Протягом останнього місяця в Україну повернулися тисячі трудових мігрантів. Це економічно активні, ініціативні люди. Держава мала б підтримати цих громадян, запропонувавши їм можливості для розвитку на Батьківщині. Згідно з даними Держстату, ключовими країнами, де працювали до кризи українські мігранти, є Росія, Польща, Чехія, Угорщина, також Італія, Іспанія, Португалія. При цьому в останні роки частка українців-заробітчан у Росії скорочувалася, а в європейських країнах, передусім Польщі, зростала.
Сьогодні офіційних даних щодо кількості українських трудових мігрантів немає: фахівці оцінюють кількість заробітчан у межах трьох мільйонів. Завідувач відділу міграційних досліджень Інституту демографії та соціальних досліджень імені М.В.Птухи Олексій ПОЗНЯК вважає, що перед кризою таких було 2,7 мільйона. З них мільйон — це ті, хто вже обжився і асимілювався в інших країнах (це довгострокові мігранти), які навряд чи повернуться в Україну, та 1,7 мільйона — громадяни, які їздять за кордон на сезонні й разові роботи. Вони можуть «змінити свою поведінку» — якщо держава зацікавиться ними. Тобто надасть можливість відкрити власну справу в Україні. Більше — в інтерв’ю.
— Олексію Володимировичу, як ви оцінюєте ситуацію з поверненням трудових мігрантів в Україну через поширення в світі коронавірусу — вони можуть залишитися в Україні чи це — ситуативно, і коли «все закінчиться», ці громадяни покинуть Україну? Що держава має зробити, щоб вони залишилися?
— Сьогодні Україні слід працювати над формуванням програм підтримки підприємництва і почати їх впроваджувати після завершення епідемії. Якими будуть міграційні процеси надалі, залежить від того, як відроджуватиметься і розвиватиметься європейська економіка, що буде в Україні. Тобто якщо попит на робочу силу поновиться, то потроху трудова міграція буде відновлюватися. В принципі повертати людей дуже важко. Те, що зараз повернулися — це шанс для країни, але утримати можливо лише через програми росту підприємництва. Якщо європейська економіка буде довго і повільно відновлюватись, а в нас не будуть впроваджені відповідні програми підприємництва, це може призвести до того, що збільшиться конкуренція на вітчизняному ринку праці і, відповідно, зросте безробіття. Тоді може навіть відбутися зменшення рівня заробітних плат. Тому що в роботодавців буде більший вибір працівників: вони зможуть звільняти тих, кого не влаштовує відповідна заробітна плата...
Стосовно міграції до Європи, то можна сказати, нинішня ситуація з міграцією не вплине лише на сектори, пов’язані з сільським господарством та роботою в домогосподарствах у ролі домашньої прислуги. Тому що попит на робочу силу в цих секторах буде. Що стосується будівництва, торгівлі продовольчими товарами або, скажімо, промисловості, то в цих секторах у ЄС цілком можливе падіння попиту на робочу силу і, відповідно, це може стримувати трудову міграцію.
Думаю, що українські трудові мігранти дивитимуться, як розвиватиметься ситуація — а зараз цього ніхто не знає. Питання в тому, наскільки в людини заощаджено коштів — наскільки їх вистачить. Якщо на кілька місяців, то вони можуть проїдатися. Якщо хтось відклав серйозні кошти, то ці громадяни можуть, за відповідних дій держави, думати про те, щоб вкласти їх у свою справу в Україні. Тому що психологія багатьох мігрантів була такою: я поїду, зароблю якісь кошти і — досить. А потім усе затягує — ще попрацюю рік, ще рік... А тут сталося так, що людина змушена в будь-якому разі відмовитись від поїздок. У цей час може прийти переосмислення — що, можливо, досить їздити, якщо я тут зможу нормально відкрити власну справу. Але, наголошую, для цього потрібні відповідні дії держави.
— Чи можна сказати, скільки повернулося трудових мігрантів з-за кордону і скільки залишилося?
— У мене немає інформації, щоб робити надійні оцінки. По цифрах, скільки повернулися українців з-за кордону, оцінювати не потрібно, бо не всі з них — трудові мігранти (є контингент туристів, є люди, які виїжджають у особистих справах). Узагалі серед тих, хто перетинає державний кордон, трудові мігранти ніколи не домінували. Хіба в останні тижні, перед закриттям кордонів, вони становили значну частку. Тому я не маю «зачіпок» для науково обґрунтованої оцінки.
— Вам відомі готові програми розвитку підприємництва, які пропонувалися уряду, спроби реалізації яких уже були ?
— Наскільки я знаю, те, що розроблялося і проваджувалося в останні роки — це явно не достатньо для підтримки підприємництва в Україні, щоб створити такий бізнес-клімат, аби люди могли працювати. Нині є мораторій на перевірки, запровадили можливість відстрочки оплати по кредитах. Але це — заходи радше спрямовані на те, щоб дати можливість працювати підприємцям, які працювали до того і зараз опинилися в не дуже сприятливих умовах. На новостворені бізнеси це не впливатиме.
Щодо новостворених, то в умовах сьогоднішнього дня навряд чи програми розвитку підприємництва можна почати запускати. Але рано чи пізно пандемія закінчиться. Почнуться нові процеси. І для того, щоб можна було заохотити трудових мігрантів до якихось дій, розробляти програми треба вже зараз. І давати інформацію про ці програми в міру того, як покращуватиметься ситуація. Щоб як тільки країна повернеться до нормального життя — можна було ними скористатися.
