Газета «День» неодноразово вустами своїх авторів звертала увагу на те, що в той час як Європа (куди ми цілком обгрунтовано прагнемо) заробляє на високих технологіях і туризмі, Україна продовжує заробляти валюту на сировинних галузях (металі, електроенергії, соняшнику тощо), які, як відомо, є не тільки низькорентабельними, але і екологічно «брудними». Туди ж досі прямує значна частина внутрішніх і зовнішніх інвестицій. Той же «День» неодноразово порушував питання і про гостру потребу розвитку туризму в Україні. Але автори, як правило, хай і умовно, але все ж ділили Україну на «туристичні» регіони — наприклад, Південний Крим, Карпати — і на суто промислові (насамперед Донбас).
Але це величезна помилка! Ось невеликий приклад. На початку літа 1223 р. відбулася битва, що визначила долю Євразії на кілька сторіч наперед: 30-тисячна орда Чингісхана розгромила військо розрізнених князівств колишньої Київської Русі, і ця подія стала початком 250-річного татаро-монгольського ярма. У цій битві загинули, зокрема, князь Київський Мстислав Романович і князь Чернігівський Мстислав Святославович (князь Галицький Мстислав Мстиславович зумів врятуватися).
Скажіть, будь ласка: що було б, якби місце цієї суперісторичної битви було розташоване на території, наприклад, Італії або Іспанії? Та будь-яка з цих країн вже б викачала з «цього місця» десятки мільярдів доларів на туристичному бізнесі! Але це місце розташоване... в Україні, більше того — в Донецькій області (територія ріки Кальчик і заповідника «Кам’яні могили» на південному заході області)!
Ще приклад. Якщо простежити шлях війська Ігоревого, що він вів 1185 р. на битву з половцями Кончака, шлях, описаний у відомому «Слові о полку Ігореві», і при цьому вживати нинішні географічні назви, то це звучатиме так: військо князя Ігоря форсувало притоку Сіверського Дінця Оскол біля з. Яцківка і рушило в напрямі Святих гір (Святогорська), потім отаборилися біля ріки... (Торець, Жеребець, Бахмутка — одна з цих приток Дінця і є, швидше за все, тією самою річкою Каялою). І це знову Донецька область! І саме на її території 12 травня 1185 р. було розгромлено і взято в полон князя Ігоря! І саме її територією він утік з полону!
У США в штаті Огайо я побував в туристичному парку «Поселення індіанців» — з купою готельчиків, сувенірних крамничок, ресторанчиків, атракціонів в «чингачгукському» стилі. Я тоді із заздрістю подумав: скільки ж мільйонів доларів щорічно залишають тут туристи з усього світу! І, як говорив відомий кіногерой, «без шума и пыли». Так чому б замість чергового пільгового інвестпроекту «ремонт домни №3» не створити в Донецькій області яке- небудь не менш пільгове україно- монгольське СП «Ярмо», яке на ці самі інвестиції побудує постійно діючий історико-туристичний парк, відтворить обидва військових табори — татаро-монгольський і князівський, саму «битву» і, звичайно, сучасну інфраструктуру для туристів з усього світу? Запевняю вас — відбою не буде! Такий самий історико- туристичний парк прямо «проситься» за мотивами «Слова...», тим більше, що всім відомий Писарєв планує здійснити просто на березі Донця постановку опери Бородіна «Князь Ігор».
Наважуся висловити думку, що жодна шахта, жодний металургійний завод не можуть порівнятися за своїм економічним потенціалом (так, саме економічним!) з місцем «зародження» 250-річного татаро-монгольського ярма або з місцем полону князя Ігоря Святославовича!
