Наші читачі, як завжди, активно відгукнулись на традиційну анкету «Дня». На її запитання відповідають цілими сім’ями. І не тільки пишуть, але й, приставши на нашу пропозицію, надсилають власні малюнки на новорічну тематику. Ось і до відповідей нашого читача «зі стажем» — житомирянина Сергія Бовкуна — додала свої малюнки його мама — Галина Бовкун.
Нагадуємо запитання нашої анкети:
1. Які з резонансних подій року, що минає, запам’яталися вам найбільше?
2. 11 вересня 2001 року і московський теракт зробили ситуацію у світі більш крихкою. Чи змінилося ваше відчуття особистої захищеності?
3. Персонажу широко відомого фільму було «за державу обидно». Чи виникало у вас це відчуття в році, що минає? У яких саме випадках?
4. Життя тягнеться низкою буднів, але іноді бувають і проблиски. Розкажіть про ваш найбільш вдалий, «зірковий», день року, що минає, або той, який запам’ятався відчуттям душевного комфорту. Поностальгуємо разом.
5. Покращити якість життя часом допомагають невеликі зручності: поряд відкрили супермаркет, установили кодові двері в під’їзд, а може, купили додому килим. Чи єсеред ваших друзів, знайомих такі, для кого «життя ж бо налагоджується»? 6. Що вас порадувало у «Дні» цього року, а з чим не погоджуєтеся? Що читаєте, а що перегортаєте? Які нові проекти, рубрики, теми для обговорення можете запропонувати в новому році? . Будь ласка, коротко розкажіть про себе: освіта, ким працюєте або де вчитеся, вік, як давно читаєте «День».
Відповісти на запитання новорічної анкети «Дня» вважаю своїм обов’язком як постійний читач улюбленої газети.
1. Найрезонансніші події року, на жаль, уже традиційно трагічний відтінок: в Україні — Скнилів, у світі — «Норд-Ост». Загибель десятків невинних людей, до чого прямо чи опосередковано причетна держава, завжди залишає у серці слід, а у свідомості — багато думок та риторичних запитань. Тому ці дві жахливі трагедії затьмарили багато інших значущих подій 2002 року.
Парламентські вибори та зміну уряду резонансними подіями не вважаю — «від переставляння додатків сума не змінюється».
2. Можливо, це звучатиме парадоксально, але навіть після «зламу 11 вересня» я не находжу жодних змін у відчутті особистої захищеності. (Ризикну припустити, що подібні думки притаманні більшості співвітчизників.) Причина досить проста — громадяни держави, витісненої на периферію світових процесів, сприймають масштабні теракти як вражаюче телевидовище, яке ніяк не може вплинути на щоденні проблеми, найперша з яких — виживання.
3. Схоже, що крилатий вислів митника Верещагіна ще довго застосовуватиметься для оцінки багатьох українських реалій. І майже завжди, коли «за державу обидно», за владу — «стыдно». Цьогоріч це — Скнилів, «Кольчуги», а якщо написати про весь сором минулих років — почервоніє папір.
4. Зовсім не злукавлю, назвавши найприємнішим моментом року квітневі відвідини «Дня» у ролі переможця читацького конкурсу. Знайомство з улюбленими авторами, можливість спостерігати за «кухнею» газети, відчуття непідробної поваги «Дня» до своїх читачів — подібні приємні хвилини запам’ятовуються надовго. Інший пам’ятний момент — традиційна літня поїздка до рідного Бердичева на храмове свято кармелітського монастиря. Світлої енергетики тих днів вистачає на весь рік!
5. Більшість друзів та знайомих задовольняються маленькими життєвими радощами, на кшталт купівлі нового светра або перегляду довгоочікуваного фільму.
Проте нещодавно у нас гостювали старі друзі, з якими давно не бачилися. Родину можна назвати цілком успішною: батько — провідний менеджер великого банку, мати — працівник соціальної сфери, син — студент економічного факультету. Кожен із членів сім’ї має власне авто, а нещодавно вони за рахунок банківської позики придбали гарний будинок. Зразковий приклад «української мрії», чи не так? Не зовсім... Ці люди ще 1990 року виїхали з СРСР, довго поневірялися по світу, і зрештою осіли в... Австралії. Вони досягли успіху, проте в розмовах визнавали, що в Україні подібний успіх — майже фантастика, на Заході — це норма життя. Мимоволі згадується геніальне — «добре там, де нас немає».
6. Найбільше досягнення «Дня» — невтомне підтримання реноме інтелектуальної, «мислячої» газети. І найприємніше те, що ця інтелектуальність — спільне «дитя» талановитих журналістів і не менш талановитих авторів-читачів.
Вразили високі за духом акції «Дня» — видання книжки «Україна Incognita» та відродження з попелу Чорнухинської бібліотеки.
Газету прочитую «от корки до корки», особливо ретельно відстежуючи історичні, релігійні, культурні теми. Ностальгую за часами восьмисторінкового «Дня» (може, вони ще повернуться?).
7. За 25 років свого життя п’ятнадцять років вчився сам (школа, університет) і три роки вчив інших (викладав історію в школі). У вересні нинішнього року змінив професію — тепер я журналіст обласної газети. Таким чином, досвід публікацій та перемог у читацьких акціях «Дня» не минув безслідно!
«День» читаю з моменту появи газети. Уже навіть виробилося «залізне» правило — жодного дня без «Дня». Сподіваюся, так буде завжди.
P.S . Автор малюнків — моя мама, Галина Бовкун. Вона має художню освіту, веде гурток малювання в училищі. Проте в жанрі карикатури пробує сили вперше.
Наша акція триватиме до кінця року. Тож усі бажаючі ще мають час надіслати свої відповіді за адресою: 04212, Київ-212, вул. Маршала Тимошенка, 2л, «Новорічна анкета читача «Дня»; e mail: master@day.kiev.ua.Будь ласка, вкажіть свою поштову адресу і телефон.
