Ще за царів повелося: п'яним народом легше правити. Тож влада завжди «прощала» робочому людові цю слабкість. Пляшка хмільного трунку під час застілля знаходилася навіть у найбідніших родинах за найлютіших часів. Нині міцних напоїв — море розливне. Яких хочеш марок, за яку хочеш ціну. Кожен може щось підшукати собі до смаку. З одного боку, воно ніби й непогано. А з іншого? Якщо зіставити кількість декалітрів, що їх виробляється на гуральнях України на душу населення, з кількістю свят, що їх влада великодушно дозволила відзначати народові останнім часом, — інакше як свідомим споюванням нації це не назвеш. Пити чи не пити? Про що мова? Гуляй!
П'яні компанії в «червоні» дні окуповують міські парки, набережні, пляжі, лісові масиви. Нетверезі вештаються в дворах, під'їздах, на вулицях. Без сумніву, комусь вигідно тримати народ у легкій ейфорії. Немає зарплатні — ет, переб'ємося. Немає пенсії — ет, і не таке переживали. Немає виходу — ет, знайдеться. Немає надії — ет, якось та буде. Очевидно, цей сумнівний процес «всенародного блаженства» розвиватиметься за наростаючою ще місяців зо п'ять. А там?...
Пити чи не пити? Сьогодні навіть цей банальний вибір ліпше робити на тверезу голову. Не кажучи вже про вибір доленосний.
