Новина стала несподіванкою навіть для деяких керівних працівників на Любешівщині: адже новий Національний буде створено на базі місцевого регіонального ландшафтного парку. Голова райдержадміністрації Василь Корець спочатку взагалі сказав, що буде коментувати важливу для регіону новину лише тоді, коли побачить усі документи. Адже не відомо, що залишиться у них від пропозицій, які любешівці подавали у Київ.
Наскільки Василю Трохимовичу відомо, то Національний парк матиме три зони: господарську, рекреаційну і заповідну. Останню винесуть за межі населених пунктів. Власне це район села Сваловичі, котре є музеєм просто неба (тут хати, клуні і навіть льохи — під очеретом), а так звана Сваловичівська дача — землею обітованою для ботаніків і зоологів. Тут цілий клондайк «червонокнижної» флори і фауни. Кілька років інвестиції у вивчення і збереження місцевої природи вносило Франкфуртське зоологічне товариство. Вітчизняні меценати (як і сама держава) сюди не поспішають. Зате покинуті хати у Сваловичах уже давно продаються за тисячі доларів: підприємливі люди відчувають наступний рекреаційний бум... Кілька сільських громад, території яких потрапляють у межі Національного парку, довго не давали на те згоди. Люди переживали, що буде змінено віковічний характер господарювання, та й хлопці з регіонального парку «Прип’ять — Стохід», директором у якому Юрій Оласюк, кажуть, таки почистили рукави Стоходу і Прип’ять від загат браконьєрів...
Василь Корець каже, що ліси у межах Національного парку не повинні бути виведені з господарського користування.
— Деякі скептики договорилися до того, що доведеться ліквідовувати один з лісгоспів...
Район у разі появи Національного парку, за його даними, отримає кілька десятків додаткових робочих місць, та й з’явиться новий платник податків. Імовірно, що створення парку боляче вдарить (хотілося б у це вірити) по власниках численних нелегальних пилорам, за кількістю яких Любешівщина отримала чи не сумну пальму першості на Волині. Зрозуміло одне: без державної підтримки ні унікальну природу не врятувати, ні масиви столітніх дубів, які сотнями гектарів всихають на території знаменитої Сваловичівської дачі, ні змінити патріархальну інфраструктуру району. Наразі ж чотири гектари землі поблизу озера Люб’язь, котрі за рішенням депутатів попередньої каденції передали тоді ще регіональному ландшафтному парку, за рішенням їхніх наступників уже перейшли у володіння приватних осіб «під дачі», і місцевих мешканців серед тих щасливців небагато...
