У медичній сфері Криму триває скандал, пов’язаний зі створенням протитуберкульозних служб у міських поліклініках і закриттям міського протитуберкульозного диспансеру, старовинної будівлі в центрі міста, яку власті зібралися банально продати. Цей намір Міністерства охорони здоров’я Криму багато фахівців розцінили як «спробу заразити туберкульозом весь Сімферополь», оскільки, якщо цей план здійсниться, туберкульозні хворі штовхатимуться в чергах у всіх поліклініках і створюватимуть загрозу зараження всіх їхніх відвідувачів. Проти цього наміру виступають працівники протитуберкульозної служби Криму та ряд депутатів Верховної Ради Криму. На спеціальній прес-конференції депутат Верховної Ради автономії Леонід Пілунський заявив, що «приміщення в дві з половиною тисячі квадратних метрів у центрі Сімферополя намагаються продати невідомо кому. У той же час зараза пошириться по всьому місту…» Громадськість, у свою чергу, вимагає: якщо й продавати цей особняк, то на відкритому аукціоні, щоб усі кримчани знали, на що йдуть виручені за нього гроші.
Медперсонал Сімферопольського тубдиспансеру й хворі на туберкульоз тиждень тому пікетували Представництво президента України й протестували проти закриття диспансеру, а також проти переведення його пацієнтів на амбулаторне лікування в поліклініках.
Пікетники заявили, що чиновники кримського МОЗ збираються використати в комерційних цілях будівлю спеціалізованого закладу, оскільки вона стоїть у центрі столиці автономії, й зауважили, що міські поліклініки є місцями великого скупчення людей, і до того ж нерідко містяться неподалік шкіл і дитячих садків. Медики й хворі на туберкульоз передали звернення до представника Президента Геннадія Москаля й вимагають втрутитися в ситуацію, що склалася. Геннадій Москаль особисто об’їхав усі об’єкти протитуберкульозної служби Криму й провів нараду з фахівцями, на якій проаналізували, як узагалі в Криму виконується законодавство України й укази Президента щодо боротьби з інфекційними захворюваннями, і з туберкульозом зокрема. Представник Президента сказав, що, на його думку, «стає зрозумілою небезпека зазіхання на приміщення та сусідню територію будівлі тубдиспансеру, розташованої в центрі Сімферополя, комерційних структур, близьких до влади в АРК. Ліквідація поліклініки протитуберкульозного диспансеру несе не тільки загрозу поширення цієї інфекції серед населення міста, а й суперечить положенням двох Законів України про боротьбу із захворюваннями на туберкульоз й Указу Президента України «Про заходи щодо підвищення ефективності боротьби з небезпечними інфекційними хворобами». Він заявив: «Закриття спеціалізованої протитуберкульозної поліклініки, де на обліку стоїть близько п’яти тисяч людей, і переведення лікарів-фтизіатрів на постійне місце роботи до місцевих поліклінік суперечать статті 6 Закону України «Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз», де сказано, що місцеві органи влади удосконалять мережі протитуберкульозних установ, діяльність яких пов’язана із захистом населення від захворювання на туберкульоз, а не закриють їх, як це намагається зробити Міністерство охорони здоров’я АР Крим. Також це рішення суперечить статті 5 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», де визначено, що органи місцевого самоврядування удосконалять мережі спеціалізованих установ і установ охорони здоров’я, діяльність яких пов’язана із захистом населення від інфекційних хвороб, і Указу Президента від 18 січня 2006 року «Про заходи щодо підвищення ефективності боротьби з небезпечними інфекційними хворобами».
Геннадій Москаль попросив Раду міністрів Криму переглянути рішення про закриття міської поліклініки Республіканського протитуберкульозного диспансеру, провести капітальний ремонт і забезпечити необхідною медико-діагностичною технікою. Він сказав, що вбачає в рішенні продати будинок і ділянку землі, де стоїть протитуберкульозна поліклініка, «меркантильні інтереси окремих осіб».
Проте процес не припинився, але на кримчан просто посилився інформаційний тиск — високі посадові особи стверджують, що від того, що тубдиспансер буде ліквідовано, боротьба з туберкульозом тільки стане ефективнішою. Головний фтизіатр МОЗ Криму Євген ОХОТА заявив журналістам, що тепер кабінет фтизіатра з’явиться в кожній поліклініці загальної лікувальної мережі, й це збільшить можливість ранньої діагностики хвороби. «Якщо поліклініки мають престижне місце розташування, це піде тільки на користь фтизіатрам, оскільки ми перервемо ланцюжок хворих з бактеріовиділеннями», — говорить він. Також, за словами лікаря, кожний кашляючий відвідувач аптеки або клієнт терапевта буде негайно направлений до фтизіатра й у разі підтвердження діагнозу — лікуватиметься не в диспансері, а в поліклініці за місцем проживання. Чиновник запевняє, що переобладнана медустанова матиме окремий вхід і сучасне обладнання.
Але самі фахівці — працівники тубдиспансеру категорично не згодні з такими твердженнями. Завідуюча поліклінікою тубдиспансеру Лілія МАМОТЕНКО розповідає журналістам:
— У Сімферополі живе 23% всіх туберкульозних хворих Криму. Якщо в середньому в першому півріччі на 1 0 000 населення припадало 86,5 хворих, то в Сімферополі ця цифра досягала 111,5. Тут проживають 385 бактеріовиділителів, тобто хворих, небезпечних для оточення. Нам запропонували «наблизити лікарів до хворих», а саме: відкрити фтизіатричні кабінети в усіх лікарнях міста. Але це важко собі уявити з багатьох причин: по-перше, навіщо піддавати ризику здорових людей, які будуть вимушені контактувати із заразними хворими, спільно відвідуючи різні процедури в кожній поліклініці міста? А з другого боку, люди, хворі на туберкульоз, часто приховують це й не прагнуть зустрічатися в лікарні зі своїми сусідами, оскільки ця хвороба сьогодні накладає тавро на людину й може мати тяжкі моральні наслідки. По-друге, хоча нам і обіцяють, що до кабінетів буде окремий вхід, але навряд чи це буде зроблено в обов’язковому порядку. Принаймні, будівництво при старих лікарнях нових міні-диспансерів потребуватиме величезних коштів, які не завжди знайдуться.
Виправдовуючи своє прагнення ліквідувати протитуберкульозний диспансер, влада посилається на те, що цього, нібито, вимагає прийнята в Україні ДОТС-стратегія, спеціальна форма боротьби з туберкульозом. Однак це зовсім не так. По-перше, ця стратегія розроблена для країн третього світу, де не було розвинутої мережі протитуберкульозних установ. А в СРСР свого часу була створена досить ефективна мережа й система боротьби, яка привела до значного зниження захворюваності на туберкульоз. Чи доцільно її тепер зруйнувати й створювати щось нове? Пілотним регіоном з впровадження цієї стратегії в Україні є Донецька область. Проте там не ліквідували жодної протитуберкульозної установи. Не розформовують міських диспансерів і в інших містах Криму. І тільки Сімферополь, де комусь припав до смаку наш особняк у центрі міста, став винятком. До речі, «пропагандисти» ДОТС-стратегії зараз просто приховують, що вона має іншу суть — вона спрямована на ранню діагностику туберкульозу й скорочений курс його лікування. У той же час, сама українська національна програма боротьби з туберкульозом краща на кримську. Але якщо обов’язково хочемо у когось запозичити, то краще вже взяти приклад з Росії. Там борються з туберкульозом не тільки на словах, випускаються комбіновані протитуберкульозні препарати, набагато досконаліші, ніж наші…
Медсестра вищої категорії Лідія ГІНГОЛЬД , яка пропрацювала в тубдиспансері більш як 20 років, говорить: «Річ не тільки в тому, що ми втратимо роботу. Я не уявляю собі, як проводитиметься необхідна стерилізація інвентаря в умовах неспеціалізованих поліклінік, як здійснюватиметься кварцювання обладнання, забезпечення спецодягом. Швидше за все, в поліклініках буде просто імітація всього цього. До того ж, ми втратимо більшість своїх пацієнтів, вони вже зараз заявляють, що в просту поліклініку не ходитимуть». Лікар Алла РАДЧЕНКО , яка пропрацювала тут 45 років, розповідає: «Свого часу кримська протитуберкульозна служба була найдосконалішою в Радянському Союзі. Створено міський протитуберкульозний диспансер 1950 року. Спочатку поліклініка й стаціонар були окремо, але життя показало, що це не доцільно. І ми пішли шляхом централізації, 1962 року об’єднавшись під спільним дахом. Це був найпродуктивніший час діяльності диспансеру. Але 1970 року стаціонар у нас відібрали, потім знову виділили нам ліжка в диспансері в селі Піонерському. Сьогодні норма прийому хворих — 20 осіб, це відповідає реальній потребі міста. Серед лікарів — а їх у нас 15 —10 молодих фахівців, які потребують допомоги більш досвідчених фахівців. У складних випадках ми приймаємо рішення колегіально. Що робитимуть молоді лікарі, ізольовані в стінах різних поліклінік, якщо ні з ким буде порадитися? Чи завжди вони підуть належним шляхом і хто відповість за їхні помилки?»
На думку депутата ВР Криму Леоніда ПІЛУНСЬКОГО
, запроваджуючи ДОТС- стратегію боротьби з туберкульозом, Крим йде шляхом 140 країн світу, в яких відсутнє Міністерство охорони здоров’я. «Спроби реорганізувати протитуберкульозну систему — фактична кастрація служби, тому що, не відкривши жодного кабінету фтизіатра в поліклініках місцевого значення, як того вимагає ДОТС-стратегія, ми вже закриваємо поліклініку республіканського значення й розосереджуємо її персонал», — вважає Пілунський. На думку депутата, в нових умовах фтизіатри будуть позбавлені можливості консультацій один з одним і залишаться один на один з хворим. Тим часом, за словами головного лікаря сімферопольської поліклініки Республіканського протитуберкульозного диспансеру Олега ТИМЧЕНКА , поки офіційних документів про продаж приміщення чиновники Міністерства охорони здоров’я йому не надавали. «Якщо поліклініку реорганізують, будівля залишиться у відомстві протитуберкульозної служби», — запевняє лікар. А Геннадій Москаль заявив, що «в разі ухвалення Міністерством охорони здоров’я АРК рішення про закриття протитуберкульозного санаторію, він у той же день його опротестує в суді в адміністративному порядку, як таке, що суперечить чинному законодавству. Це з правового погляду. А що стосується громадянської позиції влади Криму, то він вважає «абсолютно неприйнятними спроби ліквідувати й передати таку необхідну для охорони здоров’я жителів Криму медичну установу для продажу».
Тим часом, в Україні, й Криму, зокрема, де існують навіть природні умови для боротьби з туберкульозом, як відомо, саме тут самою природою лікувалися і Антон Чехов, і Лев Толстой, поширення туберкульозу вже давно має вигляд епідемії. Нині, за даними ВООЗ, щогодини в Україні реєструються чотири нові випадки захворювання на туберкульоз і один випадок смерті від нього. Щорічно це захворювання забирає близько 11 тисяч життів. За критеріями Всесвітньої організації охорони здоров’я, сьогодні Україна належить до групи країн з високим рівнем захворюваності на туберкульоз. На контролі в лікувально-профілактичних закладах перебувають близько 800 тис. осіб, кожний п’ятий із заразними активними формами туберкульозу. За кількістю хворих на туберкульоз і смертністю 2005 року епідеміологічний поріг перевищено майже в чотири рази. У той же час, за десять років епідемії туберкульозу в Україні з 119 протитуберкульозних санаторіїв свою діяльність припинило 27. Під скорочення потрапили півтисячі фахівців, що фактично знищило школу фтизіатрії, що існувала 60 років. Мільйони гривень бюджетних коштів витрачені на науково-дослідні роботи, які не впроваджуються в практику й не впливають на якість лікування хворих на туберкульоз. Близько 700 мільйонів гривень (71 відсоток), виділених бюджетом у 2002—2005 роках на Національну програму боротьби з туберкульозом, за даними Рахункової палати, були витрачені не за призначенням. Виконання Національної програми Міністерством охорони здоров’я України звелося лише до закупівлі протитуберкульозних препаратів, діагностичних засобів і вакцини. Із запланованих заходів за чотири роки виконано лише один.
Загрозлива ситуація і в самому Криму. Недавно тут відбулося засідання колегії Міністерства охорони здоров’я Криму, на якому було розглянуте питання про боротьбу з туберкульозом. На ньому зазначали, що виконання регіональної програми з боротьби із захворюваністю на туберкульоз у Криму на 2003—2005 роки має багато недоліків. Головний фтизіатр МОЗ АРК Євген Охота повідомив, що за даними за перше півріччя 2006 року на півострові відзначається певна стабілізація захворюваності — зареєстровано 857 випадків туберкульозу (2005 р. — 909), що становить 84,4 на сто тисяч населення (2005 р. — 88,2, в Україні — 84,1). Загальна захворюваність на туберкульоз легенів знизилася в Ялті, Євпаторії, Феодосії, але вона збільшилася в Судаку, Красноперекопському, Бахчисарайському районах. До того ж, за галом збільшилася кількість страждаючих на відкриту форму недуги, й тому її не можна розцінювати як стабілізацію епідемічної ситуації. Головний фтизіатр зазначав, що на базі Республіканського протитуберкульозного диспансеру було навчено всього 54 лаборанти, здебільшого сімферопольці, що залишається невисокою виявляємість інфікування — всього 0,6 відсотка, що за нормами ВОЗ (5-8 відсотків) дуже мало. Тоді зазначалося, що, незважаючи на те, що в Автономії розпочате впровадження прогресивної стратегії ДОТС з виявлення туберкульозу методом мазка, вона все ще ледь пробиває собі шлях до широкого застосування. У більшості регіонів основним методом ранньої діагностики як і раніше залишається флюорографія, оскільки для цього є база і її не можна не використовувати. Питома вага туберкульозу, виявленого під час профоглядів, має тенденцію до зростання — з 44,7 відсотка 2005 р. до 55 відсотків 2006 р. Головний фтизіатр зазначив, що «серед медичних працівників нинішнього року захворіло на туберкульоз 23 людини, хоча 2005 року було 21».
Що ж до ДОТС-стратегії, в Криму в трьох пілотних районах працюють міжнародні проекти: програма Місії Агентства міжнародного розвитку США в Україні «Партнерство з контролю за туберкульозом», проект ВООЗ «Посилення заходів для виявлення випадків туберкульозу в установах загальнолікувальної мережі згідно зі стратегією ДОТС». У програмі задіяні поліклініки в Сімферополі — 2-а і 6-а, в Сакському й Сімферопольському районах. Було розпочате навчання лікарів-фтизіатрів і лаборантів. Підготовлено 240 фахівців лікувально-профілактичних установ, а також працівників санепідемстанції, залізничної лікарні в столиці автономії, районних лікарень.
Питання про ліквідацію тубдиспансеру розглянуте також на нараді у Верховній Раді Криму. Головлікар поліклініки Лідія МАМОТЕНКО знову заявила, що впровадження ДОТС-стратегії не є виправданням для ліквідації тубдиспансеру й розподілу хворих по поліклініках міста, тому що саме протитуберкульозний диспансер був головною установою, що координує роботу всієї системи ДОТС-стратегії. Але міністр охорони здоров’я Криму депутат ВР Криму Сергій ДОНИЧ сказав, що «наполегливі чутки про те, що комусь припав до смаку будинок поліклініки, не мають під собою жодних підстав. «Розселення» фтизіатрів пов’язане виключно з впровадженням ДОТС-стратегії. Що ж до тієї загрози, яку хворий на туберкульоз може являти для інших відвідувачів поліклініки, то, за словами Сергія Донича, фтизіатричні відділення в поліклініках будуть ізольовані від іншої території, забезпечені окремим входом. На його думку, ефективність подібної схеми боротьби з епідемією туберкульозу підтверджена досвідом тих держав, які вже працюють за ДОТС-стратегією. Наприклад, Литва перейшла на ДОТС-стратегію 1998 року, й до 2005 року кількість хворих на туберкульоз там знизилася з 88 до 62 на 100 тисяч населення. У Сімферополі зараз це співвідношення становить 111 людей на 100 тисяч населення. Що ж до подальшої долі будівлі, в якій поки міститься протитуберкульозна поліклініка, то вона, як запевнив віце-спікер ВР АРК Михайло БАХАРЄВ , буде або передана іншим структурним підрозділам МОЗ АРК, або продана з аукціону, й кошти від її продажу надійдуть на потреби кримської охорони здоров’я.
Поживемо — побачимо. Але чи не буде пізно?
