ХРИСТОС ВОСКРЕС!
Ныне вся исполнишася света, небо же и земля и преисподняя;
да празднует ибо вся тварь востание христово, в немже утверждается.
Тропар 3-ої пісні Пасхального канону
Увесь всесвіт нині оспівує і прославляє Воскреслого з мертвих
Христа Життєдавця. Впродовж 2000 років Свята Церква урочисто споминає подію
Воскресіння Христового. Ця подія є наріжним каменем, основою нашої віри
у Христа як Месію і Спасителя. Надзвичайно чітко і ясно про велич і значення
Воскресіння говорить святий апостол Павло: «Якщо Христос не воскрес, то
й проповідь наша марна, марна і віра ваша... Але Христос воскрес iз мертвих,
первенець серед померлих» (1 Кор. 15, 14, 20).
Воскресіння Христове надає смисл усьому буттю і зміцнює
надію. Життя на землі набуває піднесенного значення і достоїнства. Як не
оціненний дар Творця, життя прилучається до вічності. Якщо все обмежується
лише рамками нашого швидкоплинного, земного буття, то де сенс наших страждань
і радощів, наших сподівань і прагнень духу? Подія Воскресіння Христового
підносить людину над собою і відкриває шлях до відновлення її душі. Повноту
людського буття святі апостоли бачили лише у світлі Воскресіння, і через
те з таким ентузіазмом і ревністю проповідували його. У їхньому розумінні
Блага вість, Євангеліє й полягає перш за все в проповіді Воскресіння Христового.
«Ісуса, прославленного від Бога чудесами, взяли й убили, прибивши цвяхами
до хреста. Але Бог воскресив Його з мертвих, чому всі ми свідки»,— говорить
святий апостол Петро у своїй проповіді до нараду (Діян. 2,20—32). Апостоли
були не тільки проповідниками Воскресіння, а й свідками його всеперемагаючої
сили й торжества: «Бо життя явилось, і ми бачили і свідчимо, і звіщаємо
вам це Вічне Життя, Яке було в Отця і Явилось нам» (1Ін.1,2). І це Життя
перемогло пекло та смерть.
Після Воскресіння протягом сорока днів Спаситель неодноразово
являвся Своїм учням. Вони бачили Його, торкалися Його ран, пили та їли
з Ним. Господь зміцнював їхню віру в Своє Воскресіння, а отже у нову реальність.
І ця нова реальність стала початком преображення й зміни тварі за образом
«Тіла Слави Його» (Флп.3,21). Своїм стражданням на хресті. Воскресінням
із мертвих Спаситель звів твар iз глибини падіння і прилучив до Вічного
Життя.
Саме земне життя Господа мало спасенне значення і водночас
було освяченням світу. Живучи на землі, Він освятив її Своїми стражданнями,
Своєю кров'ю і Своїм Воскресінням. Він освятив людське єство, прийнявши
на Себе душу й тіло людини. За словом свят. Григорія Богослова, «Людині
треба було освятитися людськістю Бога, Котрий, Здолавши мучителя силою,
визволив нас і звів до Себе через Сина, посередництвом Його і Його влаштуванням
усьго на честь Отця» («Слово на Пасху»).
Завдання кожного з нас — скористатися цими дорогоцінними
дарами любові Божої, іншими словами, освятитися. Реально це освячення здійснюється
благодаттю Святого Духа в Таїнствах, що їх подає нам свята Церква, через
віру в Ісуса Христа як нашого Спасителя й Освятителя. Нехай же не будуть
безплідними у нас ці великі дари любові Божої.
Наше освячення і спасіння здійснюються у певних реаліях
земного життя. Нині Господь судив нам звершувати діло свого спасіння у
складних умовах. З одного боку, ми звільнилися від безбожної ідеології
і маємо можливість вільно сповідати свою віру в Христа, а з іншого боку
— жорстка дійсність кидає виклик головним християнським чеснотам і нормам
моралі.
Падіння моралі, вседозволеність і безвідповідальність загострюють
економічні, соціальні, політичні та релігійні проблеми, перед якими стоїть
сьогодні наш народ, наша держава. Особливе занепокоєння викликає молодь.
Від усіх нас залежить, у чиїх руках опиниться наше майбутнє. Церква, держава,
сім'я, школа повинні зробити все необхідне, щоб дати молодим людям те здорове
духовно-моральне виховання, яке стане основою міцної сім'ї, а отже — держави.
Преображаюче світло Воскресіння повинно торкнутися і просвітити душі й
серця всіх стражденних — самітних, хворих, безпритульних, ув'язнених. Усі
ми, як діти одного Отця Небесного, покликані допомогти нашому хворому суспільству
побачити це Божественне світло, щоб воно зігріло холодні душі своїм теплом,
зміцнило надію і сповнило життя смислом.
У цю Пасхальну ніч звертаю також своє вітання до братів
і сестер, котрі відпали від нас. Ще раз хочеться нагадати їм про те, наскільки
згубним є розділення і наскільки важливою — єдність, особливо в наш важкий
час. Як ніколи актуально звучать слова Гефсиманської молитви Спасителя:
«Щоб усі були єдине: як Ти, Отче, в Мені, і Я в Тобі, так і вони нехай
будуть в Нас єдине...» (Ін. 17,21).
Дорогі Преосвященні архієреї, пастирі, чесне чернецтво,
брати і сестри! Щиросердо вітаю вас із спасенним святом Пасхи Христової.
Нехай Воскреслий Христос зміцнить ваші духовні й тілесні сили у несенні
життєвого хреста, дарує вам духовну радість, примножить любов і терпіння,
збереже мир і злагоду. Будьте вірними чадами святої канонічної Української
Православної Церкви та нашої земної Вітчизни — України. Даруйте всім радість
Воскресіння, даровану нам Богом. З любов'ю вітаю вас радісним і вічно живим:
ХРИСТОС ВОСКРЕС!
ВОІСТИНУ ВОСКРЕС!
Пасха Христова 1999 р. м. Київ Митрополит Київський і всієї
України, Предстоятель Української Православної Церкви.
