Повною невдачею закінчилася чергова спроба комісії Дніпропетровського міськвиконкому з найменування вулиць та інших об’єктів міста повернути історичну назву одній з найстаріших площ обласного центру. Колись Троїцька, а нині Красна площа Дніпропетровська отримала свою другу назву, про що не важко здогадатися, в радянські часи. Щоправда, на відміну від головної площі Москви, на ній немає ні Мавзолею, ні Спаської вежі з курантами, ні могил генсеків ЦК КПРС. Зате є Троїцький кафедральний собор, на честь якого, власне, площа й називалася.
Поза тим, питання про повернення історичної назви, винесене на сесію міськради, відразу потрапило в «глухий кут». Депутати, розглянувши список нових вулиць, тупиків, проїздів і провулків, погодилися дати їм запропоновані назви. А навколо перейменування площі розгорнулася ціла дискусія. Представники лівих партій пригадали, що геть нещодавно комісія міськвиконкому, використовуючи свої повноваження, повернула стару назву одному з островів на Дніпрі, перейменувавши його з Комсомольського на Монастирський.
Повернути ще одну «церковну» назву на карту міста, зметикували вони, було б занадто. Крапку в дискусії поставив міський голова Іван Куличенко. Він нагадав, що, за домовленістю між депутатами, в місті, у зв’язку з мізерністю місцевого бюджету, діє такий собі «мораторій» на перейменування.
А втім, у кулуарах сесії говорили й про інше. На Красній площі, крім Троїцького собору, знаходиться будинок міської міліції, ДАІ і, між іншим, відділення УВС з видавання дозволів на виготовлення штампів і печаток. Змусити ці шановні служби «змінити» прописку, а заодно і свої штампи і печаті, було б надміром. Якщо це справді так, то процес повернення історичних назв у Дніпропетровську може затягнутися надовго. Адже й інші, не менш поважні адміністративні служби розміщено на вулицях і проспектах, що досі мають імена Карла Маркса, Леніна, Кірова та інших «вождів» комуністичного минулого.
