Уряд Володимира Гройсмана наприкінці липня відмовився розглядати подання голови Офісу Президента України Андрія Богдана про звільнення з посади голови КМДА Віталія Кличка, залишивши це питання наступникам. Новий Кабмін відкладати надовго не став — уже 4 вересня новий прем’єр-міністр України Олексій Гончарук повідомив на брифінгу, що уряд схвалив подання. Утім, остаточне рішення все одно залишається за Президентом України Володимиром Зеленським.
(НЕ) ЗАЛИШАТИ
Попри повагу до Кличка, Гончарук переконаний, що в Києві не зникла корупція, і певні групи надто сильно впливають на адміністрацію. Прем’єр залюбки звільнив би замість мера Вадима Столара, якого пов’язують із забудовними схемами у столиці, проте це неможливо, оскільки той не має формальної посади, лише тіньовий вплив. На думку Гончарука, підсилити Кличка як обраного киянами мера професійним і порядним менеджером, який був би здатен опиратися впливам, — хороша ідея.
Того ж дня Кличко провів брифінг у КМДА, де назвав рішення Кабміну неконституційним, недемократичним і таким, що суперечить місцевому самоврядуванню. На його думку, двовладдя, яке виникне після призначення голови КМДА, може паралізувати владу в місті. Кличко заявив про намір балотуватися на посаду мера на наступних місцевих виборах, наголосивши, що ключовим завданням для нього є зміна системи, а не людей.
5 вересня стало відомо, що голови чотирьох депутатських фракцій Київради звернулися до Президента з проханням призначити Віталія Кличка на посаду голови КМДА як особу, обрану Київським міським головою на чергових виборах 25 жовтня 2015 року.
КОНФЛІКТ ПОВНОВАЖЕНЬ
У «Дні» нещодавно виходив текст «Хто в Києві господар?» (у №136 від 1 серпня ц. р.), де ми аналізували законодавство й детально проговорювали з експертами те, наскільки законним є звільнення Кличка, і взагалі — яким має бути місцеве самоврядування в Києві. Коротко нагадаємо головне.
Міська рада повинна мати свій виконавчий комітет, і обома має керувати обраний жителями мер. Але згідно із Законом України «Про столицю України — місто-герой Київ», виконавчим органом КМР є КМДА. У статті 10.1, доданій 2010 року, йдеться, що голову КМДА призначає президент. Згідно зі статтею 118 Конституції України, призначення відбувається за поданням Кабміну.
Водночас існує рішення Конституційного Суду 2003 року №21-рп/2003, згідно з яким КМДА має очолювати Київський міський голова, якого головою КМДА має призначити президент. Саме на нього посилається Кличко, стверджуючи про незаконність. Андрій Богдан заявляв, що це рішення не дійсне зараз, оскільки стосувалося тодішнього мера Омельченка і законодавства 2003 року, яке відтоді неодноразово змінювалося. Але ж тлумачена саме стаття Конституції, а не будь який закон...
Те ж рішення КСУ констатує: КМДА, а отже, і її очільник, поєднує в собі повноваження органу місцевого самоврядування й державної влади. Експерти сказали «Дню», що це суперечить Європейській хартії місцевого самоврядування та гарантіям права на нього в Конституції. Виходить, що очільник Києва має конфлікт інтересів — він як голова держадміністрації контролює себе ж як голову місцевого самоврядування.
ПРОБЛЕМИ НА РІЗНИХ РІВНЯХ
Експерти наголошували: Києву потрібен власний виконком, який обиратиметься міськрадою і займатиметься справами міста. А КМДА має наглядати за дотриманням законності дій ради та виконкому і займатися справами держави та Києва як столиці. Нового очільника КМДА слід призначати лише після врегулювання повноважень. Якщо зараз призначити нову людину на цю посаду, то обраний киянами мер не матиме реального впливу на управління містом — лише представницькі та церемоніальні повноваження, а це і справді буде недемократично. Як варіант — призначити технічну адміністрацію на період до місцевих виборів. А депутатам тим часом варто ухвалити зміни до закону про столицю, щоб усунути суперечності. До речі, народні обранці обіцяли, що розглянуть цей закон одним із перших у новій ВР.
Рядова процедура заміни голови держадміністрації не розв’яже всіх проблем київського самоврядування. Гостро стоїть питання управління районами, яке нині здійснюють РДА без районних рад. Немає єдиної експертної думки щодо необхідності повернення районам Києва власних рад та їхніх повноважень. Але рішення необхідно шукати з огляду на те, що 120 депутатів Київради не справляються з потоком малих і великих рішень, яких потребує тримільйонне (офіційно) місто.
Дедалі напруженішою стає ситуація і в передмістях, з якими київській владі також бажано було б рахуватися для комфорту жителів. Нещодавно у КМДА заявляли, що тривають переговори про утворення асоціації. Експерти говорили «Дню», що це не найефективніша форма співпраці в даних умовах, просто клуб голів міст та сіл без реальних бюджетів і повноважень. А агломерація — об’єднання з міцними зв’язками різних типів, яке могло б розв’язати чимало проблем, — у законі не прописана. Натомість є кілька інших форматів співпраці в ЗУ «Про співробітництво територіальних громад», які більш ефективні для відносин столиці з її супутниками. Головне — політична воля та реальні кроки до змін, а не формальна ротація менеджерів, хай і найпорядніших.
