137 сімей, які, за офіційною термінологією відносять до числа неблагополучних, перебуває на обліку в службі у справах неповнолітніх Житомирської міської ради. Загалом у таких сім’ях, повідомив на засіданні Житомирського прес-клубу реформ начальник названої служби Вадим Кур’ята, утримується (сказати, що виховуються, на його думку, не можна) 207 дітей. Навіть при досить ліберальному підході, коли одна втеча з дому чи інтернату не вважається підставою для постанови на облік дитини як схильної до вільних мандрів, у свої списки служба внесла 22 таких підлітка. Версій причин, що спонукають дітей уходити з сімей, шукати пригод на вулиці і відповідних компаній, більш ніж достатньо. Одні вважають, що головними чинниками тут є поведінка батьків — у неблагополучних сім’ях, де батьки схильні до пиятики, вони ж і женуть дітей на вулицю жебракувати, б’ють, брутально лають їх. Або ж принижують власним авторитаризмом. Інші — зокрема такого погляду дотримується згаданий В.Курьята — що підлітків приваблює насамперед можливість «заробляти» на вулиці гроші. Із його слів, у Житомирі дитина жебрацтвом може назбирати за день 30—40 грн., у Києві, куди такі «мандрівники» часто їдуть — 80— 100 гривень. Прагнення грошей і жорстокі закони виживання на вулиці штовхають їх на правопорушення — підліткова злочинність у місті хоча й дещо зменшилася за останні місяці, проте залишається достатньо високою.
Найстрашніше, вважає медичний психолог обласного наркологічного диспансеру Лариса Момот, що вуличні діти швидко призвичаюються до алкоголю, паління, одурманення токсичними речовинами, а потім і до вживання наркотиків. І в 13—16 років можуть стати хронічними алкоголіками й наркоманами. Це призводить до незворотних деградаційних процесів у головному мозку. Сівши «на голку», підлітки не бояться смерті, для них 30 років вже глибока старість. «Поживу трохи — і все» — ось їх звичайна відповідь на попередження лікарів.
Свої надії фахівці покладають, зокрема, на прийнятий на початку червня Закон «Про профілактику безпритульності», яким передбачається запровадження служб соціального патрулювання, введення обліку та реєстрації безпритульних дітей. В.Кур’ята в цьому зв’язку сподівається на збільшення штату його служби (згідно із законом, на чотири тисячі неповнолітніх повинен бути один працівник цього підрозділу), краще її оснащення комп’ютерною технікою. Значно менше говорилось про необхідність виховання батьків: щоб вони не кидали дітей, не пили; хоча були пропозиції створити навіть резервації для тих, хто знущається над своїми чадами.
ДО РЕЧІ
Сьогодні в Україні нараховується 98 тис. дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківської опіки, причому за останні 10 років ця кількість збільшилась на 60%. За оперативними даними служб у справах неповнолітніх, близько 52 тис. родин не забезпечують дітям належного догляду (це майже 108 тис. дітей), і, окрім того, 21 тис. родин узято під соціальний нагляд. Минулого року було виявлено понад 50 тис. безпритульних дітей, із яких 12 тис. поставлено на облік уперше. При цьому 8—10 тис. із цих дітей взагалі не відвідували школи. Усього в притулках зараз перебуває 26—30 тис. дітей, із яких 50% — із неблагополучних родин. У 130 будинках родинного типу виховується 1200 дітей, а 350 тис. дітей виховуються в прийомних родинах.
