Багатьом із нас псують настрій невідремонтовані, обписані непристойними словами під’їзди власних будинків. Жителя робітничого селища Супрунівка, що недалеко від Полтави, це теж дратувало. Доки не взявся вирішити цю проблему — він розписав під’їзд вражаючими картинами.
«Терпіти не можу, коли брудно і порожньо, — говорить колишній слюсар. — З першого ж дня, щойно ми поселилися у квартирі, почали боротися за власний під’їзд. У ньому не робили ремонту і практично не прибирали шістнадцять років. У нас же як: хто винен у тому, що під’їзд незатишний? ЖЕК, сільська рада, сусіди, підлітки, хто завгодно. Отож ми з жінкою і засукали рукави. Коли з кожної квартири збирали по 230 гривень на ремонт, жоден із мешканців не був проти. Навпаки, раділи, що нарешті зможемо навести порядок у власному домі».
Картини Гординський намалював прямо на сирій штукатурці. Оправлені в рамку роботи, здається, висять уздовж стіни. Але це ілюзія. Картину зняти неможливо. Вона висітиме, допоки стоятиме будинок. Сьогодні в під’їзд на вулиці Леніна, 18 люди спеціально приходять подивитися виставку Бориса Гординського. Борис Володимирович удавано сердиться, мовляв, грязюки наносять у під’їзд. Адже художник сам зголосився в під’їзді і прибирати. Не довірив сусідам.
Але й це тільки приказка. Справжня казка попереду. Борис Володимирович майже нічого не бачить. Каже, й сам дивується, як малює. Зір він утратив після четвертого інфаркту. Неймовірна історія, яку можуть і зараз підтвердити в кардіологічному відділенні Полтавської обласної лікарні ім. Скліфосовського. З очима Борис Володимирович за життя чимало мучився. Зараз бачить одним оком, та й то ледве-ледве.
Усі турботи лягли на плечі дружини Світлани Василівни. У подружжя семеро дітей і чотирнадцять онуків. Борис Васильович говорить, що дружина завжди підтримує його у творчості. Гординський ніколи не мав спеціальної художньої освіти. Його професія — слюсар-сантехнік. Останні 35 років працював у заводському житлово-комунальному відділі. Працюючи на кількох роботах, Борис Гординський встигав займатися народними танцями в хореографічному ансамблі «Світанок» при полтавському Будинку культури залізничників. У складі хореографічного колективу виступав на сценах десятків міст, бував за кордоном. Народному ансамблю «Світанок» чоловік віддав 41 рік життя. Ще й спортом встигав займатися. Досяг звання кандидата в майстри спорту.
Думаю, неспроста Бог після четвертого інфаркту залишив Бориса Гординського на цьому світі. Мабуть, сам Всевишній хоче, щоб людина якомога більше прекрасного залишила на землі.
