За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, щороку близько 25% населення світу піддається ризику захворювань у результаті споживання неякісної питної води. Виступ на тематичному «круглому столі» академіка НАН України Владислава Гончарука остаточно переконав присутніх у тому, що водопровідні станції, використовуючи застарілі технології очищення, аж ніяк не спроможні гарантувати належну якість питної води. Універсальна схема очищення, як показала практика, не забезпечує достатньо глибокого вилучення органічних речовин, і близько 20 — 30% загального органічного вуглецю залишається у питній воді. Та оскільки частина води, що використовується людиною для пиття та приготування їжі, в комунальному споживанні складає близько 1%, альтернативним вирішенням проблеми забезпечення населення України якісною питною водою В.Гончарук назвав використання артезіанських підземних вод. «Киянам пощастило більше, ніж іншим громадянам України — вони мають можливість пити високоякісну артезіанську воду. Я весь час повторюю, що вода з Сеноманського та Юрського горизонтів є для нас єдиним джерелом питної води, оскільки вона жива, здорова і дуже корисна».
Цікаво, що, як показало опитування киян кореспондентом «Дня», особливої довіри ані до водопровідних, ані до бюветних вод не спостерігається. Наприклад, одна з опитаних розповіла, що для пиття та приготування їжі вважає за потрібне обов’язково відстоювати воду. А двадцятип’ятирічна Ганна взагалі вельми дивно обґрунтувала своє використовування у побуті бюветної води. «Я використовую воду з бюветів не тому, що вона здається мені більш якісною, а просто ходити по воду стало для нашої сім’ї доброю традицією». Не обійшлося й без скарг. Одна жінка висловила підозру щодо специфічного запаху бюветної води, на її думку цей факт може свідчити про її неякісність. Щоправда, на «круглому столі» Головний державний санітарний лікар м. Києва Ірина Козлова прокоментувала це так: «Найчастіше наявність неприємного запаху води у бюветі пов’язана з присутністю у ній сірководню та його солей. Запах сірководню нестійкий і не впливає негативно на здоров’я людей, якщо його концентрація не перевищує допустиму норму. У випадках, коли вміст сірководню перевищує гігієнічний норматив, на бюветах обладнуються очисні споруди, за роботою яких здійснюється постійний нагляд».
До речі, у своєму виступі Владислав Гончарук підкреслив, що українське населення глибоко помиляється, коли безпідставно стверджує, що неначебто артезіанська вода нічим не відрізняється від водопровідної. Адже порівняння хімічного складу водопровідної води з артезіанською свідчить, що остання не містить таких небезпечних для здоров’я людини компонентів, як сполуки алюмінію, активний хлор, токсичні хлорорганічні сполуки, які додаються або утворюються у процесі очищення та знезараження річкової води за діючими технологіями.
Експерти підкреслюють, що будь-яка вода містить великий спектр мікродомішок. На цей час відомо близько 24 мільйонів хімічних речовин; приблизно 60 тис. з них використовується у повсякденному житті людини і як наслідок — потрапляють у водойми. Отже, нема гарантії, що після проведення найретельнішого хімічного аналізу всі компоненти, які несуть загрозу для здоров’я людини, будуть виявлені. Віце-президент АМНУ Юрій Кундієв, наприклад, зауважив, що його турбує перевищення вмісту заліза у воді, бо саме це може призвести до вторинного гемохроматозу, прояви якого можуть бути найрізноманітнішими: цукровий діабет, онкологічні та будь-які інші хвороби.
