Сорок років тому в газеті, яка виходила в моєму рідному місті, для звітів про футбольні матчі було заздалегідь заготовлено три кліше із заголовками: «Переконлива перемога», «Бойова нічия» та «Прикра поразка», які використовували залежно від результату гри. Техніка тоді була примітивною, і підготування нового кліше додавало роботи і затримувало процес друку.
Про це я згадав учора, коли «Динамо» знову зазнало поразки. Уже третьої поспіль і вже восьмої в цьому сезоні. Вигадувати новий заголовок і згадувати, чи було вже таке колись, не було ані сил, ані бажання. Навіщо, коли нічого не змінюється?
Звісно, усі численні прихильники поки що найтитулованішої української футбольної команди сподівалися, що динамівці перервуть у Порту смугу невдач. Адже остання гра цих команд на цьому ж стадіоні чотири роки тому принесла успіх саме динамівцям! Хоча задля справедливості зазначу, що це була єдина перемога «Динамо» над «Порту». Три інші зустрічі — дві 1987-го і ще одна 2008 року — принесли португальській команді три перемоги із однаковим рахунком — 2:1. Оптимізму додавало і повернення тренерів «Динамо» до здорового глузду — на поле в Португалії вийшли ті, хто насправді сьогодні є найсильнішим, а не ті, на кого покладають наразі марні надії. Інша справа, що нинішній стан цих найкращих динамівців не дає змоги навіть сподіватися на те, щоб обіграти таку команду, як «Порту». Хіба що киянам дуже пощастило б.
Поєдинок Ліги чемпіонів не викликав у другому за розмірами та значенням місті Португалії великого інтересу — трибуни красеня-стадіону, зведеного до Євро-2004, були заповнені ледь наполовину. Тож шаленого тиску глядачів, як це було в Парижі, де динамівці провели останній виїзний матч Ліги чемпіонів, зовсім не відчувалося. Не мали наміру особливо тиснути на гостей і самі футболісти «Порту». Складалося враження, що вони абсолютно упевнені у своїй перемозі, знаючи, що заб’ють стільки м’ячів, скільки буде потрібно.
Хай як прикро це писати, але так воно і сталося. Щойно гості зрівнювали рахунок, господарі прискорювалися й незабаром відновлювали свою перевагу. Чи є сенс докладно аналізувати всі помилки динамівців, які вкотре призвели до поразки? Досить сказати, що помилки були щоразу різні, а результат — однаковим. Та сама прикра поразка, до яких прихильники «Динамо» вже починають звикати.
Аналізувати помилки й шукати шляхи виходу із кризи — завдання тренерів команди, які поки що не змогли зробити гру своїх футболістів переконливішою, ніж за попереднього тренера. Гадаю, що розмови про вихід у наступний раунд Ліги чемпіонів, теоретичні шанси на який динамівці досі зберігають, попри дві поразки у трьох матчах, варто припинити вже тепер. Як і розмови про боротьбу за перше місце в чемпіонаті України, на що теж поки що є шанси, хоча також виключно теоретичні.
Уже тепер треба зосередитися на тому, якого саме футболу хочуть від команди її керівники і тренери і як вони хочуть цього досягти. Методи, які застосовували останніми десятьма роками, вкотре довели свою неефективність. «Динамо» зупинилося в розвитку і на тлі своїх прогресивних конкурентів виглядає, як ніколи, непереконливо. Команді слід іти іншим шляхом. Яким саме? Гадаю, не варто нині давати підказок тренерам. Це вони мають довести, що знають, як вийти на шлях, який веде від прикрих поразок до переконливих перемог.
Груповий етап Ліги чемпіонів УЄФА. Третій тур. Порту. Стадіон «Драгау», 24 жовтня, 29 тисяч глядачів.
«Порту» — «Динамо» — 3:2.
М’ячі: Варела 15, Гусєв 21, Мартінес 36, Ідейе 72, Мартінес 78.
«Порту»: Елтон, Данило, Лучо, Майкон, Моутіньйо (Дефур 75), Мартінес, Джеймс (Мігел 90), Варела (Ацу 69), Мангаля, Фернандо, Отаменді.
«Динамо»: Шовковський, Бетао, Михалик, Хачеріді, Тайво, Велозу, Гармаш, Вукоєвич (Кранчар 86), Гусєв, Ярмоленко, Ідейе.
