— Михайле Васильовичу, сьогодні людство вже задумується над результатами свого впливу на довкілля, зокрема, країни беруть на себе зобов’язання скорочувати викиди в атмосферу, адже люди лякаються наслідків власного «господарювання» в природі. Навіть кажуть, що вулкан, який прокинувся в Ісландії і не тільки змінив плани десятків тисяч людей, а й, як прогнозують, вплине на економіку багатьох країн, — теж наслідок впливу людини на довкілля. Яка ваша думка з цього приводу?
— Сама по собі вулканічна активність насправді більш глобальне космологічне явище, пов’язане з процесами, які відбуваються в цілому у Сонячній системі, на Землі — теж. А все те, про що ви кажете, — сумарні негативи, пов’язані зі ставленням людини до Землі. Адже потрібно розуміти, що Земля — це не бездушне творіння, з яким що хочемо, те й будемо робити. Через таке нерозуміння ми й маємо спустошення земель, забруднення їх важкими металами. Зараз це питання для нас є дуже актуальним. До того ж, пестициди і нітрати не тримаються землі, вони періодично потрапляють з продуктами харчування на стіл до людей — знову повертаються до людини. Але більш важливим є бездушне, нелюдське ставлення людей до самої землі. Земля є нашою годувальницею. Ніколи не можна зачіпати землю, тому що вона є основою нашого буття. Якщо б не було землі і води, то не було б людини. За рахунок чого жити?
Ми нині маємо дуже багато проблем. Так склалося в Україні, і Росії теж, що розвал Союзу потягнув за собою розвал системи сільського господарства. Ми маємо розвалені колгоспи, дуже багато нічийної землі, порушено рекультивацію — ті порядки, які було встановлено раніше. Дуже виснажив і спотворив землю рапс — усе те, що пішло на біопаливо. Причина в тому, що власник чи орендар землі турбується лише про прибуток, а не про збереження складу землі. А ситуація така, що агрохімічна зміна землі автоматично впливає на родючість і на все сільське господарство.
Ще одне запитання: як до такої живої структури, як земля, ставиться людина? А людина з такою ж зневагою, як і до себе, ставиться до землі, і земля відповідає тим же. В природі все взаємно пов’язано: що поганого йде в землю, то все вертається назад людині. Наведу такий приклад. Людина розлила нафту чи якусь органіку на землю. Вона ніколи не думає про те, що це потрібно нейтралізувати, що земля від цього має проблеми. А потім ми все це отримуємо через повітря чи продукти харчування.
Що стосується нинішнього виверження вулкана, то хочу сказати, що в новому тисячолітті ми вступили в нову епоху. Всяка зміна тисячоліть відрізняється тим, що природа сама себе очищає, зокрема, від того, що натворила людина. Це має велике значення. Посудіть самі: скільки у світі стається повеней, несподіваних бур, ураганів, тайфунів, землетрусів. Все це є порушенням рівноваги. Порушилася рівновага клімату — і це відображається на енергетиці та житті самої Землі та, власне, житті людей. Ще одна дуже важлива річ. В останні роки в моду увійшло вирощувати на землі генетично модифіковані продукти. Це є дуже небезпечний досвід, тому що ми нині маємо одну непередбачувану, неприємну річ. Так, за рахунок пилку і вітрів відбувається горизонтальне змішування різних трав, різних рослин. Виходить, що навіть там, де була чиста земля, де не було засіяно генетично модифікованим насінням, там вже немає цієї чистоти. Все перемішалося. І якщо ми кажемо, що генетично модифіковані продукти є шкідливими для організму, то тепер потрібно контролювати майже всі продукти, бо вже важко сказати, чи певний продукт є екологічно чистим. А що буде далі? Нелегко цього позбутися. Все воно залишається на багато років.
Я хочу наголосити, що людина у більшості випадків не думає, що робить, до яких наслідків призводить її діяльність. Ставлячи експерименти, вона вважає, що якось воно само складеться, якось обійдеться, пронесе. Але природа теж має певні обмеження і правила свого існування. Тому якщо говорити в цілому про те, що природа хвора людиною чи Земля хвора людиною, — то потрібно сказати, що дуже сильно за останні роки змінено й агрохімію, й енергетику самої Землі, і забрудненість важкими металами, пестицидами та нітратами, як і добривами, які додаються в землю, аби краще росло, аби зерно було гарної форми. Це не є добре для людини. Все відображається на екології землі і екології людини як такої.
— Коли, на вашу думку, почалася ця дисгармонія у стосунках між людиною і природою?
— Думаю, що це почалося в середині 1980-х років, особливо після Чорнобиля. Дуже суттєвим стало забруднення на окремих ділянках Землі, великою стала різниця екологічного стану в різних місцях планети, зокрема в Чорнобильській зоні. Ми почали уважніше вимірювати це забруднення, спостерігати ставлення людей — і побачили, що не так все просто і що свідомість наша не настільки активна, щоб робити щось для зміни ситуації на краще. Відтак стан усе погіршується і погіршується. Зараз господарювання відбувається так, як хто хоче. Людина купила землю і вважає, що може на ній поводитися як завгодно. Експлуатація землі перейшла розумні межі. Така дисгармонія призвела до того, що нині стан землі погіршився дуже сильно. По суті, там, де земля погано родила, стала родити ще гірше, а там, де добре родила, то через безгосподарність теж стала гірше родити. Бо немає господаря.
— Але ж мусять залишатися шанси, аби нам не докотитися до катастрофи...
— Це питання є глобальним, але в принципі потрібно йти через екологію свідомості, через зміну ставлення людини до самої себе і до природи. Людина мусить зрозуміти, до чого призводить її життєдіяльність, це розуміння повинно бути й на державному рівні. Бо якщо людина не повернеться для проблеми землі, природи, до всього довкілля, ми майже нічого не залишимо наступним поколінням.
Хочу нагадати, що в кінці березня відбулася Європейська конференція міністрів довкілля і здоров’я — п’ята конференція за участю представників 50 країн. Адже екологічні проблеми дуже серйозно турбують усю Європу — люди розуміють, що ми всі пов’язані. Ця конференція підтвердила, що в цілому екологічна свідомість, екологічна освіта населення — ніяка. Ми стали настільки байдужими... Поки мені не болить, поки я не відчуваю проблем — чимось не хворію, від чогось не потерпаю — то я фактично нічого й не роблю. Є багато речей, які потрібно було робити ще давним-давно, через агропромисловий комплекс. Вони мають дуже серйозно контролюватися на рівні законодавчої та виконавчої влади, але я думаю, що це буде не скоро. Причина зрозуміла —у нас більше безладдя, ніж ладу. А екологія свідомості має бути на першому місці — людина має поважати себе через природу. Втім, нині кожен думає тільки як купити-продати, але життя людини залежить не від цього. Люди думають, що коли немає грошей, то немає життя... Якщо немає нормального ставлення до себе — то немає нічого, і якщо ми не змінимо нашу свідомість, то не буде толку, бо немає іншої Землі, немає іншого життя. Як можна рубати гілку, на якій сидимо?!
Найчистіше місто світу:
1. Калгарі (Канада)
Найчистіше місто Європи:
2. Гельсінкі (Фінляндія)
Найчистіше місто Азії:
3. Кобе (Японія)
Найбрудніші міста світу:
4. Аддіс-Абеба (Єфіопія)
5. Мехіко (Мексіка)
6. Порт-о-Прест (Гаїті)
7. Антананаріву (Мадагаскар)
8. Дака (Бангладеш)
