«Надзвичайна щирість — риса, притаманна дітям з тілесними та психічними вадами як нікому іншому», — вважає студентка факультету міжнародних відносин Карлового університету Здена Цайсова. Разом з іншими чеськими студентами — членами Благодійного фонду допомоги дітям з психічними та тілесними вадами в Україні, Здена під час літніх канікул допомагає мешканцям дитячого будинку в закарпатському селі Вільшани. Відкрита в Посольстві Чеської Республіки виставка фотографій, зроблених студентами в цьому будинку, також була щирою, — хоч і не лунали в залі звичні на таких заходах гучні «діагнози» нашому суспільству. Адже від погляду дуже хворої дитини не сховаєшся за загальними фразами.
Дитбудинок у Вільшанах — один iз семи будинків для дітей з тілесними та психічними вадами на Закарпатті. У ньому живуть 180 дітей. У більшості встановлені діагнози ідіотизм та олігофренія. Проте є й декілька здорових дітей, яких батьки просто підкинули до дитбудинку. Здена Цайсова каже, що одні лише увага, турбота та ретельний догляд лікарів і вихователів могли б вилікувати деяких вихованців Вільшан — «розумововідсталі» (а насправді просто виснажені змалку) діти мали б не більше проблем, ніж звичайні «двієшники» зі складним характером. Але у Вільшанському будинку працюють лише двоє лікарів, чотири медсестри та шість виховательок. Іграшок у дітей практично немає. Для багатьох єдина втіха — прості грубуваті кубики.
Директор будинку робить усе можливе, щоб привернути увагу небайдужих з усього світу до проблем своїх підопічних. За останні десять років у Вільшанах працювали добровольці з Франції, Німеччини, Словаччини, Сполучених Штатів, Польщі та Чехії. Після повені 1998 року, яка практично знищила будинок, відновити його допомогла Чеська Республіка.
Чеські студенти вперше відвідали Вільшани влітку 1996 року. Згодом сім перших добровольців заснували Благодійний фонд допомоги дітям iз психічними та тілесними вадами в Україні, який тепер постійно допомагає Вільшанам. На кошти фонду було відновлено котельню дитбудинку. Цього червня чеські студенти організували та сплатили двотижневе стажування в Чехії для двох виховательок дитбудинку. Щоліта, крім звичайної допомоги з годуванням, купанням дітей та господарськими роботами, чеські студенти намагаються проводити з дітьми прості реабілітаційні та релаксаційні вправи. Минулого року вдалося найняти в селі коней, щоб діти могли поспілкуватися з тваринами. (Гіпотерапію успішно використовують у всьому світі для лікування ДЦП, психічних та розумових хвороб).
Звісно, далеко не кожній дитині у Вільшанах після такої допомоги стає краще. Поліпшення потребує тривалого часу, а деяким дітям навряд чи допомогли б і найпрофесійніші лікарі. Але найтяжче для чеських студентів, зізналася Здена, знати, що їхні підопічні приречені. Коли їм виповниться 25 років, на них чекатиме такий самий заклад для дорослих, де умови набагато гірші, ніш у Вільшанах. Таким будинкам, каже Здена, не допомагають гуманітарні організації. Смертність у цих притулках — 60%. Зараз благодійна організація з Франції будує у Вільшанському дитбудинку спеціально обладнані майстерні, де б діти з кращим станом здоров’я могли виробляти свічки й ткати. Здена Цайсова та її товариші дуже хочуть, щоб старшим вихованцям Вільшан дозволили залишатися в будинку «на роботу» до їхньої смерті.
У Вільшанах, каже Здена, діти щасливі. Вони не розуміють мови своїх опікунів, але це їх ані дратує, ані засмучує, адже спілкування — це все, що в них є. Де тут думати про мовні труднощі. Діти раді кожному, хто до них озветься. Звичайно, це стосується тих вихованців Вільшан, які можуть сприймати навколишній світ. Маленький Адамчик, непомірно велика голова якого прикувала хлопчика до ліжка, з кожним завжди поділиться своїм світлим настроєм і доброю посмішкою. Підробляти її він ніколи не навчиться.
