На зустрічах під час візиту в Закарпаття народного депутата, голови комітету ВР із питань соціальної політики і праці Євгена Марчука були різні запитання. І за всіма ними проглядало бажання людей побачити майбутнє своєї нації, знайти вихід iз катастрофічного стану, в якому перебуває наша країна, почути, що думає про це людина, якій можна повірити. В цьому — нічого дивного, адже нинішні Президент і прем'єр жодного разу не спромоглися виступити перед народом у прямому ефірі, що в інших країнах зазвичай робиться щомісяця. Під час зустрічі в Закарпатському облмуздрамтеатрі Є.Марчук назвав Закарпаття і Крим золотими регіонами, куди інвестиції треба спрямовувати в першу чергу. Бо ж нинішній стан — ганьба: за 8 літ лише $3 млрд. Польща, для прикладу, мала 1997-го — $20 млрд., а в минулому — $16 млрд. Зміна стану відбудеться, коли Президент і уряд викличуть довіру в інвесторів і очистяться від криміналітету.
КОМУ ПОСТАВИТИ ПАМ'ЯТНИК ЗА НАШЕ БЕЗГОЛОВ'Я?
— Прикордонну область, її люд, певна річ, цікавили наші порядки на кордонах — коли ж буде лад із перетином кордону?
— Так, Закарпаття це стосується особливо, — відповідав Є.Марчук. — Вантажі, що проходять через кордон — це транзит, на якому ми могли би заробляти величезні кошти. За міжнародними стандартами на пропуск поїзда відведено 20 хвилин, автомобіля — 40. В нас, буває, авто тримають місяць. Тож не дивина, що деякі вантажі, на яких могли б заробляти, пішли на Прибалтику, інші — на Констанцу в Румунії. А ми стоїмо в Україні дуже гордо в позі «чесного» дотримання митних законів, незважаючи на колосальні втрати, які нібито нас не обходять. Недарма один приятель із Білорусії говорив: «Скажіть, кому з українців поставити в нас пам'ятник за те, що чисельні великі вантажі пішли, оминувши Україну, через Білорусь?» Кілька сотень мільйонів доларів вони ж заробили на цьому!
РУСИФІКАЦІЯ ПЕРЕГНАЛА НАВІТЬ ОСТАННІ ІМПЕРСЬКІ РОКИ
Закарпатців, котрих за Л.Кучми часто огульно звинувачували в сепаратизмі, цікавив державний курс, аби Україна не продовжувала скніти в статусі Малоросії.
— Побоювання мають місце, — вважає народний депутат. — Якщо наш шановний прем'єр заявляє, що Україна може припинити розрахунки за боргами, то можна вже нічого не казати. Очевидно, що репутація країни від таких заяв стрімко падає... Крім того, держава має застосувати владу щодо книговидання, зняти з нього податковий прес. Сьогодні ж питання про русифікацію стоїть значно гостріше, ніж в останні роки радянської влади. У видавничих каталогах тільки третина україномовних книжок, інші — російські. А податкові структури охоче насідають не на кримінальників, а на невгодні засоби масової інформації. Ось і зараз закривають газету «Політика».
У КОЖНОГО — СВІЙ ШЛЯХ, АЛЕ ЛІПШЕ — БЛАГОРОДНИЙ
Ставили пану Марчуку і питання про керівну і спрямовуючу партію, яка взяла на себе відповідальність за стан справ в області, про що вона неодноразово заявляла на своїх форумах, — СДПУ(о). Адже це партія, що на парламентських виборах отримала в області найпотужнішу підтримку.
— У кожного свій шлях, — розмірковує Євген Марчук. — СДПУ(о) йшла до парламентських виборів як опозиційна партія. Не будучи в ній, я йшов у списку блоку, бо партія дійсно сповідувала критично-опозиційну лінію, що збіглося з моїм баченням ситуації. А потім почалася еволюція в бік підтримки влади. Я вибрав інший шлях.
— Коли ж настане закінчення кризи в країні? — пролунало наступне запитання.
— Після президентських виборів. До них не буде нічого. Пенсії хіба що дадуть, як велику подачку... Я був у Римі на 20-хвилинній аудієнції в Папи Павла Іоанна II. То й він сказав, що не приїде в Україну до виборів. Цим багато що висловлено.
КДБ: ПІДВОДНА ЧАСТИНА АЙСБЕРГА ЧИ ДОБРЕ МИНУЛЕ?
Чи намір загнати на слизьке, чи просто вияснити незрозуміле, але зринуло й це:
— Чисто з добрих намірів прошу розповісти про роботу в КДБ. Про арешти Дзюби, Сверстюка, Сергієнка. Чим ви можете пояснити любов до себе репресованих, котрі лишилися живими?
— Допоміг Лук'яненкові, котрий сім місяців чекав на смертний вирок. І не тільки йому. Не відповідають дійсності чутки, поширені адміністрацією Президента, що я працював у репресивних органах. Там, у 5-му управлінні, я був короткий час. З моїм прізвищем не пов'язані нічиї страждання. 91-го мене було призначено очолювати Службу безпеки. Гарячий парламент-91 пильно розслідував усе, ліквідовував КДБ після путчу ГКЧП і для перевірки створив спеціальну комісію. Вона могла з'ясувати все, що завгодно. Але нічого не змогли знайти, що було пов'язане з трагедіями людей... У деяких випадках, їх було небагато, вдалося вивести з-за грат деяких відомих людей або зробити, щоб вони не потрапили за грати. Це — складна річ, але це було зроблено. Вдалося вивести з-за грат поетесу Ірину Ратушинську, яка зараз у Великобританії. Сприяв Іванові Дзюбі, Олесеві Берднику та іншим... Узагалі в КДБ сходилася концентрована інформація, що допомогла мені стати таким, яким я є зараз.
КОМЕНТАР
Тарас МОРАВСЬКИЙ, економіст I-ї категорії, Ужгород:
— Імпонують люди, які йдуть до влади без єдиного пострілу. Такий — Марчук. Радує, що він не оточує себе гамором, галасом, не намагається вдарити по нервах, а просто знає своє діло. З ним почуваєш себе впевненим. І Україні, за його обрання, буде ліпше. Це — 100%.
Аркадій ЗАМЛИНСЬКИЙ, учитель фізкультури школи №9 Ужгорода:
— Я перемагав на всесоюзних і республіканських змаганнях із боротьби, і у вільній Україні з часу її проголошення хотів, щоби мною керувала сильна людина, а не якийсь дохляк. Побачив Марчука, і зрозумів — це саме той. Якщо я за нього не проголосую — то моїм дітям щастя не бачити.
Віктор БЕДЬ, директор концерну «Срібна Земля»:
— Ми як народ, маємо зрозуміти, що даючи приходити до влади політичним пройдисвітам — псуємо майбутнє своїм дітям і внукам. Оберімо ж у жовтні людину, якій не потрібні десятки радників, аби пояснили їй правильний курс рідної держави. Євген Марчук, крім того, довів, що і наші люди мають силу, достатню нам для піднесення господарства й своїх кадрів, їх не треба, виявляється, завозити з Америки. Це нам до вподоби!
