Величезний котлован всього-на-всього в ста п'ятдесяти метрах від входу в Державний історико-культурний заповідник «Тустань», де розташована пам'ятка археології національного значення «Городище літописного міста Тустань», у селі Урич Підгородецької сільської ради Сколівського району Львівської області розпочали рити 27 травня, і відтоді будівництво триває надзвичайно швидкими темпами. Вже завезли бетонні блоки і щебінь, а важка техніка не припиняла роботи навіть під час спілкування журналіста «Дня» на місці події з головними дійовими особами — забудовником-підприємцем із Борислава Михайлом Щуром, директором Державного історико-культурного заповідника «Тустань» Василем Рожком та головою Підгородецької сільської ради Богданом Андрейківим. Відразу ж зазначу: забудовник виглядав безтурботним, гонорово тримав руки в кишенях, усміхався, натомість директор заповідника був блідим і знервованим, і рук йому не вистачало, аби втримати стоси паперів. Голова ж сільради постійно жалівся на перевтому: «Роботи багато...»
— Підприємець Щур розпочав будівництво, грубо порушуючи законодавство України, — говорить директор заповідника. — Так, ділянка, на якій ведеться будівництво, — його приватна власність, але водночас ця ділянка входить до території комплексної охоронної зони пам'ятки археології «Городище літописного міста Тустань», що затверджено наказом Міністерства культури і туризму України. Відтак у її межах заборонені будівельні та земляні роботи, не пов'язані з дослідженням та експлуатацією пам'ятки.
— Чи знали про це місцеві органи влади, даючи дозвіл на будівництво?
— Підгородецька сільська рада, Сколівська районна рада та районна держадміністрація, звісно, знали про заборону будівельних та земляних робіт, не пов'язаних із дослідженням та експлуатацією пам'ятки, а також про те, що такі проекти необхідно погоджувати із заповідником. Втім, наприкінці грудня 2009-го змінили цільове призначення земельної ділянки — з ведення особистого селянського господарства в землі для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд і, як тепер з'ясувалося, не приватного будинку — а готельно-ресторанного комплексу. Окрім того, ми з'ясували, що Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області в пришвидшеному порядку видала дозвіл на будівництво. Причому дозвіл видано на ім'я дружини забудовника Орисі Щур, а будівництво здійснює Михайло Щур. Також ми з'ясували, що будівництво не має дозволів від екологів та погодження Львівської облради. Відтак зміна цільового призначення земельної ділянки є незаконною, відповідно земляні та будівельні роботи проводять усупереч чинному законодавству. Ми звернулися до прокуратур Львівської області та Сколівського району з проханням припинити будівництво та перевірити законність зміни цільового призначення ділянки. Загалом разом із депутатами облради скерували 11 запитів у різні інстанції. Серед них — запит до голови ЛОДА Василя Горбаля. Управління охорони культурної спадщини Львівської облдержадміністрації зобов'язало забудовника Щура припинити роботи й подати в управління проектну документацію — на розгляд та погодження. Попри це, підприємець у грубій формі відмовився брати припис, після чого документ було надіслано на його поштову скриньку. Однак, незважаючи на протокол про адміністративне порушення, складений управлінням, а також на звернення до прокурора Сколівського району, будівельно-земляні роботи на своїй ділянці бізнесмен не припинив. Каже, що поки ми це питання вирішимо на рівні правоохоронних органів, він уже поставить фундамент та зведе коробку, і ми вже нічого не вдіємо.
Звертаюся до забудовника Щура.
— Я нічого не підробляв, — говорить підприємець. — І винним себе не вважаю. Я є законослухняним. Якщо буде рішення суду чи якщо культурна спадщина запропонує мені варіанти, я готовий спілкуватися. Перемовини за ділянку тривають зі мною років із два. Так, пан Рожко забороняв мені будуватися, але казав, що як вироблю документи, то він нічого не матиме проти. Тепер-от, як суд скаже, що проти, то зупиню будувати. Де дінуся?
— То ви готель будуєте чи будинок?
— Звісно, будинок! Який готель — це наклеп!
— А селяни кажуть, що ви готові викупити цілу «Тустань»...
— Йой, пані, та не говорімо наперед на десять років...
На місці події журналіст від селян почула й таке: небідний підприємець Щур має велику підтримку голови Підгородецької сільської ради Богдана Андрейківа, бо збудував для нього магазин. Розпитую про це пана голову. Богдан Миколайович, який щойно говорив, що дуже добре і давно знає Щура, починає від нього відхрещуватися:
— Я зі Щуром недавно знайомий, тому всі ці розмови про магазин — дурниця. А магазин мій збудований вже років вісім назад. Отож все це — наклепи.
При цьому голова сільради визнає, що варто сісти за стіл переговорів, дещо «перепогодити, бо є у цій справі якась технічна помилка, якісь недоліки». Каже, що за кілька днів постарається скликати сесію, хоча сумнівається, що вдасться зібрати людей («хтось на роботі, хтось на вахті, хтось за кордоном»). Дав навіть контактний телефон, наголошуючи, що не уникає розмов із журналістами, а запізнився на зустріч, бо щойно повернувся з прокуратури. До речі.
— Цей випадок можна порівняти із будівництвом «Укрсоцбанку» в центрі Львова десять років тому, — коментує ситуацію депутат обласної ради Олександр Ганущин. — Будівлю звели — попри те, що вона не вписувалася в архітектурний ансамбль. Слід врахувати цей приклад і зупинити зведення будівлі в селі Урич, поки не пізно. Ситуація розвивається дуже швидко. Перші прохання про захист території лунали від заповідника ще півтора місяця тому. Тоді ж я скерував запити в район і в сільську раду. Від останніх інформації немає й досі. Сільська рада змінила цільове призначення ділянки Щура без відповідного дозволу заповідника, без погодження на обласному рівні й без археологічного висновку. Попри це, дозвіл на саме будівництво видали, причому навдивовижу швидко. Як колишній чиновник, я розумію, що такі темпи видачі документів викликають підозру.
І насамкінець. Коли я підійшла до будівельного майданчика, аби сфотографувати об'єкт, почула на свою адресу від забудовника Щура:
— Нагадайте, ви з якої газети, пані?
— Із «Дня».
— Та їдьте вже додому, бо вечір...
P.S. Роботи на будівництві готельно-туристичного комплексу приватного власника Михайла Щура не припинилися навіть під час перебування на об'єкті журналіста «Дня».
