Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Погляд зблизька: «Багато іронії та багато тепла»...

У Кам’янці-Подільському відкрилась фотовиставка «Дня»
28 березня, 2008 - 00:00
«МЕНІ Б ТАКІ» (ОДНА З ТИХ РОБІТ, ЯКА СПОДОБАЛАСЬ ЖИТЕЛЯМ КАМ’ЯНЦЯ) / ФОТО АВТОРА МІСЬКА ВЛАДА КАМ’ЯНЦЯ-ПОДІЛЬСЬКОГО, ЯКА ВИСТУПАЄ ОДНИМ ІЗ ПАРТНЕРІВ НАШОГО ФОТОКОНКУРСУ, ВИРІШИЛА ВСТАНОВИТИ СВІЙ ПРИЗ. ПЕРЕМОЖЦЯ ВИЗНАЧАТЬ ГЛЯДАЦЬКІ СИМПАТІЇ ФОТО ОЛЕКСАНДРА СВИСТУНОВА

26 березня у картинній галереї Кам’янець-Подільського державного історичного музею-заповідника відбулася презентація фотовиставки газети «День». Як і очікувалося, був аншлаг. Завітали представники інтелігенції, влади, аматори і професіонали фотосправи, викладачі навчальних закладів, чиновники, студенти, школярі.

Нагадавши, що це вже третя така фотовиставка у стародавньому Кам’янці (перша відбулася у 2003 році, друга — у 2005 р.), заступник міського голови Олег Демчук звернув увагу поважної публіки на надихаючий приклад «Дня»: «Вернісажі стали подіями у культурному, громадському житті Кам’янця, залишили незабутні спогади. І тепер керівники музею аж «захлинаються» від цікавих, унікальних пропозицій. Тільки-но тут була гарна фотовиставка місцевих майстрів. Вони й ми щиро вдячні головному редакторові газети пані Ларисі Івшиній за велику працю і завзяте прагнення «достукатися» до серця і розуму громадськості засобами фотомистецтва. А цей вернісаж — поза конкуренцією. Наступний крок — створення міського фотоклубу».

Характерною особливістю презентації є те, що вона стала одкровенням, та не відкриттям для більшості учасників. Бо вони — давні шанувальники газети, обізнані із масштабними культурологічними проектами «Дня». Одначе їм бракувало особистого спілкування з організатором і натхненником усіх заходів. Отож, аби усунути цю істотну прогалину, тут-таки скористалися сучасними засобами комунікації. І почули від Лариси Івшиної по телефону:

«Зворушує такий жвавий інтерес до фотовиставки у місті, яке ми дуже любимо. Всі у «Дні» люблять Кам’янець-Подільський ще й тому, що це справді — українська фортеця. У хорошому духовному і, я думаю, дуже високому смислі цього слова. Вже так склалися добрі стосунки, що я спокійна, навіть зараз, коли на відстані відчуваю: наша фотовиставка повинна вам обов’язково сподобатися. Бо ми робили її з любов’ю разом з тими самовідданими фотокорами усієї України, які, бачите, довіряють нам свої роботи вже десять років...»

У давніх стінах картинної галереї, на яких знайшлося місце для 96 найкращих фотографій, сказати б, створився ефект присутності. Публіка, яка вже одержала перші враження від вернісажу, уважно слухала співрозмовницю з Києва — головного редактора Ларису Івшину:

«І на цей раз ми представляємо ще один погляд на нашу красиву, несподівану, абсолютно ще непізнану країну. І для того, щоб ми більше її розуміли, звичайно, потрібно більше їздити, влаштовувати такі фантастичні туристичні сезони, як це вміють керівники Кам’янця. Я страшенно хочу побажати, щоб усі люди, які прийшли на фотовиставку, любили «День», читали, присилали знімки. І — любили Кам’янець, розказували іншим, що обов’язково треба їхати по країні і приїздити до чудового міста над Смотричем.»

Наче не було відстані у просторі. Що ж до часу, то найяскравіші, найхарактерніші його миті — на фотографіях. І мешканці «української фортеці» старалися вдивитися, побачити явний і прихований зміст того, у чому, як якось сказала Лариса Олексіївна, «у нас перемагають не свої, а кращі». І не приховували своїх думок, вражень, почуттів.

— А ви маєте нагоду висловити свої глядацькі симпатії, — звернувся до публіки виконуючий повноваження міського голови Кам’янця-Подільського Михайло Аносов. — Автор фотографії, якому віддамо найбільше голосів, одержить приз. Ми тут порадилися і вирішили, що це буде приз від міської ради. Який саме? — запитуєте. Такий же, як для учасника фотоконкурсу «Дня». Знаєте ж, що влада міста виступає одним із партнерів цього заходу. Хай і той, за кого проголосують відвідувачі цього вернісажу, приїде до Кам’янця. Щоб приїхав, занурився в атмосферу і закохався у місто. Номер у готелі, харчування, екскурсії, інші витрати беремо на себе. Я особисто ще не визначився, кому віддати перевагу. Виставка ж багатопланова, як саме життя. Всі роботи гідні уваги. Жодної «зайвої»...

— Хіба тільки за одного голосувати?! На цій виставці, як кажуть, аж очі розбігаються, — почула аудиторія чиюсь репліку.

— Таки розбігаються. І сам тепер думаю, де ж знайти такий сюжет, щоб і самому бути серед переможців фотоконкурсу газети «День»... А погляньте, шановний, на цю «Слабку ланку», — хтось продовжив цю розмову.

— Вже бачив. Ось зупинився біля «Двох з лопатою», — підтримав розмову інший учасник презентації.

— А ви, шановно, читайте газету «День». Будете першою серед отих, хто побачить фотошедеври. І публікації заслуговують на увагу. Політичні, культурологічні, на суспільні теми. Тепер тяжко будити у людях людське. Але ж і вода камінь точить, — запрошував молоду пані літній чоловік.

— Аякже, читаю. Може, років десять уже минуло відтоді, як відкрила для себе цю цікаву газету. І прошу вас: не вважайте, поважний пане, що то тільки ви на цьому світі такі просунуті, — охоче відповідала вона.

Атмосфера виставки сприяла товариським, приязним стосункам. Небайдужа розмова тривала...

Олег БУДЗЕЙ , краєзнавець:

— Бачив і дві попередні виставки «Дня» у нашому місті. І ті були на найвищому рівні. Однак прогрес очевидний. Зумисне прийшов за півгодини до відкриття, щоб у спокійній обстановці поспілкуватися з мистецтвом. І це все мені дуже сподобалося. Тут надзвичайно різні роботи. Ліричні, житейські, на політичну тематику. Ще дуже важливо зробити підпис. Може бути вдала фотографія, та невдалий підпис зведе все нанівець. Усі підписи дуже вдалі, доречні. «Канкан». «Слабка ланка», де Віктор Ющенко із своїми політичними соратниками. «Залізний Фелікс». Кожна робота змушує зупинитися, дає поживу для роздумів. Це не просто зупинена мить, а зупинена дуже тонко, професійно. Тут багато іронії і багато тепла. У кожну роботу вкладено душу. Ну, подивитися б на Пономарьова. «Невже я одружуюсь?» — таке риторичне запитання. Моє побажання, щоб фотовиставка приїжджала і приїжджала до Кам’янця, щоб наші майстри були на ній представлені. Аби ми мали можливість бачити шедеври.

Павло БІЛОУС , депутат міської ради:

— Я і сам фотограф. Поки що більше аматор, ніж професіонал. Скажу про емоції. Біля окремих фотографій сміявся так, що люди на мене зглядалися. Ну, от: «Духовний наставник мера». Мабуть, віддам за нього свій голос. Зворушує до глибини душі перший бал у сиротинці. Фотографія, де бабуся тягнеться до склянки води, сльозу вибиває. Тобто: на цій виставці такі перепади емоцій!.. А політична сатира — то найвищий пілотаж.

Анастасія СІМАШОВА , студентка:

— Фотовиставка газети «День» мені дуже сподобалася. Насамперед, порушеними проблемами. Дуже цікаві портрети людей, і не тільки відомих. Сподобалися отим ракурсом, з якого вловлено мить. Напевне, назавжди запам’ятаються портрети Пономарьова, Депардьє. Взагалі, роботи дуже вражають масштабністю охоплення різноманітних проблем суспільства. Час складний, але треба знаходити в ньому якісь гарні моменти.

Алла СІРА , студентка:

— Чудова виставка. Найбільше мені сподобалася фотографія з маленьким хлопчиком. Таке цікаве бачення світу. Дуже класно. Багато гумору і цікавих порівнянь. Дуже влучні назви. Я особисто поєдную назву з фотографією і повторюю: зупинися, мить, ти прекрасна...

Олена ШОВКОПЛЯС , студентка:

— Відзначила фотографію «Природність». Бо дитина для мене завжди асоціюється з янголом. А тут ще свічки горять, передають чисті почуття.

Микола ВАСЬКІВ , професор:

— Це моє суб’єктивне враження, але, вважаю, що тематика фотоконкурсу з кожним разом розширюється. І залишається тема Голодомору, що проймає до глибини душі. Залишається та ж тема коренів українського суспільства чи нації української — починаючи з фотографій сільської глибинки. Оті бабусі, яким уже за 70 чи 80. Обличчя, на яких глибока мудрість, філософський і життєвий досвід. Безперечно, вражає постійна тема «Дня» — світ дитинства. Адже всі ми родом з дитинства. Можливо, так само, як оті троє дітей десь у селі у воді хлюпаються, хтось із визначних політиків колись хлюпався. Тут і політика, і медицина, і освіта, і навіть гламур. На виставці — все різноманіття життя, хоча його, мабуть, неможливо охопити. Приємно, що гламур присутній, та займає незначне місце, саме те, яке він повинен у нашому житті займати. Щодо політики, то тут отака добротна частка іронії. У хорошому розумінні іронії, не тільки тієї, що все заперечує. Вона ставить усе під сумнів, але вона ж доводить, що у чомусь смішному надзвичайно глибинне, серйозне заховане. І оті великі політики — такі звичайні люди, з такими ж емоціями, почуттями, переживаннями, як і всі. Бачимо на виставці і моменти історії, про яку ми вже забули. Наприклад, ота робота, де Клюєв доводить, «як ми їх зробили». Чи отой політичний тріумвірат попереднього скликання Верховної Ради. У чому сила цього фотовернісажу? Вважаю, у тому, що, можливо, забудеться те, про що, власне, ця фотографія, але назавжди залишиться у пам’яті глибинний підтекст — у чому сутність людська взагалі й сутність українця зокрема. І за все треба подякувати головному редакторові газети «День». Адже ми прекрасно розуміємо, що сьогодні інші підходи приносили б більше прибутків, ніж оця сподвижницька робота з фотовиставками, книжковими проектами. Треба віддати належне за те, що, як кажуть, гне свою лінію, не прогинається під цей мінливий світ. Я сподіваюсь, що він таки прогнеться під газету «День» і під нас.

Алла КОРОБЧУК , завідуюча відділом історичного музею-заповідника:

— На виставці не якісь застиглі кадри, а життя. Часом сумне, часом веселе. Кожна робота по-своєму оригінальна. Цю виставку не можна подивитися за півгодини. Поки ми брали участь у підготовці виставки, ходили тут кілька днів. І кожного разу мали можливість побачити ще щось. Учора не побачила, а сьогодні на те, як кажуть, відкрилися очі. За це щиро дякуємо газеті «День». Знаю точно, що Кам’янець буде захоплений...

Поліна МОРГУН , студентка:

— Я у захваті від виставки. Надзвичайні фотографії. Я відзначила для себе дві фотографії. «Пастушку», яка зворушила. Раніше мені не доводилося побачити фотографію, що так захопила б. І ще мені дуже сподобалася фотографія «Мені б такі». Дуже гарна фотографія.

Ольга СМОЛІНСЬКА , молодий журналіст із Хмельницького:

— Я приїхала до Кам’янця- Подільського у відрядження і скористалася доброю нагодою — побувати на цій фотовиставці. Газета «День» показує всім виданням добрий приклад високопрофесійного, вимогливого підходу до ілюстрацій. Роботи — то вся гама почуттів, явищ, проблем...

* * *

Презентація закінчилася. Одначе на фотовиставку йшли і йшли люди. Аби подивитися на життя очима майстрів. «Звернув увагу на вплив фотомистецтва на свідомість людську... Починається туристичний сезон. Чекаємо туристів з усього світу. Впевнений, що гості нашого міста не обминуть цей вернісаж», — складає прогноз завідувач організаційно-контрольним відділом Кам’янець-Подільської міської ради Валерій Клименко. Він, давній і щирий друг газети «День», знає, що каже.

Михайло ВАСИЛЕВСЬКИЙ, «День»
Газета: 
Рубрика: