Ще 8 серпня 2003 р. прочитав замітку в газеті «День», де Клара Гудзик розповідає про мало кому відомого письменника Йозефа Чачкеса (Агнон), наводить його крилаті висловлювання про життя-буття та людей. Одне з цих висловлювань навело мене на роздуми, чому письменник на запитання: «проголошувати державу Ізраїль чи ні» відповів: «Треба почекати ще років тридцять». І навіть «злякався»... Чому? Він, очевидно, передчував, що проголошення держави Ізраїль буде пов’язане з насильством, з виганянням арабів з насиджених місць проживання. Адже тоді з Палестини було вигнано 3,6 млн. арабів, які досі мешкають на околицях в сусідніх країнах, але й живучи на чужині, пам’ятають, хто їх зігнав.
Тепер я дійшов до суті заповіді: «Не роби другому, чого б собі не хотів». Євреї зробили свою державу шляхом терору проти арабів. Араби цього ніколи не забудуть і відповідають на терор – терором. Те ж саме відбувається в Росії, яка 126 років підкорювала Кавказ, що художньо описав Лев Толстой. А при комуністичній владі чеченців з інгушами насильно вислали з свої домівок до східних просторів Росії. Під час перебудови чеченців реабілітували, вони повернулися додому і взялися за зброю, вступили в нерівну боротьбу з Росією. Бо ці люди люблять самі себе і свою землю, а тому ніколи не забудуть своїх ворогів. Вихід з цієї ситуації один — Росія звільняє Чечню і просить вибачення за свої гріхи. От тоді наступить мир і благодать.
Недавно почув, що в ЄС проводили соцопитування на тему тероризму: звідки, чому він виник. То результат був такий: до 52% європейців заявили, що головними терористами є Америка й Ізраїль.
Мені 81 рік, ніколи не був журналістом і не все знаю... Тому не розумію, чому короновані політики як почнуть говорити, то часто не розумієш, чого вони хочуть. Наприклад, народний депутат Микола Томенко підняв бучу через те, що є цензура, немає свободи слова. А в дійсності нема жодної недорогої за ціною державницької патріотичної газети, де б простою українською мовою без двозначності та інших дуже вчених слів розказували б людям прості істини — про будівництво держави та економіки. Про те, що треба любити свою державу Україну, тим більше, що вона хвора. Як любить рідна добра мати-жінка свою хвору дитину. Розказувати про те, що українці вимирають (так як і європейці). Всі забули, що найбільшу радість життя людина відчуває, коли ростуть дітки, а батьки стараються, щоб вони стали творцями, а не споживачами. Раніше сміялися, засуджували тих батьків, які пускали у світ дітей, а не виховували їх.
Дуже хочеться, щоб газета «День» стала такою доступною всенародною газетою, несла і освітлювала полум’ям любові до батьківщини всіх наших громадян: і еліту, і простих людей. Вже стомився писати, думаю, що не надрукуєте, але хоч би використали мої тезиси і розробили їх по-своєму на шпальтах «Дня».
