Людина різносторонніх обдарувань, О. Поль сприяв розвитку учбових закладів, займався археологією і став засновником місцевого історичного музею. Ще за життя він був увінчаний званням першого Почесного громадянина міста Катеринослава, а вдячні земляки збиралися поставити йому бронзовий пам’ятник. Але реалізації цієї ідеї зашкодила Перша світова війна та революція. У роки радянської влади ім’я поміщика-мецената старанно замовчувалося і його могила в Севастопольському парку міста була зруйнована. «Реабілітація» О. Поля почалася лише в роки «перебудови» і незалежності України. А вслід за тим дніпропетровські краєзнавці та творча інтелігенція цілком обгрунтовано підняли питання про будівництво пам’ятника. Втім, чиновники довгий час посилалися на відсутність коштів, однак напередодні 225-річчя міста справа прийняла обнадійливий оборот. Конкурсна комісія при міськвиконкомі схвалила проект будівництва пам’ятника, розроблений скульптором В. Небоженком і архітектором В. Положієм. На здивування вдало було вибрано й місце для встановлення монументу — у невеликому сквері на головному проспекті міста, в безпосередній близькості від будівлі мерії. Сам пам’ятник обіцяли відкрити на «круглий» ювілей Дніпропетровська — у вересні минулого року, але роботи по його встановленню і благоустрою прилеглої території несподівано «забуксували».
Тривогу з цього приводу зовсім недавно підняли... мешканці сусіднього будинку №79 по проспекту К. Маркса. Вони направили колективний лист міському голові Івану Куліченку й опублікували його в місцевій пресі. За їхніми даними, сквер, де заплановано встановлення монументу, з деяких часів облюбували... представники бізнесу, які мають намір побудувати там триповерховий «шинок». Ще в січні 2002 року ініціативна група мешканців будинку № 79 спробувала розібратися в ситуації, яка склалася, і прийшла на засідання містобудівної ради, де розглядався проект будівництва ресторану. До честі членів ради, цей проект відкинули, однак зволікання з будівництвом пам’ятника і особливо благоустроєм території вселяють мешканцям будинку великі побоювання. Можливе сусідство з шумним рестораном їх зовсім не радує, а тому вони дуже настирливо намагаються дізнатися у міського голови про подальшу долю затишного скверу. За іронією долі у згаданому будинку проживає і найстарший на Дніпропетровщині письменник — 97-літній Іван Шаповал, який написав свого часу не одну книгу про Олександра Поля та його часи. Патріарх письменницького цеху не лише підтримав колективну петицію, а й особисто виклав свою точку зору в окремому листі до міського голови.
Побоювання жителів будинку розділяє і один із авторів пам’ятника — архітектор Володимир Положій. За його припущенням, все зводиться до того, що пам’ятник О. Полю таки встановлять, але слідом можуть звести і розташовану півкільцем будівлю ресторану. На такі думки його наводить незрозуміле зволікання керівників міста. Адже всі елементи архітектурного обрамлення пам’ятника — гранітні лавки, сходи, бордюри і кулі з п’єдесталами — вже давно готові, доставлені із Черкас, але досі лежать на складі міськкомунхозу. «Я був там чотири рази, — говорить В. Положій. — Встановити всю цю продукцію в порівнянні з її вартістю — сущі копійки, але справа не рухається вперед». «Мій задум, — пояснює він, — полягає в тому, щоб майданчик навколо пам’ятника, виготовлений iз мармуру, граніту та інших матеріалів, на вигляд нагадував стулку раковини, а сам пам’ятник iз гранітним горбом виглядав би в ній перлиною». «Тепер же, — вважає архітектор, — цей задум може і не здійснитися, оскільки вже поступали натяки звузити архітектурне обрамлення до невеликого «п’ятачка» і в такому випадку для будівництва ресторану, дійсно, з’являється достатня територія». Ось тільки сам Олександр Поль буде виглядати на такому фоні як звичайний ресторанний «закликальник». Подібна перспектива, говорить В. Положій, сама по собі обурює багатьох місцевих архітекторів і краєзнавців, які мають намір не допустити такого блюзнірства.
Прояснити «стратегічні» плани дніпропетровських керівників виявилося справою непростою, тим більше, що багато хто з них знаходиться у літніх відпусках, а підлеглі виявляють дипломатичну скромність. Проте в управлінні культури міськвиконкому визнали, що пропозиції по скороченню архітектурного майданчика навколо пам’ятника таки поступали, однак проти зміни первинного проекту виступив місцевий Союз архітекторів. Міський голова, — повідомила співробітник управління Катерина Мединська, — особисто оглядав сквер і місце будівництва пам’ятника. Було ніби вирішено, що нічого міняти в проекті не треба. Самі роботи, запевнила вона, «йдуть за планом» — робітники розбирають старий фонтан і... закладають «нульовий цикл». Незважаючи на це в міськвиконкомі обіцяють, що до 15 вересня, коли в Дніпропетровську святкують День міста, монумент Олександру Полю буде все-таки встановлений і відкритий в урочистій обстановці.
