Уявіть на мить, що ви знову дитина. Мама бере вас за ручку і веде на дитячий майданчик. Уявили? Так от, спершу ви підбігаєте до найкрасивішої гойдалки. Вибравшись на сидіння, чимдуж починаєте махати ногами і перегинатися то вперед, то назад, щоб розгойдатися. А як весело розкручуватись на цепах! Побачивши, що на гойдалку зазіхають ще з п’ятеро таких, як ви, неохоче злазите і просите у мами лопатку і відерце, щоб побудувати у пісочниці справжню фортецю і понатикувати туди камінчиків-воїнів. Та мама не дозволяє погратися у пісочку, бо каже, що він тут старий і дуже брудний. Не вийшло сьогодні з фортецею. Тоді весело біжите на гірку, та по дорозі ледь не вступаєте в... Напевно, велика була собака!.. А гірки тут дуже красиві, різнокольорові. Спускаєтесь раз десять (далі поки що не вмієте рахувати) з цієї гірки і йдете по перехідному місточку. Та раптом ламається одна з дощечок, і ви боляче вдаряєтесь рукою. Вже за мить підбігає мама і, витираючи вам сльози, як завжди каже, що до весілля загоїться. А рука болить, а плакати хочеться, а весілля ще більше! Та годі уже уявляти. Адже саме такі картини ви майже щодня можете побачити на дитячих майданчиках нашої столиці.
КРАСИВО, АЛЕ МАЛО...
Сьогодні в місті Києві 3600 дитячих майданчиків. Розташовані вони в основному біля житлових будинків. Та це, погодьтеся, все-таки недостатня кількість, тому що зараз на 2—3 будинки припадає лише один дитячий майданчик. А дитячий майданчик, відповідно до існуючих житлово-будівельних норм, повинен бути обов’язковим елементом кожного будинку як окремого самостійного об’єкту. При цьому майданчиків не лише мало — багато з них знаходиться у дуже поганому стані. Так, 10—12% дитячих майданчиків потребують дійсно капітального ремонту. Уже років із вісім місто потужно міняє і додатково ставить від 200 до 250 дитячих майданчиків щорічно. Металеві майданчики, які були побудовані ще в часи індустріальної забудови Києва, замінюють більш сучасними і більш безпечними — дерев’яними.
Майданчики для дітей необхідно обов’язково встановлювати і в парках, і у скверах. Раніше, особливо в скверах, це був не обов’язковий елемент. Встановлювали лісові меблі, пеньки для декорації, а дитячі майданчики — ні. Сквери ж маленькі, території мало... Зараз практика симетрично змінилася: у скверах кожен район встановлює дійсно хороший і красивий дитячий майданчик, і туди вже ходять не з одного, а кількох навколишніх будинків.
ГОЛОВНА ПРОБЛЕМА — СТАРИЙ ПІСОК
Більшість батьків у столиці не задоволена санітарним станом дитячих майданчиків і не розуміють, чому ще й досі на багатьох з них не поміняли пісок. «У Києві багато дійсно красивих дитячих майданчиків, — розповідає Тетяна Шовкова, мама шестирічного Сергійка. — Ми приходимо в парк ім. Т. Шевченка, тому що тут дуже гарно обладнаний майданчик. Але на майданчику трішки брудно, поганий пісок. Хочеться, щоб дитячі майданчики розвивали дитину, розвивали м’язи дитини. Великою проблемою, на мою думку, є вигул собак там, де він не дозволений. Великі собаки гуляють навіть без намордників, без повідків. Господарі собак не реагують на зауваження мам». Сергійко, до речі, також має власну думку: «Мені дуже подобається на цьому майданчику. Але на цих гойдалках трішки погано розкачатися, бо вони на цепах. Я знаю, де є кращі гойдалки. Ще мені подобаються гірки. Я люблю сюди приходити. А якби я зустрів дядю, який робить такі майданчики, то порадив би зробити такий перехід, по якому йдеш і там такий наче поїзд. Ти на нього сідаєш і воно так тутукає...Не їде, а просто як справжній поїзд»...
«Обов’язок кожного начальника ЖЕКу — вчасно ранньою весною поміняти пісок, — говорить начальник Головного управління контролю за благоустроєм та зовнішнім дизайном міста Києва Сергій Рюмшин. — Дійсно, в цьому році у зв’язку з такими погодними умовами, які не давали працювати, ми досі не поміняли на дитячих майданчиках весь пісок. Ще є пісочниці, в яких залишився минулорічний, брудний. Потрібно негайно поміняти. Проблеми з піском сьогодні в столиці не існує, його достатньо: чудовий, чистий пісок. Тому це просто безвідповідальність, по- іншому не можна назвати. Я попередив своїх інспекторів, що якщо де побачу і не буде складено протоколу на цього керівника за байдужість і безвідповідальність, то нестиме цю відповідальність вже мій інспектор. Буде притягнено до відповідальності кожного начальника ЖЕКу, який досі не поміняв пісок в пісочницях. Я думаю, що цю роботу на тому тижні закінчать. Інакше будуть мати неприємності».
ПЛАСТИК, ДЕРЕВО ЧИ ЗАЛІЗОБЕТОН?
Останнім часом при будівництві дитячих майданчиків намітилася тенденція використовувати пластик. «Це безпечніше для дитини, ніж дерево, — каже С. Рюмшин. — Пластик більш сучасний. Таких дитячих майданчиків у нас більше 20. Наприклад, у парку Слави, Маріїнському парку, парку Хрещатий, парку ім. Шевченка». Ліквідовано залізобетонні майданчики. Майже демонтували залізобетонні грибки, які мали по дві тонни ваги і вже всі були перекошені. А зараз ставлять маленькі дерев’яні грибочки, які навіть двірник завжди може поправити».
Але пластикові майданчики дорогі. Буває, що коштують і по 400 тисяч гривень. Вартість звичайного майданчика, яких у столиці сьогодні найбільше — 10—20 тисяч гривень (це з установкою). До речі, багато майданчиків встановили депутати різних рівнів. Якщо в середньому 100 дитячих майданчиків на рік ставили райони, то 150—200 — депутати київської міської ради і районних рад. В період виборчої кампанії було встановлено близько 60 дитячих майданчиків. Вартість їх теж від 10 до 20 тисяч гривень. Це в основному дерев’яні, декоративно оформлені. Обов’язкова вимога — огороджувати майданчики парканом. Аби машини не заїздили на майданчик, а діти не вибігали з нього на дорогу... Оскільки майданчиків все одно не вистачає, восени планується встановити ще 60—70 майданчиків.
«Загалом, на мою думку, в столиці хороші дитячі майданчики, особливо встановлені останніми роками, — розповідає С.Рюмшин. — І люди їх бережуть. До речі, біля старих будинків зустрічаються чудові дитячі майданчики, в яких є елементи стародавніх культур України: вози, тини, снопи і солом’яні ляльки... Там і охорони немає, а скільки вже років їх ніхто й не ламає, і ніхто не підпалює. А про забудову дитячих майданчиків і мови не може бути».
