформаційного менеджменту:
— Одного разу, проходячи біля дошки оголошень свого факультету політико-інформаційного менеджменту, я звернула увагу на великий оформлений подібно до української вишиванки плакат. Зупинилася… Прочитавши, зрозуміла, що оголошується конкурс, який полягає у дослідженні традицій українського народу. «Це цікаво», — подумала я, і вирішила спробувати. Взагалі, я живу в невеликому селі разом з бабусею та дідусем. Чесно кажучи, ще в школі я робила аудіозаписи розповідей про минуле та пісень своєї бабусі, просто на пам’ять для своїх нащадків. Отож, приїхала додому і почала розпитувати жителів села про традиції святкування Різдва.
Під час написання роботи найцікавіше було спостерігати за старенькими людьми: як вони наспівують мотиви пісень, пригадують події свого минулого. «Ой, дитино, я вже й не пам’ятаю, це було так давно, зараз такого не роблять…» А чому ж «не роблять?» Чому ми не підтримуємо тих далеких і водночас близьких для нас подій?
Під час спостережень було надзвичайно приємно слухати різдвяні пісні з уст людей, які більше ніж втричі старші за мене. В певній мірі за допомогою їхнього слова я змогла хоча б одним оком заглянути у минуле. Люди сьогодення майже не пам’ятають тих свят, але їх знають старенькі, і ми повинні прислухатися і поважати їхні думки. Потрібно заглядати у минуле, щоб творити майбутнє.