Історія кожної культури, ясна річ, сповнена особливостей, які можна зрозуміти, тільки глибоко занурившись у контекст. Та водночас усе ж є ті точки дотику, в яких різні країни можуть легше порозумітися, бо мають дещо подібний досвід. Символічно, що саме в Україні відбувається виставка «Між фронтами. Гравець у бісер Герман Гессе», концепція якої розроблена в Будинку літератури в Берліні. Бо хто, як не українці, добре зрозуміють долю письменника в часи тоталітаризму.
АВТОР ДЛЯ ТИХ, ХТО ШУКАЄ СЕБЕ
«Життя кожної людини є шлях до самої себе», — писав видатний письменник, лауреат Нобелівської премії Герман Гессе. І біографія автора це підтверджує. Дуже часто у своєму житті письменник перебував у пошуку і йшов своїм шляхом, бо ще з юності засвоїв: інакше його спіткатиме глибока внутрішня криза. Хоч Гессе народився у сім’ї місіонерів, але він покинув семінарію, бо вирішив, що це не його. У роки Першої світової війни, коли Німеччина ставала дедалі більш войовничою, письменник підтримував антимілітариський рух (попри величезну критику з боку більшості німців).
«Герман Гессе належить до митців з незвичайною долею: його то беззастережно підносили, то беззастережно ганили. У 1960 — 1970-х роках він став кумиром бунтівної молоді, а нині це один з найбільш популярних європейських письменників у США та Японії, — розповідає на відкритті виставки Іван МЕГЕЛА, доктор філологічних наук, професор кафедри зарубіжної літератури Київського національного університету імені Тараса Шевченка, перекладач однієї з книг Германа Гессе. — В Україні доля письменнику випала краща. Він прийшов до нас уже після Другої світової війни, і щодо цього я хотів би згадати академіка Дмитра Затонського, який багато зробив для того, щоб цей письменник став доступним і українському читачеві».
«Для мене Гессе є, може, трошки ізотеричним автором, спрямованим на підлітків, молодих людей, які шукають себе. Гессе справді мав дуже великий вплив, до слова, й на музичну культуру. Це можна добре побачити на прикладі різних гуртів», — зауважила директор Goethe-Institut в Україні Беате КЬОЛЕР.
Постать Германа Гессе містить багато аспектів: він писав вірші, романи, притчі, політичну публіцистику... А також залишив по собі понад 300 акварельних робіт. Втім, для виставки було обрано іншу тему — міжвоєнний період життя письменника. Цей час є досить контроверсійним, і саме ним дорікають Герману Гессе критики. Тож кожен відвідувач, приходячи на виставку, може долучитися до власного розслідування і спробувати зрозуміти, за що критикують письменника і що насправді відбулося. А з відповідями на ці запитання прийде й глибше розуміння нашої ситуації за іншого тоталітарного режиму.
УНІКАЛЬНІ ДОКУМЕНТИ, ЩОБ ЦІЛІСНО ЗРОЗУМІТИ СИТУАЦІЮ
Отже, що стало причиною критики? Найперше, Герману Гессе закидають те, що він, перебуваючи у Швейцарії, не артикулював чітко своєї позиції щодо місцевої політики у справах біженців (країна дуже неохоче їх приймала — цій темі на виставці присвячений окремий відеоепізод) і режиму Гітлера.
По-друге, звинуваченням стало те, що Герман Гессе й далі публікувався у німецькому видавництві, яке, щоб вижити, мусило «підлаштовуватися», наприклад, друкувати вірші про фюрера. Ще один аргумент проти письменника був такий: його старі фейлетони, оповідання і вірші активно друкували в німецьких окупаційних газетах, які поширювалися, зокрема й на території України (Deutsche Ukraine-Zeitung).
Справді, обрана Гессе позиція була неоднозначною. Утім, щоб побачити ситуацію цілісно, потрібно більш глибоке занурення у тему — в цьому й допоможе виставка «Між фронтами. Гравець у бісер Герман Гессе», яка демонструє унікальні документи, фото, листи...
СПОСОБИ ВИЯВУ ВЛАСНОЇ ПОЗИЦІЇ
На виставці, зокрема, зазначено: «І хоча Гессе публічно не висловлював свого ставлення до націонал-соціалізму, його листи й неопубліковані тексти не залишають жодних сумнівів у тому, що він принципово заперечував націонал-соціалістичний режим і не сприймав його представників». Наприклад, в одному з віршів він писав, що краще бути вбитим фашистом, ніж самому бути фашистом.
Таку позицію засвідчують й інші його дії. Разом з дружиною Нінон Ауслендер (яка родом із Чернівців), вони надавали допомогу німецьким емігрантам і єврейським біженцям, що відображено в листуванні. На виставці, наприклад, ідеться, що Гессе написав керівникові федеральної поліції у справах іноземців Швейцарії Генріху Ротмунду, щоб заступитися за єврейського поета Альберта Еренштайна.
Як пояснює літературознавець Євгеній СТАСІНЕВИЧ щодо закиду про публікацію в окупованих газетах, ніде в листуваннях не згадано цей факт, а тим паче, те, що Герман Гессе давав згоду на публікацію цих текстів. Найімовірніше, його навіть не запитували. Крім того, не варто забувати, що після приходу до влади Націонал-соціалістської робітничої партії всі його німецькі рахунки були заблоковані.
Щодо видавництва в Німеччині, то він справді продовжував з ним співпрацювати. Однією з причин цього могло бути те, що письменник хотів допомогти йому існувати й далі, оскільки був серед головних його авторів. А крім того, це видавництво було його зв’язком із німецьким читачем. Як розповідає Євгеній Стасіневич в аудіогіді до виставки, письменник надсилав тисячі листів до молоді, де намагався пояснити ситуацію. Та все ж книжкою він міг сказати значно більше.
Великі надії письменник покладав на роман «Гра в бісер». На виставці наведено такі його слова: «У сьогоднішній поневоленій Німеччині, де не можна й слова сказати, [роман] майже без останку зрозуміють десятки тисяч». Натомість в Америці, на його думку, таких людей було б значно менше. Та, на жаль, задум письменника не вдалося реалізувати. «Мабуть, найбільшою його трагедією було те, що 1942 року він не зміг у Німеччині надрукувати «Гру в бісер» і був стрімко критикований. Це стало дуже важким періодом його життя», — розповідає Беате Кьолер.
ЗАНУРЕННЯ В ЕПОХУ
Водночас ця виставка — набагато ширша за взаємини письменника з Німеччиною у міжвоєнні ріки. Вона занурює у цілу епоху. Наприклад, представлений на виставці епізод, який німецький письменник Франк Тіс схарактеризував так: взаємини «лож та партерів закордоння» (німецьких інтелектуалів-емігрантів) і внутрішньої еміграції. А скільки наших письменників ховалися у внутрішній світ, щоб перебути цю «зиму тоталітаризму»? Таких паралелей на виставці можна знайти чимало...
Відвідувачі також матимуть змогу побачити рідкісні фото перших нарисів до твору Германа Гессе «Гра в бісер», багато світлин письменника з рідними, документи... Крім того, можна буде подивитися відео про життя у швейцарському екзилі, вручення Нобелівської премії, а також переглянути цитати з улюблених творів. Тут хотілося б навести одну з його притч: «Ми можемо зрозуміти інших, але пояснити лише себе». Так і виставка «Між фронтами. Гравець у бісер Герман Гессе» радше спонукає до розуміння долі письменника, а не до однозначних висновків.
