Презентація фільму відбулась у книгарні «Є» і несподівано для його автора — Андрія Михайлова — зібрала понад сотню глядачів. Більшості просто не вистачило ні стільців, ні місця, де їх можна було б поставити, тому стояли просто поміж стелажами з книгами. А після останнього титру пролунали дружні оплески. Над фільмом працювали до десятка людей, не для заробітку, бо його не було, а на голому, як кажуть, ентузіазмі, заради того, як сказав Андрій, щоб і в Україні, і у Польщі, і загалом у світі більше знали про волинське містечко Олика. Воно знало значно кращі часи, коли чотири сотні років належало польсько-білорусько-литовському роду князів Радзивіллів. Фільм «Олика» знято за фінансової підтримки Генерального Консульства Польща у Луцьку, і загалом його зміст можна було б означити словами «польська спадщина українського містечка».
Серед перших глядачів фільму було чимало колишніх чи теперішніх оличан, мешканців навколишніх сіл, були історики, краєзнавці, журналісти, художники, а головне — багато молоді, і це радує. Отже, історія рідного краю і молодим цікава. Для мене Олика також є особливим місцем: із села Залісоче, що плавно переходить в Олику, рід мого чоловіка, і моя майже 92-річна свекруха й досі може багато чого розказати про життя «за князя». Проте і для мене у фільмі були відкриття. Найперше, що і «зробило» фільм, це зйомки з дрона. Це перші зображення Олики з висоти пташиного польоту взагалі. І містечко виглядом з неба просто зачаровує. Ніколи не думала, що замок Радзивілла такий великий. Вся забудова Олики була досконала. Звісно, показані пам’ятки історії та архітектури нині в такому занедбаному стані, що побачене викликає лише біль і сум. А могли б приносити бюджету Волині гарні гроші. В Олиці часто бувають «самоходом» туристи з різних куточків світу, зустрічали тут навіть японців! Але польська спадщина українського містечка цікава, власне, лише полякам, які здійснюють грандіозний проект реставрації знаменитого олицького костелу Святої Трійці.
Важливо, відзначила на презентації представник польського консульства, що фільм «Олика» виходить у час, коли знову тривають дискусії про фрагменти нашої спільної історії. Маємо ще раз усвідомити, що між нами була не тільки історія конфліктів, а й, як в Олиці, кількасотрічна історія мирного співіснування, корисна усім.
