Нині в усіх на вустах — обговорення фінансової кризи. Очевидно, що її наслідки будуть відчутними в усіх сферах життя, і спорт — не виняток. У Міністерстві у справах сім’ї, молоді та спорту України стурбовані тим, що видатки з бюджету на розвиток спорту, імовірно, скоротять на 20%, в той час як країні треба готуватися до проведення чемпіонату Європи з футболу, а також готувати спортсменів до Олімпіади-2012 у Лондоні. Крім цього, Україні давно пора оновити матеріально-технічну базу: адже керівники спортивних федерацій не раз скаржилися на застаріле обладнання та інвентар для тренувань. Також необхідно створити у кожному регіоні центри олімпійської підготовки та антидопінговий центр із сучасним обладнанням. Фахівці прогнозують, що через фінансову кризу поменшає спортивних заходів, доведеться зменшувати витрати на харчування спортсменів і, можливо, відмовлятися від участі у міжнародних змаганнях. Щоб уникнути цього, у Міністерстві у справах сім’ї, молоді та спорту вирішили створити антикризовий комітет. Яких іще заходів треба вжити і чи витримає український спорт фінансовий удар, «День» поцікавився у експертів.
Василь КАРЛЕНКО, завідувач сектору з питань фізичної культури та спорту секретаріату Кабінету Міністрів України:
— На напрями розвитку спортивної галузі, котрі нині вважаються для держави пріоритетними, ніхто не наважиться підняти руку, адже ніхто не захоче, щоб на Олімпійських іграх у Ванкувері або Літній олімпіаді у Лондоні наша команда виступила гірше, ніж у Пекіні. У спорті немає кризи — ні організаційної, ні методичної, ні наукової. Якраз навпаки — Україна нині на спортивному підйомі. Вона пройшла ті страшні кола, коли за кордон утікали спортсмени, тренери, виїжджали науковці. Якщо порахувати, то за межі України виїхало понад 500 фахівців зі сфери спорту — найкращий, майже золотий запас. Але пройшов час, нині зросли нові фахівці та тренери, які своїми силами та знаннями готують нових олімпійських чемпіонів. Тому кризи у спорті, тотальної та обвальної, не буде, вона пройшла у нас у 1992, 1998 і навіть у 2000 році. Нині ніхто з керівників держави не наважиться опустити ту високу планку, яку Україна виборювала для себе довгими роками, передусім, у спорті. Конституція, врешті-решт, теж не передбачає цього.
Юрій ПАВЛЕНКО, міністр України у справах сім’ї, молоді та спорту:
— Падіння гривні так чи інакше відіб’ється на кількості спортивних змагань, як внутрішніх, так і міжнародних. Тому ми повинні зробити усе, щоб наші спортсмени готувалися належним чином і показали такі ж хороші результати у Лондоні, які вони мали у Пекіні. Це стосується як олімпійської, так і паралімпійської збірної. Тому на останньому засідання колегії міністерства прийнято рішення про створення антикризової групи із числа представників міністерства, Національного олімпійського комітету та інших зацікавлених організацій, для того щоб ми могли оперативно формулювати контрдії, швидко переглядати бюджет, якщо це буде потрібно, і могли у цих нестандартних умовах здійснювати ефективну політику в управлінні галуззю. Якщо до цього ми підбивали певні плюси у розвитку спорту, то нині це може припинитися. Але найголовніше — ми не повинні допустити, щоб проблеми фізкультури та спорту опинилися в умовах кризи через скорочення видатків з бюджету на 20%, які уже передбачені на наступний рік. Ми сподіваємося, що фінансування зменшиться у розумних межах, адже загальмувати розвиток спорту — це те ж саме, що й зупинити мартенівську піч, після чого важко набрати нових обертів. Тому ми подамо на розгляд уряду пропозицію про створення такої антикризової групи і сподіваємося, що її ухвалять. Важливо захистити усі здобутки та досягнення, які має нині галузь фізичного виховання та спорту, адже вперше за останні кілька років наш спорт почав набирати обертів і виходить на доволі високий рівень. Наразі ми не відчуваємо кризи у повсякденній роботі, але це проблема днів, можливо, навіть годин. Сподіваюся, що криза не позначиться на зарплатах спортсменів, вони залишаться у тому обсязі, що й нині. На початку 90-х років ми вже пережили одну економічну кризу, але вона мала більш локальний характер, однак переконаний, що ми знайдемо вихід і з нинішньої ситуації.
Леонтій ТКАЧОВ, адміністратор футбольного клубу «Зоря» (Луганськ):
— Думаю, в цей час на плаву утримаються ті галузі спорту, які фінансуються не тільки державою, а й приватними особами, наприклад, футбол, баскетбол. Не секрет, що фінансова стабільність футбольних клубів залежить від добробуту їх власників, а зовсім не від кількості проданих квитків або інших маркетингових ходів. Від кризи можуть постраждати і самі спортсмени, адже їм можуть зменшити зарплатню. Якщо не банкрутство, то принаймні затягування поясів очікує ті клуби, якими керують металургійні магнати. Наприклад, у Європі футбольні команди отримують великі кошти від продажу абонементів і прав на телетрансляцію, тому їм криза загрожує лише побічно. В Україні ж більшості спортсменів доведеться платити за кризу своїм гаманцем. Можливо, кризу відчують і вболівальники, адже зменшиться кількість матчів, змагань тощо. Тому Мінсім’ї повинно вживати короткострокові заходи, які дозволять керувати ситуацією швидко та ефективно — планувати щось на тривалий час немає сенсу, адже ситуація на фінансовому ринку змінюється буквально щогодини.
Олег ДЬОМІН, президент Федерації плавання України:
— Ми не можемо відмовитися від підготовки об’єктів до проведення Євро-2012, від створення сучасних олімпійських центрів — це те, про що нині треба обов’язково дбати, але робити це так, щоб ті ж самі центри були не тільки для елітних спортсменів, а максимально використовувалися для масового спорту, зокрема, для навчання дітей плаванню. На жаль, для України це сьогодні проблема з проблем, приміром, серед призовників до армії уміє плавати тільки один з десяти. Як свідчить досвід інших країн, для вирішення цієї проблеми треба залучати комерційні структури, а для розвитку галузі в цілому запровадити страхову медицину. Не можна сказати, що спорт в Україні приречений... Щоб зменшити вплив фінансової кризи на спорт, треба скористатися досвідом зарубіжних країн і не сподіватися, що держава побудує усі спортивні об’єкти за бюджетні кошти. Варто залучати і приватні кошти. Це потребує значної організаційної роботи, яка повинна йти саме від структур, які визначають державну політику. Криза у спорті не завжди відображує кризу у фінансах. Але скорочення бюджетних видатків вплине на подальший розвиток галузі. Із того, що скорочується, треба вибирати найголовніше. Це знову ж таки олімпійські центри, спортивні об’єкти, що дають можливість розвивати масовий спорт, зокрема, і дитячий. Також використовувати можливості комбінованого підходу до фінансування галузі, так, як це роблять давно у світі. Скажімо, у США басейни, більшість із яких комерційні, отримують половину прибутку від страхової медицини. Де ви бачили, щоб в Україні люди ходили лікуватися до басейнів? Саме тому нам потрібен комплексний підхід для розвитку спорту, тоді ніяка криза не буде страшною.
