Перебуваючи п'ять років поспіль першою американською леді й святкуючи в цю неділю 50-річчя від дня народження, Гілларі Родмен Клінтон уже не так "дере носа", як раніше, хоча й продовжує відігравати активну роль у суспільному житті своєї країни. Після численних перевтілень пані Клінтон залишається в Білому Домі силою, якою не слід легковажити, й палкою прихильницею прав жінок і дітей. Утім, друзі бачать у ній жінку, яка вже менш обтяжена політичними пристрастями. "Нині вона шукає шляхи досягнення мети й менше піклується про свою значущість", - каже Енн Сток, її колишня секретарка..
І це не дивно. Адже Гілларі отримала декілька корисних уроків, в тому числі, й нещодавно. Так, пані Клінтон вперто виступала проти незалежного розслідування фінансових угод подружжя Клінтонів щодо нерухомого майна у Вайтвотері, коли всі інші, включаючи її чоловіка, вважали це неминучим. Нині вона наполягає на позасудовому розгляді позову Паули Джоунс проти її чоловіка, щоб уникнути обтяжливого суду. Якщо раніше пані Клінтон хотіла перевернути мало не всю американську економіку планами радикального реформування охорони здоров'я, то тепер вона намагається крихітними кроками розширити доступ американців до медичного обслуговування. Отож вона стала тверезим прагматиком. "Вона добре навчилася, як робити так, щоб все виходило само собою", - розповідає Ліза Капуто, повірниця та колишній прес-секретар. "Вона багато дізналася про себе та свої можливості - зовсім не безмежні".
Й коли останнім часом пані Клінтон почувається зручніше в своїй ролі, то те ж саме можна сказати й про американців. Зараз рейтинг першої леді сягнув найвищої позначки з 1993 року.
Відзначення 50-річчя від дня народження пані Клінтон - торік подібний ювілей святкував її чоловік, - розглядається багатьма американцями як своєрідний поворотний момент нації, ритуал передачі естафети поколінню, народженому відразу після Другої світової війни. "В Гілларі ми вбачаємо яскраве втілення боротьби, виклик обставинам, які випадають жінкам у такий момент історії", - сказала Рут Мандел, директор Іглтонського інституту політики.
Давні друзі першої леді на вихідні дні зберуться у Вашингтоні, щоб привітати її, а в понеділок вони поїдуть до її домівки на околиці Чикаго. Гілларі каже, що їй незручно за всю цю метушню довкола її дня народження: для неї більша віха - від'їзд цього року єдиної дочки Челсі до коледжу.
Коли домашнє гніздо спорожніло, пані Клінтон поринула в міжнародні поїздки та силу-силенну "домашніх" проектів, як от цьоготижнева конференція з питань виховання дітей. Минулого тижня вона подорожувала до Латинської Америки разом з чоловіком, де потрапила в заголовки газет за пристрасне обстоювання прав жінок. Пані Клінтон відхиляє будь-яку культуру, що намагається "робити жінок безправними й змушує дівчат повірити, що має вагу лише їхня зовнішність, а не їхні серця, розум чи душа".
Тижнем раніше, під час поїздки до Панами (вже без чоловіка), пані Клінтон заявила жінкам усього світу: "Нині в світі існує більше волі називати своїми іменами проблеми, які років 5-10 тому вважалися радикальними і такими, що не підлягають обговоренню".
Перша леді також стала відвертішою. Якщо раніше вона ретельно готувалася до зустрічей з репортерами, то тепер не боїться думати вголос. Вона жартує з себе, додаючи пікантності жестами й розмахуючи руками, сміється хриплим голосом, закидаючи назад голову.
Втім, вона може бути й стриманою. Частково така стриманість пояснюється захистом від потоку критики, скандалів і розслідувань, що тягнуться з 1992 року. За останні п'ять років пані Клінтон також зазнала й низки особистих втрат, серед яких самогубство давнього друга Вінсента Фостера, втрату батька та свекрухи.
Попри всі напасті, кажуть друзі, пані Клінтон залишається оптимісткою, глибоко переконаною в своїй вірі. Перша леді також черпає сили в спілкуванні з дуже відданими прихильниками як у Білому Домі, так і за його межами. Адже їхня дружба триває вже кілька десятиліть.
