Для людей, що цікавляться мистецтвом, імена Ади Рибачук та Володимира Мельниченка не потребують зайвої презентації. І хоча кожен з них персонально створив абсолютно самодостатні твори, розділити їх важко. Та й навіщо, коли люди разом і щасливі з того? Графіка, скульптура, монументальний живопис, сценарії... Незважаючи на вельми скромний експозиційний простір галереї «Тадзіо», саме там сьогодні можна побачити результати творчого пошуку цієї чарівної пари.
Виставка-акція має назву «Собі поети право залишають...» — це рядок з віршу чудового поета Леоніда Первомайського. Проект присвячено загиблим членам єврейського антифашистського Комітету, акторам Беньяміну Зускіну, Соломону Міхоелсу та Всеволоду Меїрхольду, поету Миколі Бажану, Віктору Некрасову, вченому Миколі Амосову. Як зізнаються Ада та Володимир, саме у бесідах з цими людьми вони дізнавалися про справжню історію української літератури, мистецтва, долю українського авангарду, єврейського театру «Госет» та просто «про життя». Радянські підручники з історії та мистецтвознавства не давали такої інформації... Ґрунтовну допомогу в організації виставки надали Посольство держави Ізраїль в Україні та Посольство Федеративної Республіки Німеччини, що дало змогу почесній гості виставки президенту товариства «Україна-Ізраїль» пані Ларисі Скорик не без іронії зауважити: «Для того щоб українське суспільство побачило роботи українських митців, треба було зорганізувати два посольства». Зі «своєю» владою стосунки у митців традиційно не складаються. Та й взагалі, вибудовується враження, що офіційних «культурних діячів» цікавлять лише гучні концерти сусідських «зірочок» та салюти.
На виставці можна, зокрема, побачити кадри кінолітопису за 1980 рік — рельєфи Стіни Пам’яті, брутально знищеної комуністичним режимом. Парк Пам’яті на Байковому кладовищі будувався з 1968 по 1982 рік. А потім, незважаючи на голоси Бажана, Амосова, інших знакових персон, був залитий бетоном. Унікальні світлини, що передають не тільки форму, а й настрій спільного проекту Рибачук та Мельниченка, можна побачити на виставці. Представлено також графічні роботи та просторові конструкції зі зварених металевих прутів, що відтворюють образи людських голів. Взагалі голову можна назвати основним об’єктом цієї акції. Справа в тому, що не маючи можливості створювати цілісні композиції, художники зупиняються на фрагментах, головний з яких — голова. Саме такими перед нами блискуче постають Меїрхольд (у ролі Арлекіна) та Зускін (в улюбленій ролі Блазня).
Посол Ізраїлю пані Анна Азарі назвала митців «національним надбанням» України та взяла з них обіцянку надсилати їй в Ізраїль — каденція пані Азарі невдовзі закінчується — нові каталоги робіт. Художники радо пристали на цю пропозицію. У свою чергу посол Німеччини в Україні пан Дітмар Штюдеманн зазначив, що вони «займаються не тільки естетикою, а й ставлять питання, що хвилюють час».
