Не дивлячись на всі офіційні візити української влади: Президента, прем’єр-міністра, голови Верховної Ради й лідера опозиції по регіонам нашої держави, вони є кандидатами в президенти України. Тому, як би вони не розповідали про здобутки або майбутні плани влади в тій чи іншій сфері, це є і певна агітація за свою кандидатуру. В якій ситуації, в такому випадку, опиняються регіональні політики? Звичайно, неоднозначній. З цього приводу міській голова Львова Андрій Садовий говорить: «Звичайно, важливо, хто буде президентом України, але для мене важливіше, щоб ці вибори були легітимними й визнаними в світі». В інтерв’ю газеті «День», спростовуючи, таким чином, звинувачення в униканні спілкування з журналістами, львівський мер поділився з нами своїм ставленням до майбутніх президентських виборів, зовнішньої політики Росії, інциденту з мером Ужгорода, пріоритетів розвитку Львова...
— Ви були серед почесних гостей на відкритті «Донбас Арени». Ваші враження.
— Стадіон дуже красивий, і я не знаю, чи якесь інше місто Європи може похвалитися таким. Мені надзвичайно приємно, що маємо таку арену в Україні. Єдине, що можу сказати: власник ФК «Шахтар» зробив собі пам’ятник за життя. Ціна стадіону, звичайно, вражає — це 400 мільйонів дол. Він розрахований на 50 тисяч місць, відповідно вартість одного місця — 8 тисяч... Маючи такий гарний приклад, ми прикладаємо його на себе — тісно співпрацюємо з командою, яка працювала на будівництві «Донбас Арена», обмінюємося думками, беремо у них певне програмне забезпечення, щоб економити на процесі, тому що ми будуємо стадіон економ-класу, на 33 тисячі місць.
— Які успіхи з цього приводу в Львова, адже відомо, що місто має всі шанси приймати Євро-2012?
— Насправді, коли ми говоримо про Євро, йдеться про розвиток міста. Тому що, по-перше, потрібні новий термінал, літовище й нова злітно-посадкова смуга; по-друге, новий стадіон, адже ми маємо дві футбольні команди й хочемо переглядати матчі в комфортних умовах; по-третє, нам потрібні нові готелі, щоб ті туристи, які все більше приїжджають до Львова, могли якісно відпочивати й краще розуміти Львів... Нам також потрібні нові та якісно відремонтовані дороги, крім цього, необхідно вирішити проблему водо- і теплопостачання. Я дуже добре пам’ятаю розмову з бургомістром Лейпцига, який сказав мені: Євро у Львові — це можливість зробити стрибок на 20 — 25 років уперед.
— Відомо, що у Львова могли виникнути серйозні проблеми з водою...
— 19 серпня Міністерство охорони навколишнього природного середовища України хотіло продати родовища, з яких Львів отримує майже 50% води. До Львова надійшов лист за підписом в.о. міністра Івана Чорнокура, в якому міністерство просить надати погодження щодо продажу спеціального дозволу на користування надрами з метою видобування питних підземних вод Жулинської ділянки Стрийського родовища, що в Стрийському районі. Фактично це залишає наше місто без води, це замах на безпеку Львова. Тому відразу звернувся в Генеральну прокуратуру та в Службу безпеки України. Піднімав також це питання на рівні керівництва Кабміну. Всі вибачаються, мовляв, неправильно це було зроблено, й лист уже відкликали, тобто питання знято. Але як таке може відбуватися на рівні держави? Хоча на загал маю зазначити, що на нинішній день маємо хороші відносини з урядом, власне — з керівництвом уряду, і всі разом ми повинні такі факти викривати й доводити цю інформацію до громадськості. У першу чергу для того, щоб іншим містам було легше працювати.
— Які галузі є для Львова пріоритетними?
— Передусім, освіта. Місто кожного року виділяє достатньо великі кошти на ремонт шкіл. Зокрема, цього року — 58 мільйонів гривень, за які провели капітальні ремонти в 70 школах. На 30 об’єктах ремонтні роботи ще тривають, але не заважатимуть навчальному процесу — це ремонти басейнів, спортивних залів, заміна системи опалення та ремонти покрівель. Плануємо кількість коштів збільшувати. Цього року криза, звичайно, зробила свою корекцію. Хоча інші міста навіть такої суми не спромоглися виділити. В ідеалі ми б хотіли зробити львівські школи найкращими.
Приділяємо увагу й вчителям, бо хочемо, щоб вони залишалися у Львові. І взагалі, прагнемо, щоб професія вчителя набула престижності, як це й має бути. Тому цього року плануємо виділити кілька земельних ділянок, на яких будуватимемо вчителям житло. Пропонуватимемо йти шляхом кооперативного будівництва, паралельно звертаючись до уряду з проханням виділити кошти під дешеві й тривалі кредити. Тобто все робимо для того, щоб втримати у Львові якісних вчителів, бо нам потрібні мудрі діти. А їх у Львові є достатньо. Наприклад, тільки першачків цього року — близько семи тисяч!
Також хочу похвалитися тим, що Львів співпрацює з Урядовим банком Німеччини KFW, який, до речі, визнано найбезпечнішим банком у світі. Завдяки гранту KFW, а це 500 тис. євро, наше місто першим (!) в Україні має сертифіковану стратегію розвитку транспорту. Це документ, у якому до 2030 року чітко й поетапно розписано, що і як у місті треба робити по дорогах. У рамках цієї стратегії розроблено й концепцію прокладання трамвайної колії в Сихівський район. Компанія, яка розробляла документ, абсорбувала весь інтелект міста — всі науково-дослідні інститути, які мають відношення до транспорту.
Далі розвиваємо туристичну галузь. Зокрема, кілька днів тому відкрили туристично-інформаційний центр, у якому й гості, й мешканці міста матимуть змогу отримати актуальну та потрібну інформацію про культурні та інші цікаві події, що відбуватимуться у Львові, а також про готелі, ресторани, гідів та турфірми. Презентуватиме центр наше місто й за кордоном. Хочу подякувати комісії Європейського Союзу, яка профінансувала проект «Створення туристично-інформаційної інфраструктури в Львові», надавши 700 тис. євро. Туристичний центр — тільки маленька частинка великої програми, бо за ці кошти передбачається, зокрема, ознакування пам’яток двомовними (латиною і кирилицею) вказівниками й таблицями та ознакування туристичних шляхів загального користування у міській та на в’їздах до міста зонах, відкриття інших інформцентрів.
Надзвичайно важливим для Львова є створення Інституту міста. Головою правління я призначив Віру Нанівську, яка останні три роки була ректором Державної академії управління при Президентові України, а перед тим працювала в місії Світового банку в Україні. До роботи залучатимемо й науковців львівських вишів. Інститут міста покаже свої результати через певний період. Ми вже забули, як правильно має працювати система. Якщо згадати старі часи, то тоді було дуже багато науково-дослідних інститутів, які генерували певні ідеї і давали певні варіанти їхнього вирішення. Потім висновки скеровувалися у владу, яка брала їх до виконання. Сьогодні місцевим самоврядуванням взагалі ніхто не хоче займатися. Вважаю, що новостворений інститут повинен аналітично опрацьовувати проблемні питання і давати варіанти їх вирішення. Чиновники братимуть їх до виконання, а депутати контролюватимуть цей процес. Також інститут займатиметься навчанням, стажуванням і перенавчанням депутатів міськради й чиновників. У перспективі наш інститут стане базовим для всієї України.
— У одному із своїх інтерв’ю ви сказали, що на місцях треба готуватися до найкритичніших сценаріїв.
— Це був мій коментар щодо звернення президента Росії Дмитра Медведєва до Президента України Віктора Ющенка. Я вважаю, що такі дії Москви є очікуваними. Очевидною є політика Кремля на дестабілізацію ситуації в Україні, і майбутні президентські вибори будуть максимально для цього використані. Питання в іншому — як на це відреагував український політикум. Була різкою оцінка політологів, експертів, громадськості й дуже в’яла реакція більшості політиків, крім Президента, якому треба віддати належне — відреагував достойно. Це небезпечно. Це сигнал Москві, що дехто не проти на цих виборах зіграти роль, яку йому пишуть у Кремлі.
Як міський голова Львова, я зроблю все можливе, щоб на території Львова вибори відбулися згідно з чинним законодавством і кожен городянин міг голосуванням підтвердити свою волю. Це мій обов’язок. Звичайно, важливо, хто буде президентом України, але для мене важливіше, щоб ці вибори були легітимними й визнаними в світі. Ми всі пам’ятаємо ситуацію 2005 року, коли для того, щоб не розколоти Україну, провели третій тур виборів. Третій тур — це надзвичайна подія. Але сьогодні ситуація є ще складнішою. Немає певності, що перемога одного або іншого кандидата буде визнана тим чи іншим кандидатом. Якщо таке протистояння матиме місце, то наші недруги можуть поставити питання про легітимність влади в Україні й про легітимність самої держави.
Щоб цього не відбулося, потрібні діалоги й дискусії. Так, коли є боротьба, хтось виграє, а хтось програє. Але в цій боротьбі завжди має вигравати Україна як держава. От я б і хотів, щоб ця мудрість панувала, а зі свого боку я все робитиму для перемоги здорового глузду. Але слід готуватися до найкритичніших сценаріїв. Тому міста мають демонструвати приклад самоорганізації і самодисципліни незалежно від партійної приналежності мерів, адже якщо Росія вирішить взимку знову побавитися газовим краном, це відчують і Львів, і Луганськ. Торік нам вдалося втримати ситуацію під контролем, і Львів був одним із небагатьох міст України, де не виключали тепло. Цього року мусимо ще ретельніше згуртуватися і показати Україні приклад мобілізації громади перед зовнішньою загрозою.
— Як ви можете оцінити поведінку міського голови Ужгорода Сергія Ратушняка з приводу відомого інциденту?
— Мені взагалі є дивним цей конфлікт. По-перше, тому що конфлікт, котрий розпочався на побутовому рівні, починає переростати в якісь політично-національні дискусії, що дуже небезпечно. Тому що Україна — багатонаціональна громада. Я особисто поважаю всі національності, які проживають у Львові. Звичайно, при тому всьому люди мають певні політичні погляди. Але я, наприклад, толерантно ставлюся до тих чи інших політиків — якщо вони працюють легітимно в нашій державі, якщо їхні блоки чи рухи є зареєстрованими, то нехай так буде. Я вважаю, що верх взяли емоції. Бачу також, що ті емоції зараз призупинилися, і дай Бог. Ми повинні показувати приклад толерантності й взаємоповаги.
— Нещодавно я спілкувалася з родиною Хмілів, яка потерпіла внаслідок Скнилівської катастрофи. Бабця братів Остапа й Олега, мама яких загинула сім років тому на летовищі, страшенно обурювалася тим, що діти-скнилівчани, які цього року вступали до вишів, не мали пільг нарівні із, наприклад, дітьми чорнобильців... Чи не планує Львівська міська рада лобіювати це питання на найвищих щаблях влади?
— На моє глибоке переконання, пільги при вступі до вищих навчальних закладів не роблять слави всій Україні. Держава повинна робити все можливе, щоб діти, які мають певні проблеми, отримували матеріальні кошти. А всі тестування та іспити мають бути скеровані на те, щоб вчилися найобдарованіші діти, бо це є інтелект нації. У нас виходить кумедна ситуація, коли в більшості дисциплін половина студентів — діти пільговиків. А тій дитині, яка має Божий дар, Божу іскру, що робити? Вона робить дуже просто: виїжджає до іншої крани й там вчиться. Їх розум працює на капіталізацію інших держав. Оце — катастрофа! Тому держава має кардинально змінити відношення до вступників. А тим людям, які мають певні проблеми (чи зі здоров’ям, чи через інші важкі ситуації), треба допомагати грошима — і тут не треба вигадувати нового українського ровера.
