Найбільше у Європі сховище для пестицидів збудували неподалік селища Джурин, що на Вінниччині, у 1978 році. Ще за часів Радянського Союзу, — коли ніхто не те що не питав дозволу на будівництво таких об’єктів, але й навіть не ставив до відома навколишніх жителів, чим їх збираються «ощасливити», сюди звезли з дев’яти областей понад тисячу тонн отрутохімікатів, майже десята частина всього того, що зберігається у покинутих складах в Україні. Незважаючи на солідні терміни та стан зберігання, пестициди не втратили своїх токсичних властивостей — вони належать до першого класу небезпеки. Тобто навіть дрібка такої речовини небезпечна для здоров’я людини. Що робити з ним сьогодні, судячи з усього, влада просто не знає, натомість придумала просто «геніальний» у своїй безвідповідальності вихід.
— У квітні минулого року ми отримали від Фонду Держмайна пропозицію прийняти на свій позабалансовий рахунок Джуринський отрутомогильник, — розповідає селищний голова Сергій Гончарук. — Звичайно, ми відмовились від такого «щастя». І ось у січні цього року Фонд знову зробив цю ж настійливу пропозицію. Нам прислали договір, за яким маємо власними коштами утримувати сховище й нести за нього повну відповідальність. Усі депутати селищної ради одноголосно відхилили це звернення. Не здивуюсь, якщо Фонд й надалі продовжуватиме нав’язувати нам цей об’єкт, але сподіваюсь, що за підтримки (яку ми постійно відчуваємо) районної та обласної влади таки вдасться «відхреститись» від нього.
Проте селищна рада й без підписання документів змушена дивитись за могильником. Згідно із законом про відходи, їхнім власником є територіальні громади, на землях яких вони розташовані. Звідси всі проблеми селища. Могильник площею понад чотири га знаходиться за 12 кілометрів від Джурина, добратися туди досить непросто через бездоріжжя. Хоча, звичайно, періодично там з’являються санітарні лікарі та екологи, моніторять якість ѓрунтових вод та прилеглої землі. Поки що, заспокоюють, усе в нормі. Проте рано чи пізно цей могильник таки доведеться знешкоджувати, а на це потрібні колосальні гроші. У місцевому бюджеті таких не знайти. Між тим, усі минулорічні звернення селища про виділення коштів з бюджету, щоб організувати належну охорону сховища, залишились без відповіді. Два роки тому з державного бюджету джуринці отримали 20 тисяч гривень, які пішли на те, щоб зробити огорожу довкола об’єкту, встановити попереджувальні знаки про небезпеку. Нині селищна рада звернулись до обласної влади з проханням допомогти належним чином організувати охорону об’єкту, побудувати сторожку, організувати цілодобову охорону чотирма сторожами. Поки-що відповіді не отримала. Тому заходи щодо безпеки — це знищення дерев та кущів, які проростають на бункерах та канавах. Через кореневу систему до сховища може потрапити волога, й невідомо яку хімічну реакцію вона спричинить. А ще селищна рада попереджає селян, щоб тримались подалі від могильника, але люди звиклись з небезпекою, тому й не зважають на неї — влітку й восени збирають ягоди та гриби, а невдовзі виженуть пасти худобу...
