За новим законопроектом №1016 «Про внесення змін до статті першої Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» (щодо поширення права на отримання житла для військовослужбовців, працівників Збройних сил України та Міністерства внутрішніх справ України) військовослужбовцям, працівникам Збройних сил і Міністерства внутрішніх справ нададуть право на приватизацію житла у гуртожитках. У пояснювальній записці до документа йдеться, що сьогодні більшість військовослужбовців в Україні проживають у гуртожитках понад 8-10 років і не мають власного житла. На законодавчому рівні право на приватизацію місць у гуртожитках для них не передбачене, що призводить до дискримінації цієї категорії осіб.
До статті першої закону вносяться зміни, згідно з якими сфера його дії поширюється на військовослужбовців, які не мають власного житла, але проживають у гуртожитках понад п’ять років на законних підставах. У частині другій прибирається положення, що дія цього закону не поширюється на військовослужбовців.
Сфера дії цього закону поширюється на гуртожитки, які є об’єктами права державної та комунальної власності, крім гуртожитків, що перебувають у господарському віданні чи в оперативному управлінні військових частин, закладів, установ та організацій Збройних сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до закону, Міністерства внутрішніх справ України та державних навчальних закладів.
На думку автора законопроекту — народного депутата Сергія Міщенка — цей закон дозволить відстояти конституційні права військових на отримання житла.
Сергій КУНИЦЬКИЙ, голова правління Центру воєнної політики та політики безпеки:
— Житло — це першочергова проблема, яку називають усі військові. Із одного боку, приватизація кімнат у гуртожитках — це важливий крок, багато сімей військових, навіть військових запасу живуть у гуртожитках. Якщо військова частина розформовується, то гуртожиток передається місцевій громаді, але не завжди ця громада хоче брати гуртожиток на баланс, оскільки у ньому необхідно робити ремонт, воду підключати тощо. Тому люди залишаються на вулиці. Якщо гуртожиток буде приватизований, то це буде власність людей, і вони самі будуть нею займатися. Люди живуть тут не один рік, а п’ять, десять, двадцять років. Гуртожитки в жалюгідному стані, оскільки у військових немає коштів, щоб ними займатися, і місцева влада не хоче з ними працювати.
Але є й інший бік медалі. Я боюся: якщо дозволять приватизувати гуртожитки, щоб не вийшло так, як зі службовим житлом. Його отримують на рішення командира. Офіцер може прослужити місяць і отримати службове житло, приватизувати його. А ті, хто стоїть у черзі 5-10 років — стоять далі. От з гуртожитками може вийти так само, під них можуть переобладнувати казарми і теж видавати «обраним», а ті потім їх приватизовуватимуть. Для тих, хто вже живе в гуртожитках — це добре, але для тих, хто збирається, — можуть бути підводні камені.
