Я пишу з приводу публікацій у вашій газеті № 206, «Виконавча влада й незалежний бізнес: слідами одеської трагедії» від 05.11.99 і №238 «Трагедія в одеській податковій» від 23.12.99.
Передбачувані дії податкової інспекції, описані вами в цих статтях, є звичайною практикою цієї установи, й я можу підтвердити це документально. Я дуже співчуваю, на жаль, вже покійному директору МПП «Люк», оскільки пережив дещо подібне в жовтні-листопаді вже далекого 1996 року.
У лютому 1996 внаслідок неправомочних дій митниці на наше підприємство було нараховано виплат у 1167% (тисячу сто шістдесят сім) відсотків на митну вартість товару. З підприємства було «витягнуто» всі оборотні кошти й воно було посаджено на картотеку (К-2).
Керуючись ст. 8 п. 1 абзац 2, ст. 2 абзац 1, ст. 10 п. 7 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», я письмово вернувся до пана Азарова з проханням зупинити «свавілля». В результаті документальна перевірка на 1,5 місяці, штраф у 185 грн., пеня в 2550 грн. А також — невідповідь на листа (відповіді чекаю досі). Повна стіна нерозуміння, в нашій же державі відсутня презумпція невинуватості... А існує презумпція доцільності. Ось така маленька трагедія...
