Цього року вперше у фотоконкурсі «Дня» брали участь діти. 16-річний Володимир Попович із Коломиї надіслав до редакції фотографію «Портрет Шовковського», на якій хлопчаки малюють на асфальті свого футбольного кумира. Ця робота була представлена на ювілейній фотовиставці газети «День» в Українському домі, а її автор отримав першу свою «професійну» нагороду — приз від ДП «Український дім». Але на цьому історія фото не завершилася. Адже «День» подарував фотографію тому, кому вона призначалася, — воротареві Національної збірної України з футболу Олександру Шовковському. На знак вдячності футболіст передав талановитому автору іменну футболку, а разом поділився з «Днем» своїми враженнями.
— Пане Олександре, чи вразила вас фотографія молодого автора?
— Такий подарунок став для мене приємною несподіванкою. Наскільки я розумію, цей молодий фотограф цікавиться футболом і вболіває за команду «Динамо-Київ». Це дуже приємно. Тому хочеться побажати йому мати натхнення до будь-якої справи, за яку він візьметься, без цього неможливо досягти поставленої мети. І, звісно ж, хай йому завжди посміхається Фортуна.
— Чи не відчуваєте відповідальності за те, що стали кумиром для багатьох молодих людей?
— Я розумію, що прихильники постійно стежать за моїми діями та роботою. З одного боку, це відповідально, адже усі мої вчинки оцінюються і виносяться на розсуд громадськості, а з іншого боку, це ставить мене в певні рамки, яких я повинен дотримуватися, перш ніж щось зробити.
— Як, на вашу думку, можна заохотити молодь активніше займатися спортом?
— Найперше, що повинно бути в Україні, — це популяризація масового спорту. Також нам потрібна більша кількість програм від представників різних видів спорту, які б заохочували молодь іти до них. Досягти позитивних зрушень у цьому плані неможливо без спілкування з майбутніми чемпіонами, тобто має проводитися дуже велика робота. На жаль, того, що робиться нині в Україні, поки що недостатньо.
— Існує така думка, що воротар — це півкоманди. Чи не важко з цим жити?
— Бути воротарем — це досить відповідально, адже від його настрою, підготовки та налаштування на гру залежить дуже багато. Якщо гравці відчувають спокій та впевненість у своєму воротареві, ця упевненість передається і їхнім діям на полі. А це — половина успіху команди.
— А скільки матчів ви зіграли за свою спортивну кар’єру?
— Чесно кажучи, за такою статистикою я не стежу, адже для мене головне — якість, а не кількість футбольних ігор. Але рік тому мої фанати підрахували, що я зіграв уже понад 500 матчів.
— Чим плануєте займатися після закінчення професійної кар’єри?
— Це якраз одне з найважливіших питань, на яке я поки що не знайшов відповіді. Наразі я разом зі своєю командою маємо одну ціль — потрапити на найближчий чемпіонат світу з футболу. Але як ми там виступимо, залежить від підготовки команди. Адже усі ми — живі люди, а футбол, як і будь-яка інша робота, потребує не тільки фізичного, а й психологічного навантаження.
— На вашу думку, чи встигне Україна підготуватися до Євро-2012?
— Як представник національної збірної України з футболу, запевняю, що ми робимо все, що від нас залежить. Кожен на своєму рівні має робити те ж саме, перш за все для того, щоб Україна все-таки провела цей турнір, а по-друге, це вигідно і для держави, і для її жителів, і для розвитку інфраструктури, будівництва доріг і врешті-решт для того, щоб збільшити туристичний потенціал країни. Усе це позитивно впливатиме на розвиток країни.
ЗВОРОТНИЙ ЗВ’ЯЗОК
Роботу для фотоконкурсу «Дня» відбирали на сімейній раді
Після того, як «День» подарував Олександру Шовковському фотографію, а натомість отримав подарунок для її автора, ми спробували зв’язатися з молодим фотографом. На жаль, поговорити з самим Володимиром Поповичем не вдалося: юнак саме брав участь у змаганнях із баскетболу. Як розповіла мама хлопця пані Ярослава, баскетбол та футбол стоять на другому місці серед захоплень сина, звісно ж, після фотографії. Тож подарунок від самого кумира стане для нього справжньою несподіванкою, адже це майже півдороги до здійснення найзаповітнішої мрії хлопця — зустрітися із Шовковським.
Футбол у родині Поповичів — це майже святе. Тут не пропускають жодної трансляції футбольних матчів, особливо якщо на поле виходить Національна збірна України. А Олександр Шовковський — кумир не тільки Володимира, а й його старшого брата. «Обидва брати мріють бути схожими на знаменитого воротаря, тож, отримавши футболку від кумира, мабуть, візьмуть її в рамочку», — жартує мама хлопців.
Взагалі Володимир займається фотографією так само, як і футболом, уже понад десять років. За цей час брав участь у багатьох спортивних змаганнях, а також конкурсах фотографій різних рівнів — від районного до всеукраїнського. На них Володимир неодноразово завойовував призові місця. Як розповіла пані Ярослава, надіслати роботу на фотоконкурс «Дня» їм порадив директор Кременчуцької станції юних техніків Костянтин Холодняк, з яким познайомилися на одному з фотоконкурсів.
Питання, що саме надсилати на фотоконкурс, вирішилося само по собі: Володимир якраз зробив чимало фото до Дня захисту дітей, одне з них — «Портер Шовковського» — і відібрали на сімейній раді.
Як виявилося, родинний вибір був досить вдалим — Володимир став одним із переможців Х Ювілейного фотоконкурсу «Дня». До речі, захоплення фотографією в родині Поповичів має давнє коріння. Спочатку нею займався дідусь Володі, потім —батько, а згодом приєдналася й мама, яка нині викладає мистецтво фотографії на Коломийській станції юних техніків. Тут же здобував перші ази фоторемесла і Володимир. Як розповіла пані Ярослава, ще п’ятирічного сина вона брала з собою на заняття. А нині він самостійно обирає теми для фотографій і навіть друкується в регіональній пресі. «Усі його роботи — нестандартні та цікаві. А найбільше йому подобається робити сюжетну фотографію та пейзажну, і завжди він передає через них доброту. На цю тему у Володимира є навіть вірш: «В об’єктиві — вся моя планета, в об’єктиві — гори і плаї, ліс, долина, захід сонця — в об’єктиві теж мої...» — додає пані Ярослава.
Нині Володимир навчається на першому курсі Коломийського політехнічного університету. Незважаючи на те, що здобуває технічну освіту, фотографію ніколи не залишить. Адже це приносить йому задоволення і допомагає реалізувати себе. Яскравий приклад того — участь у фотоконкурсі «Дня»...
