Щорічно на початку грудня відзначається Міжнародний день боротьби з пестицидами. Почалося все з 2 грудня 1984 року, коли на пестицидному заводі в Бхопалі (Індія) сталася катастрофа, внаслідок якої загинуло близько 2000 людей. У цей день екологи усього світу проводять акції та протести, нагадуючи про накопичення в довкіллі значної кількості шкідливих хімічних речовин, зокрема, пестицидів, які потрапляють в організми людей та тварин через шкіру, повітря та їжу й спричиняють розлад центральної нервової системи, негативно впливають на розумовий розвиток, провокують онкозахворювання.
У ЛЬВОВІ — «АНТИПЕСТИЦИДНЕ» СВЯТО
У Львові громадські природозахисні організації нагородили Степана Василечка, сільського голову села Сянки за перемогу у 18-річній боротьбі за звільнення села від отрутохімікатів: 27 листопада 2008 року в рамках проекту МБО «Екологія—Право—Людина» «Утилізація токсичних пестицидів на території Львівської області в басейнах транскордонних рік Сан, Західний Буг» було вивезено 23 тонни заборонених та непридатних до використання пестицидів із села Сянки Турківського району на знешкодження в Німеччину. Профінансувати роботу взявся Євросоюз — заплановано вивезти загалом 65,571 тонн пестицидів із близько 800 тони, які успадкувала Львівщина з часів Радянського Союзу.
Відомий професор Інституту екології Карпат НАН України Степан Стойко так охарактеризував вивезення пестицидів із Сянок: «Львівщина — це прикордонна зона, і «Надсяння» межує з Польщею. Ліквідація Сянківських пестицидів — це наш вклад в ЄС, яким ми показали, що можемо співпрацювати в прикордонних територіях. Це подія міжнародного значення і певний внесок в екологію України і Польщі».
ПЕРЕМОЖЕЦЬ ЛОКАЛЬНОЇ «ПЕСТИЦИДНОЇ» ВІЙНИ
Те, що вивезення отрутохімікатів на Львівщині розпочали із мальовничих Сянок — заслуга голови сільради с. Сянки Степана Василечка, котрий здійняв «пестицидну тривогу» ще 1994 року, коли селяни вперше обрали його на цю посаду. Сам корінний сянканин, він, як і всі місцеві жителі, не забув, що 1991 року внаслідок аварії, що сталася з вини турковської нафтобази «Агропромтехніка», розташованої в Сянках, у притоку Сяна, а потім і в саму річку потрапило близько 200 тонн солярки і 80 тонн аміаку. У результаті загинула риба. Тоді вибухнув міжнародний скандал, польська сторона гостро й без зайвої дипломатії заявила про свої претензії.
Аби уникнути нового еколиха, Степан Василечко надсилав листи всюди, починаючи від районної Ради, закінчуючи Верховною Радою та Адміністрацією Президента... У 2001 році до справи долучились молоді активісти журналістської громадської організації WETI. Вони організували конкурс дитячого малюнку на екологічну тему серед школярів. Ніхто і не очікував, що малюнки завдадуть клопоту вчителям. Бюрократів зацікавила не так екологічна проблема, як те, хто сказав дітям змалювати проблеми громади. Негативна реакція чиновників на екологічний конкурс надихнула сільського голову написати ще одного листа. Цього разу він звернувся до голови Фонду охорони довкілля й водного господарства Польщі з проханням допомогти в затаренні пестицидів, оскільки їхній вміст (у разі потрапляння в воду прикордонної річки Сян) може зашкодити довкіллю не тільки Західної України, а й польським територіям, що межують із нею. Це була «бомбочка»! Сянки прогриміло на всю Україну та Польщу.
У відповідь на радикальний крок до села з’їхались міжнародні експерти, щоб вивчити ситуацію. Екологічні чиновники написали листа в СБУ на сільського голову та громадських активістів за те, що вони дали «ляпаса» рідній державі! Резонанс створений навколо проблеми українськими та польскими ЗМІ, привів до затарення 11 тонн отрутохімікатів у залізобетонні контейнери, термін збереження хімікатів у яких гарантувався виробниками (одним із київських заводів) не менш як п’ятдесят — сто років. Проте майже через рік — у 2002 році — у шістьох із 22 контейнерів з’явились тріщини. Отрута вилилась назовні. Вибухнув черговий скандал! Ускладнювало ситуацію й те, що контейнери були на території регіонального ландшафтного парку «Надсянський», який входить до складу міжнародного заповіднику «Східні Карпати» ( Україна-Польща—Словаччина).
У 2006 році ще у чотирьох контейнерах з’явились тріщини, сільський голова знову звернувся по допомогу у WETI. Ветівці організували прес-конференцію, громадські слухання, підключивши до боротьби газети, телеканали і радіостанції, а також науковців, громадські організації. Цього разу масова журналістська та громадська атаки вплинули на чиновників: вони знайшли ресурси і в серпні 2006 року вивезли з Сянок близько чотирьох тонн отрути. А також заклали кошти в бюджеті на вивезення решти пестицидів із села Сянки в 2007 році.
Однак лише цього року завдяки міжнародному проекту виконали обіцяне. «На жаль, після закінчення проекту Львівщину не буде повністю звільнено від непридатних та заборонених отрутохімікатів, що залишились тут з часів Радянського Союзу, адже коштів на це не вистачить. Однак ті з них, які зберігались в найгірших умовах, ми вивеземо», — повідомила Алла Войціховська, координатор проекту «Утилізація токсичних пестицидів на території Львівської області в басейнах транскордонних рік Сян, Західний Буг», котрий розпочався у квітні 2008 року та триватиме до квітня 2009 року.
Нині у Львівській області діє регіональна програма заходів з безпечного поводження із забороненими і непридатними для використання в сільському господарстві пестицидами на 2005—2010 рр. (протягом 2004 — 2008 років за кошти природоохоронних фондів знешкоджено близько 350 т пестицидів, в т.ч. в 2008 році — 35 т).
«ІНШІ ЗАХВОРЮВАННЯ»
Громадські активісти ж очікують, що вивезення пестицидів із Сянок стане кроком до звільнення усіх Карпат від пестицидів. В Україні до теперішнього часу не існує належного обліку отруєнь пестицидами. Більшість отруєнь легкого ступеню лишаються не зареєстрованими, а постраждалі обмежуються самопоміччю або зверненням у медпункт. В існуючих офіційних статистичних формах всі отруєння — в тому числі пестицидами, знаходяться в графі «інші захворювання». Окрім того, у зв’язку зі зміною форм власності, створенням невеличких приватних фермерських господарств та використанням сезонних робочих власники не зацікавлені в оформленні випадків отруєнь. На обстеження в клініку Інституту екогігієни та токсикології (м. Київ) поступають лише офіційно оформлені працівники, які отримали групові отруєння. Аналіз отруєнь пестицидами в Україні за останні 15 років свідчить, що відбулось 13 групових отруєнь, в яких постраждали більш ніж 400 робітників.
ДОВIДКА «Дня»
Пестициди — це різноманітні хімічні сполуки, які пригнічують живу природу. Найбільш поширені інсектициди, які умертвляють комах, гербіциди. —які знищують трав’янисті рослини, фунгіциди, направлені проти грибків, і родентициди, згубні для гризунів. До пестицидів відносять репеленти (речовини, які відлякують комах), дефоліанти (які застосовують для прискорення опадання листя), десиканти (для висушування рослин на корені), стимулятори та інгібітори росту рослин, а також бактерициди та антисептики. Як пестициди використовується близько 700 (за іншими даними — 860) хімічних речовин, з яких виробляється декілька тисяч препаративних форм (тільки Агентством із захисту довкілля США зареєстровано близько 21 000 торгових марок). Широке ж поширення отримали не більш як200 пестицидів.
