Початок року — час підбиття підсумків. І не тільки попередніх дванадцяти місяців, але й значно більших періодів. Минуло понад десятиріччя з того часу, як на українсько- молдовському кордоні вперше пролунали постріли. Що відбувалося там, у раніше аж ніяк не «гарячій» точці колишнього СРСР, пам’ятають, напевно, усі. Воювало Придністров’я. Частина Молдавської Радянської Соціалістичної Республіки, майже третину якої складали етнічні українці, не захотіла увійти до складу нової Молдовської держави. Так з’явилася не позначена на карті самопроголошена Придністровська Молдавська Республіка. 17 березня 1992 року, у зв’язку із, як тоді писалося, «загостренням обстановки у прикордонних з Україною районах Республіки Молдова» тодішній Президент України Леонід Кравчук підписав Указ «Про заходи щодо охорони кордону України з Республікою Молдова». Незабаром три загони прикордонного контролю – Могилів- Подільський, Котовський та Березинський – закрили «вогненебезпечний» відрізок. Розпочалася історія нового кордону – українсько-молдовського.
На жаль, постріли на землях колишньої Бессарабії лунають і досі. Проте вже не через з’ясування міжетнічних стосунків. На арену вийшла не менш небезпечна сила – кримінал. Контрабандний спирт, м’ясо та сигарети – ось основне джерело прибутків багатьох ділків по обидва боки кордону. Мова не про ті випадки, коли колишня вчителька чи безробітний інженер переправлять манівцями через кордон декілька коробок безакцизних цигарок, або, як вони ще їх називають, «макаронів». Цих людей можна зрозуміти. Проживаючи в регіоні, де рівень безробіття є одним з найвищих в Україні, багато хто виживає саме завдяки такому незаконному бізнесу. Набагато небезпечнішою є так звана організована контрабанда, адже тут рахунок іде не на десятки, а на тисячі і навіть сотні тисяч гривень. Однак до економічних чинників, що характеризують цю ділянку як нестабільну та проблемну, на жаль, додаються ще й політичні.
ЛІНІЯ НАПРУЖЕНОСТІ
Придністровська Молдавська Республіка, економічно ізольована від усього світу, так і не дійшовши згоди з офіційним Кишиневом, залишається головною темою розбіжностей з прикордонних питань між Україною та Молдовою. Остання нерідко звинувачує нашу країну у потуранні Придністров’ю при провезенні через кордон контрабанди, в тому числі зброї, наркотиків, і навіть причетності до тероризму. Однак представники, зокрема, місії ОБСЄ, пропрацювавши нещодавно п’ять днів на цій ділянці та оглянувши підрозділи охорони кордону по обидва його боки, так і не отримали ніякої переконливої інформації про порушення українською стороною міжнародних норм. А за даними Держкомкордону України, впродовж трьох останніх років органами Прикордонних військ на українсько-молдовській ділянці виявлено та передано митникам контрабандних вантажів на суму понад 12 з половиною мільйонів гривень — на 20% більше, ніж було затримано на решті ділянок державного рубежу. За цей період вилучено 52 одиниці зброї, понад 15,5 тисячi штук боєприпасів, 5,5 тонни вибухівки, близько 3,3 тонни наркотиків. На тлі таких показників заяви про нібито неконтрольований потік контрабанди видаються щонайменше сумнівними.
З отриманням у грудні 2001 року доручення Президента України стосовно посилення охорони молдовської ділянки кордону Прикордонні війська розпочали цілий комплекс заходів з його реалізації. Насамперед потрібно було збільшити, як говорять прикордонники, щільність охорони кордону, тобто чисельність особового складу. Створення і розгортання нових прикордонних підрозділів справа нелегка й потребує значних ресурсів — і людських, і матеріальних. Однак, коли мова йде фактично про безпеку держави, говорити про економію, мабуть, недоречно.
Порівняно з 2000 роком, штатна чисельність Прикордонних військ на українсько-молдовському кордоні збільшилася майже у 4,4 разу. Сьогодні його охороняють 5 прикордонних загонів, 76 підрозділів охорони кордону, 3 контрольно-пропускні пункти, 45 підрозділів прикордонного контролю та 22 підрозділи для виконання спеціальних завдань. Як пояснив начальник управління прикордонної служби Держкомкордону України генерал-майор Василь Серватюк, останні було створено для оперативного реагування на будь-які події на державному кордоні — контрабандні перевезення, злочинну діяльність, переправлення незаконних мігрантів тощо. Невеликі за чисельністю, мобільні, з добре підготовленим особовим складом, вони здатні миттєво перекрити об’їзні дороги (а таких на цій ділянці 359), виставити додаткові наряди або в будь-який момент замінити наряд лінійної застави. З якою метою це робиться, здогадатися неважко. Чого там гріха таїти, і серед прикордонників трапляються нечисті на руку люди. Таких звільняють негайно, хоча виявити корумпованого військовика важко, діє він максимально обережно. Однак трапляється, що такий собі чолов’яга, який мандрує манівцями з ящиками безакцизних цигарок, абсолютно впевнений, що у точці Х на нього чекатиме «підгодований» лояльний правоохоронець, страшенно розчаровується, побачивши перед собою зовсім незнайомі і аж ніяк не дружні обличчя…
Незамінні такі підрозділи і під час проведення спільних прикордонних операцій, коли раптовість та оперативність вирішують, як то кажуть, все. Лише нинішнього року в результаті таких операцій, як «Антитерор», «Кордон», «Рубіж», «Південь», «Канал», «Магістраль» тощо державна скарбниця поповнилася сотнями тисяч гривень.
Пункти пропуску ідуть окремим рядком. Їх на цій ділянці аж цілих 55. Залізничні, автомобільні, звичайні пішохідні, річкові й навіть паромні – вони приймають на себе основні потоки людей і транспорту. Однак і з їхнiм функціонуванням пов’язані певні проблеми. Хоча в нинішньому році було виділено значні кошти, і ми тепер вже маємо пункти пропуску європейського рівня, такий, скажімо, як «Могилів-Подільський – залізнична станція». До слова, фактично всі існуючі на сьогодні пункти пропуску було визначено відповідною Угодою з Республікою Молдова ще на початку 1997 року. Однак з часом пасажиро- та вантажопотоки перемістились в інші річища, і тепер деякі ПП фактично існують лише на папері. Ситуація парадоксальна: угода є, а люди там не ходять і транспорт не їздить.
ІНСПЕКТОР ПРИКОРДОННЯ
Посади інспекторів прикордонної служби були введені спочатку, як експеримент, на кордоні з Росією, а згодом і на інших ділянках. Пов’язано це було із специфікою так званого нового кордону, де відсутні звичні оку такі елементи інфраструктури радянських часів, як контрольно-слідова смуга, колючий дріт, інженерні споруди. Після того, як сотнями об’їзних шляхів через необлаштовані рубежі посунула навала контрабанди, а в прикордонні почали орудувати організовані групи людей з дуже сумнівним минулим, стало зрозумілим, що лише механічним збільшенням чисельності військ та виставленням додаткових нарядів проблему не вирішити. Потрібна оперативна інформація, завдяки якій можна було б відшукати причини, а не наслідки тієї чи іншої події. Тоді й з’явилася ідея запровадити посаду прикордонного дільничного інспектора, однак з особливими функціями. Основне його завдання: збір необхідної інформації про обстановку на кордоні та можливі порушення законодавства, контроль дотримання режиму кордону та прикордонного режиму у прикордонній смузі та поза нею. Прикордонний інспектор, як правило, людина місцева, тож чудово знає, хто з його односельців ні за яких умов не піде проти закону, а хто не погребує неправедно добутою копійчиною. До прикладу, завдяки наданій старшим інспектором застави «Степанівка» прапорщиком Дмитром Чубенком інформації, прикордонникам Котовського прикордонного загону лише в нинішньому році вдалося затримати 25 порушників, декілька великих партій контрабанди та вилучити цілий арсенал зброї. А з урахуванням того, що всіх інспекторів прикордонної служби нещодавно «пересадили» на нові мотоцикли білоруської марки «Піонер», можна сподіватися, що ефективність їхньої роботи зросте.
ЩО ДАЛІ
Не можна обминути увагою ще одну проблему — економічну. Попри дію різноманітних і президентських, і урядових, і відомчих програм, стан фінансування потреб прикордонників залишає бажати кращого. Загалом у нинішньому році підрозділи Чернівецького, Котовського, Могилів-Подільського, Березинського та Ізмаїльського прикордонних загонів профінансовано лише на 80 % від запланованого.
З огляду на це актуальною на сьогодні є співпраця з органами місцевої влади, які вже давно зрозуміли, що порядок у ввірених їм районах перебуває в прямопропорційній залежності від ефективності служби «зелених кашкетів». Тому питання надання шефської допомоги вирішуються без зволікань. А голова Одеської облдержадміністрації Сергій Гриневецький чи не найперший з керівників такого рівня виступив з ініціативою провести нинішній та наступний роки під гаслом всебічного облаштування державного рубежу. І, треба зазначити, слова свого дотримав. Для потреб прикордонних підрозділів, дислокованих на Одещині, було направлено мільйон гривень.
Долучаються до справи і різноманітні зарубіжні та міжнародні інституції. Зокрема, наприкінці жовтня минулого року уряд США у рамках «Програми безпеки кордонів та експертного контролю» передав українським охоронцям кордону велику партію технічних та інженерних засобів.
Ускладнює вирішення цих та інших актуальних проблем українсько-молдовського рубежу і політична нестабільність на землях наших сусідів, і незавершеність оформлення цієї ділянки. Вихід прикордонники сьогодні бачать у створенні принципово нової моделі охорони державного рубежу. Лише за таких умов можна сподіватися, що у найближчому майбутньому постріли на кордоні припиняться.
З оперативних зведень Держкомкордону
Весна 2001 року. На ділянці прикордонної застави «Степанівка», що у Роздільнянському районі Одеської області, на об’їзному шляху було затримано вантажний автомобіль КамАЗ, в якому контрабандисти провозили на територію нашої країни 15 тонн лікеро-горілчаних виробів відомих світових фірм. На вимоги прикордонників зупинитися водії не реагували. Лише після того, як пострілами було пробито колеса авто, транспорт зупинився. Вартість вилученої контрабанди, за оцінками експертів, склала майже мільйон гривень.
Березень 2002 року. Прикордонний наряд застави «Йосипівка», що дислокується у Фрунзенському районі на Одещині, 15 кілометрів об’їзним шляхом переслідував вантажівку з контрабандою. Зупинили порушників лише постріли по колесах. Результат – понад 20 тонн курячого м’яса на суму близько 130 тисяч гривень було передано в місцеву митницю.
Липень 2002 року. Неподалік райцентру Красні Окни на ділянці застави «Дубове» прикордонники зупинили колону з 4-х автомобілів КамАЗ. Контрабанда – все те ж куряче м’ясо. Всього 72 тонни на суму майже півмільйона гривень.
Серпень 2002 року. Відділення прикордонного контролю «Могилів-Подільський – залізнична станція», потяг «Кишинів – Москва». Цього разу в поле зору прикордонників та митників потрапила 62-річна громадянка Молдови. ЇЇ валіза, як з’ясувалося, мала подвійне дно. Верхня частина заповнена часником (аби не вчув службовий собака), а нижня – марихуаною. Всього сiм кілограмів наркотичної речовини.
