Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна святкує 200-річний ювілей. І студенти, і викладачі вирішили відзначати урочисту подію протягом трьох місяців. 17 листопада 1804 року імператор Олександр I підписав так звану Стверджувальну грамоту про заснування Харківського імператорського університету, який було відкрито 29 січня 1805 року.
Ще 2001 року за розпорядженням Кабінету Міністрів України було створено Державний комітет із організації святкування. Торжества почалися 17 листопада й планувалося, що закінчаться наприкінці січня. За цей час в університеті пройдуть наукові конференції, з’їзди та численні свята.
У перший день свят було багато подій, серед яких: відкриття галереї всіх 43-х ректорів університету, окрім нинішнього; наукова конференція «200 років історії Харківського університету». А також — презентація юридичного факультету, який цього року набрав перших студентів, і ювілейного видання «Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна за 200 років».
У історії університету дуже багато цікавих сторінок, але, мабуть, найяскравіші з них пов’язані з його фундатором — великим оригіналом, фантазером і не менш шанованим народним просвітником Василем Назаровичем Каразіним, у якого одного разу з’явилася ідея відкрити в Харкові університет, якому не було б рівних серед уже існуючих у Російській імперії. Але Харків на початку ХIХ сторіччя нічим не відрізнявся від інших південних міст, а деяким із них навіть поступався, що ускладнювало поставлене завдання. Каразін пішов на хитрість. Василь Назарович, який мав доступ до двору, почав переконувати харківське Дворянське зібрання, що імператор Олександр I має намір відкривати університет саме в Харкові і справа лишень за місцевим бомондом. А імператора переконав, що харківське дворянство жити не може без університету і справа лише за його, царським, благословенням, яке й було отримано. Університет став першим у Російській імперії ВНЗ, що відкрився на території України, притому в той час навіть у столиці — Петербурзі — не було жодного вищого навчального закладу. Знаючи, які мізерні кошти відпускає царський уряд на потреби освіти, Каразін висловив думку про необхідність залучення громадськості до пожертвування грошей і збирання інших коштів для відкриття університету, яку озвучив перед іменитими купцями Харківщини. У результаті не лише купці, а й прості трудящі, селяни внесли до фонду створення університету кругленьку суму — 500 тисяч карбованців.
За роки існування університету його закінчили 130 тисяч осіб. Імена вихованців ВНЗ увічнено в географічних назвах, назвах космічних об’єктів, рослин, мінералів, законів і формул. Серед почесних докторів університету — перший президент України М.С. Грушевський та нині чинний Л.Д. Кучма. Тут працює близько 1,5 тисячі викладачів, серед яких 200 докторів наук, професорів, близько 800 кандидатів наук і доцентів. Підготовка фахівців здійснюється за 115 фахами. Університет є головною науковою організацією декількох міжнародних космічних програм, на базі якої 1804 року створено астрономічну обсерваторію. Того ж року було засновано Ботанічний сад університету, що є найстарішим в Україні. Особлива гордість Харківського національного університету — знаменита Центральна наукова книгозбірня, в фонді якої нараховується 3,5 мільйона книг, серед яких 500 тисяч унікальних видань.
Указом Президента України 1999 року Харківському університетові надано звання національного й присвоєне ім’я його фундатора — В.Н. Каразіна, заслуги якого було незаслужено забуто. За радянської влади університет носив ім’я пролетарського письменника Горького, який не мав до нього ніякого стосунку. Тепер, після багатьох років, Харківському національному університетові, якому завжди не вистачало навчальної площі, за розпорядженням прем’єр- міністра України Віктора Януковича, передано величезну будівлю колишнього Харківського військового університету, розміщеного по сусідству на тому ж майдані. За двісті років кількість студентів Харківського університету зросла з 50 осіб до майже 13 тисяч. Тепер виникла ідея з’єднати дві будівлі університету алеєю, вздовж якої встановити погруддя видатних учених, педагогів і вихованців університету, які зробили істотний внесок у історію самого ВНЗ і в науку загалом.
Сергій УТЄВСЬКИЙ, асистент кафедри зоології та екології тварин факультету біології:
— Потрібно мати певний ентузіазм, аби працювати викладачем ВНЗ і займатися науковою діяльністю. Я б не сказав, що за останні роки щось змінилося в моєму житті. Фінансову підтримку я отримую переважно за рахунок наукових грандів із зарубіжних фондів. Якби не це, то зовсім було б невесело. Підтримка наукової діяльності та фінансування роботи в нашій країні дуже слабка. Для молодого амбіційного вченого зараз найбільшою перспективою є зв’язок із західними колегами, а також використання міжнародних фондів для виходу на сучасний рівень науки.
