степів. Десятки три абияк одягнутих мужиків, обвішаних фотоапаратами, висипають
з вагонів і чекають наближення паротяга, що пихкає парою й димом. Мужики
балдіють і починають гарячково фотографувати залізний антикваріат...
Картина друга. Аналогічна обстановка в N-ському депо. Ті ж три десятки
мужиків гарячково бігають навколо локомотивів і переписують їх номери й
марки. Після від’їзду відбувається спішний обмін отриманими даними...
Описане вище — не кінокомедія і не «сюрровий» фільм «про наше життя».
Це звичайне явище для осіб, що мають можливість спостерігати за екскурсантами
туристичного потяга «Джерело». Єдиного в Україні взагалі, єдиної однойменної
фірми, що практикує залізничний туризм. Її мета — показ унікальної залізничної
техніки, що залишилася в країні членам іноземних клубів — поціновувачам
залізничної техніки. Виявляється, практично в усіх цивілізованих країнах
існують подібні об’єднання любителів, що витрачають увесь вільний час на
відновлення, фотографування, систематизацію банку даних про рухомий склад,
що існує в світі.
На нашу думку, учасники подібних круїзів — вельми «своєрідні» люди,
оскільки звичайна людина не стане по декілька днів сидіти в засідці, вичікуючи
на відповідний момент для двох-трьох знімків, не кажучи вже про колекціонування
номерів. Але, треба віддати належне, знімки в хлопців виходять дуже навіть
непогані. Подібної думки дотримується й директор «Джерела» Валентин Пашкевич,
не забуваючи при цьому робити на цьому захопленні гроші. Фірма є власником
єдиного в країні туристичного потяга й трьох паровозів. Ще біля 20 орендує
в залізниць. Фірма за вісім років змогла-таки добре поставити справу, що
почалася з купівлі двох неліквідних паротягів. На сьогодні, за словами
Пашкевича, «Джерело» інвестувало біля $200 тисяч у туристичний потяг і
порядку $130 тисяч у всі, в тому числі й ті паротяги, що орендуються.
Пашкевич підкреслює, що при нормальній ситуації подібний бізнес вельми
перспективний. Аналогічні фірми навіть у Польщі й Чехії роблять серйозні
гроші тільки на зйомках фільмів про паровози. У нас же до цього ще далеко.
Україна посідає третє місце в Європі за концентрацією вузькоколійних шляхів
— ласої страви для всіх фанів локомотивної техніки. Організуючи в даний
момент 17—20 тижневих турів на рік, фірма, поки що, ще не досягла єврорівня.
І це при технічний і моральній підтримці «Укрзалізниці», котра забезпечує
можливість подібних турів.
І все ж, потяг «Джерело» має непогані шанси стати візитною карткою «Укрзалізниці».
Нехай навіть теперішні ціни на тур задорогі для вітчизняних туристів, в
Україні досить місць, що можуть привабити іноземців. Принаймні, заступник
генерального директора «Укрзалізниці» Володимир Олійник, відповідальний
за пасажирські перевезення, збирається підтримувати діяльність «Джерела».
На взаємовигідних, зрозуміло, умовах.
