Нещодавно закінчила свою роботу міжнародна конференція «Освітня політика та національні меншини». У ній взяли участь сім країн — Вірменія, Азербайджан, Білорусь, Грузія, Молдова, Росія та Україна. Підбивалися підсумки реалізації дворічного проекту, запропонованого Освітнім директоратом Ради Європи. Представники різних країн презентували свої напрацювання в цій сфері та пропонували для обговорення найскладніші питання, вирішення яких виявилося тією чи іншою мірою проблематичним. В очах гостей одним з найбільших досягнень України стало створення підручників для національних меншин їхніми рідними мовами з усіх предметів шкільної програми.
Україна розробила повний комплект власної навчальної літератури всіма мовами навчання, що використовуються в школах, і діти безкоштовно отримують усі підручники рідною мовою. Загалом же учні середніх і старших класів в Україні безкоштовно забезпечені підручниками на 80%, початкова школа — на всі 100%. Примітно, що школи навчання мовами національних меншин мають безкоштовної навчальної літератури на порядок більше, ніж школи, де навчаються українською мовою. Собівартість підручника українською мовою становить близько п’яти гривень, що дорівнює 80 американським центам. Собівартість підручника польською мовою — 92 долари США. Україна друкує по 1004 підручники для всіх класів з усіх предметів для наших чотирьох шкіл з польською мовою навчання. Павло Полянський, директор департаменту дошкільної та загальної середньої освіти МОН України сказав «Дню»: «Говорячи про те, що має кожна країна у сфері полікультурної освіти та задоволення освітніх запитів національних меншин або співтовариств, слід згадати, від чого кожна відштовхувалася. Після відновлення Незалежності 1991 року Україна внаслідок відомих обставин успадкувала систему освіти, в якій був абсолютно чіткий перекіс у бік однієї з мов, і це була мова не українська. І в Конституції 1996 року, і в законі України про середню освіту закладені норми, згідно з якими кожний громадянин України має право дістати повну середню (обов’язкову в Україні) 12-річну освіту рідною мовою. Ця норма стосується й обов’язкової в Україні дошкільної освіти. В Україні майже 21 тисяча шкіл, і в них функціонують 12 мовних режимів. Є в нас і школи, в яких класи можуть мати різний мовний режим. Наприклад, школа з угорською мовою навчання у своєму складі може мати класи зі словацькою або українською мовою навчання. Головне досягнення останнього десятиліття української освіти — вагомий внесок у гармонізацію міжетнічних відносин. У нас не було жодного міжетнічного конфлікту, ні у сфері освіти, ні на рівні взаємин етносів».
Цього року ухвалено положення про Центри освіти національних меншин, 21 жовтня воно пройшло реєстрацію в Міністерстві юстиції України. Це положення передбачає в районах компактного проживання нечисленної національної більшості створення недільних шкіл або інших центрів, які можуть надавати людям освітні послуги рідною мовою.
У багатьох місцях компактного проживання національних меншин, де немає проблеми зі здобуттям освіти мовою даної національності, виникає питання щодо рівного доступу українців за національністю до навчання державною мовою, оскільки таких шкіл у даній місцевості немає. Виникають у нас зараз і такі ситуації, коли деякі випускники шкіл з навчанням національними мовами дуже погано володіють державною мовою. Деякі батьки втовкмачують дітям, що їм зовсім необов’язково знати мову державну, бо кар’єру вони робитимуть у іншій країні. У таких випадках до захисту прав притягується спеціальний відділ мовної політики та освіти національних меншин департаменту за дошкільною й загальною середньою освітою.
Спільні тренінги з освіти з представниками національних меншин інших держав наштовхнули українських експертів на важливу думку — внести аспект відображення історії різних етнічних груп у загальноукраїнську культуру до українських підручників. Вони прослідили за толерантним викладом у підручниках з історії та літератури складних періодів взаємин у минулому тих народів, чиї представники сьогодні проживають на території України. Уже десять років у цьому напрямку працює українсько-польська комісія з взаємного рецензування підручників з історії та літератури. Минулого року Україна вперше заговорила про цей досвід і з нашими російськими колегами в Москві. Українцям приємно показувати нашим закордонним друзям рядки, що розповідають про історію їхніх країн на сторінках наших підручників. Однак нам також хотілося б мати можливість побачити відображення історії України в закордонних підручниках зі історії. До речі, в українських підручниках окремими блоками подається історія тих країн, з якими межує Україна.
