Нещодавно Україну відвідала директор Групи демократичного врядування Програми розвитку ООН Джералдін ФРЕЙЗЕР-МОЛЕКЕТІ — колишня соратниця Нельсона Манделли, яка була членом Національного виконавчого комітету Африканського національного конгресу, а також міністром державної служби ПАР. Пані Джералдін має великий досвід розбудови державної політики на принципах гендерної рівності, вона також працювала над питаннями соціального залучення людей з інвалідністю, захисту прав національних меншин. Джералдін Фрейзер-Молекеті розповіла газеті «День» про своє бачення розвитку демократії в Україні, наш соціальний капітал, можливості, які потрібно використовувати.
— Пані Джералдін, розкажіть, будь ласка, про свою місію в Україні. Як мені відомо, ви взяли участь у зустрічі омбудсменів Східної Європи, що відбулася в Києві...
— Я в Україні з двох причин. Перша — круглий стіл та практичний семінар «Можливості й виклики в сфері захисту прав людини та їх просування в країнах СНД», спільно організований офісом Уповноваженого з прав людини України та Програмою розвитку ООН в Україні. В ньому взяли участь омбудсмени та представники Уповноважених з прав людини з восьми країн СНД. Вони зустрілися, щоб поділитися досвідом у сфері захисту прав людини та обговорити , цієї зустрічі — практичний навчальний семінар, під час якого омбудсмени та представники офісів із цих країн Уповноваженого з прав людини дістали нагоду дізнатися про важливість стратегічного планування та комунікацій із громадськістю.
Також мета моєї місії — участь у глобальному семінарі з місцевого розвитку та місцевого врядування. На ньому зібралися експерти ООН з багатьох країн, які обговорили питання, пов’язані з оптимізацією нашої стратегії в цій сфері. Нас зацікавили напрацювання ПРООН в Україні, зокрема інтегрований підхід до місцевого розвитку, що орієнтується на місцеву специфіку й потреби громади. Ми плануємо застосовувати цей досвід у наших програмах інтегрованого місцевого врядування та при розробці місцевих стратегій розвитку на глобальному рівні.
— Ви у своїй роботі з омбудсменами Східної Європи багато уваги приділили питанням гендерної нерівності та правам інвалідів. Із вашого погляду, наскільки ці порушення виражені в Україні?
— Розвиток будь-якої країни на засадах сталого розвитку неможливий без участі всіх громадян та верств населення. Крім іншого, питання гендерної рівності мають сенс з економічної, соціальної та політичної точок зору. Гендерна рівність має навіть чисто економічний сенс. Тому що країна, яка не використовує повною мірою потенціал 50 відсотків свого населення, не може бути успішною економічно.
Другий важливий аспект гендерної рівності — політичне представлення. Це питання було дуже важливим і порушувалося як під час зустрічі омбудсменів, так і під час періодичного огляду ситуації з правами людини, який Україна нещодавно проходила. Країни-члени ООН рекомендували Україні активізувати роботу в цьому напрямі.
Питання гендерної рівності також пов’язано з питаннями протидії насиллю щодо жінок, а роль омбудсменів якраз і полягає в захисті прав та запобіганні насиллю. Із гендерною рівністю також пов’язані й питання запобігання торгівлею людьми. Як ми знаємо, жінки частіше стають жертвами цього явища, ніж чоловіки.
Не менш важливим є питання захисту прав інвалідів, яке порушувалося під час круглого столу та Універсального періодичного огляду. Україна ратифікувала Конвенцію та факультативний протокол про захист прав інвалідів. Тепер потрібно, щоб омбудсмени відстежували реалізацію національних планів дій, які б практично допомогли людям з інвалідністю усунути бар’єри та забезпечили доступ до всіх можливостей і послуг, а також унеможливили порушення їхніх прав.
— За попередніми оцінками, число жінок-депутатів в українському парламенті зросла з 8 до 10 відсотків (ідеться про недавно обраний парламент). У той же час одна з цілей розвитку тисячоліття для України передбачає збільшення представництва жінок у парламенті на 30 відсотків до 2015 року. Швидше за все, Україна не встигне досягти цієї мети до 2015 року. Що необхідно зробити для досягнення цієї мети в майбутньому?
— Із 59 країн, в яких торік відбувалися вибори, 17 країн використовували конкретні механізми вирішення проблеми неадекватного рівня представлення жінок у парламенті. Такі — як, наприклад, квотування. Цей механізм справді допоміг цим країнам підвищити репрезентативність жінок на 27 відсотків, що, вважаю непоганим результатом.
Для порівняння: в країнах, де немає квот, представленість жінок у парламенті в середньому всього 17 відсотків. Тобто квоти — це один із механізмів, який Україна могла б запровадити.
Зростання рівня представлення жінок у парламенті на два відсотки — це все ж таки невеличкий прогрес. Звісно, для того, щоб досягти 30 відсотків, потрібні рішучі дії. У цьому контексті повстає важливе питання розвитку внутрішньопартійної демократії. Усередині партій повинна бути певна позитивна динаміка щодо заохочення талановитих жінок-кандидатів до балотування та участі в політиці.
ПРООН всіляко підтримує країни на їхньому шляху до забезпечення гендерної рівності. Наприклад, у країнах Азіатсько-Тихоокеанського регіону успішно впроваджуються програми, націлені на підвищення рівня політичної репрезентативності жінок у парламенті. Такий досвід може бути корисним і для інших країн.
Також успішно працює платформа під назвою «Я розбираюся в політиці», спеціально створену для жінок-політиків. Вона доступно надає практичну інформацію з різних аспектів виборчої кампанії, наприклад, з питань проведення чи фінансування виборчих кампаній, та надає можливість жінкам-кандидатам отримати пораду більш досвідчених політиків. Гадаю, є багато важливих і цікавих напрацювань, якими Україна могла б скористатися.
Хочу навести приклад зі свого досвіду. Я 15 років працювала в парламенті Південно-Африканської Республіки, була членом Африканського національного конгресу, працювала в парламентах трьох скликань. Під час руху звільнення від апартеїду жінки створили дуже потужну організацію, яка об’єднала активних жінок із усіх куточків і партій країни. Ми написали Жіночу хартію, деякі положення якої щодо розширення прав і можливостей жінок та гендерної рівності були враховані в новій конституції ПАР.
Завдяки такому активному жіночому руху ми спромоглися впровадити 30-відсоткові квоти на представлення жінок у парламенті. І хоча це не було зафіксовано в конституції країни, ми добилися, щоб у статуті партій було закріплено, що 30 відсотків її членів мають бути жінками. Тоді ПАР увійшла до десяти країн світу з високим рівнем представництва жінок. Також за допомогою внутрішньопартійних механізмів ми досягли того, щоб кожна десятка в партійному списку містила по три жінки. Ось приклад того, що може досягнути будь-яка країна.
— Досягнення гендерної рівності — це частина розбудови демократії. На вашу думку, наскільки стрімкими є демократичні перетворення у світі, та як би ви їх охарактеризували?
— Сьогоднішній світ характеризується зростаючим рівнем нерівності. Ми спостерігаємо це як в окремих країнах чи регіонах, так і на глобальному рівні.
Ця нерівність впливає на питання, пов’язані з демократичним врядуванням. Тому що через цю нерівність усе більше людей стають маргіналізованими та вразливими, що у свою чергу може призводити до згортання демократичного простору у світі. Це відбувається тому, що маргіналізовані люди зазвичай не мають голосу.
Інша важлива тенденція — зростаюча політична мобілізація людей. Ми це бачимо в арабських країнах, зокрема в країнах Північної Африки, й деякою мірою — на Близькому Сході. Ми бачимо, як молодь активно виступає, активно висловлює свою думку щодо необхідності змін, поліпшення умов життя. Вони вимагають від влади підзвітності, прозорості та участі в прийнятті рішень. Вони вимагають створення робочих місць і дотримання людської гідності.
Ще одна важлива тенденція — це зростання рівня урбанізації, що вимагає пошуку нових підходів до місцевого розвитку й місцевого врядування. У контексті цього такі питання набувають першочергової ваги. На перший план виходить також взаємозв’язок між політичними та економічними питаннями.
Крім цього, зростає роль молоді. Особливо це помітно у використанні так званих нових та соціальних медіа. Усе більше людей використовують нові технології для спілкування в глобалізованому світі. Ми бачимо, як соціальні мережі допомагають людям більш активно збиратися та дискутувати щодо певних подій. Тобто нові медіа є певною платформою для стрімких соціальних і політичних змін. Ще один із трендів — це зв’язок між екологічними питаннями та питаннями врядування. Тому що ці два питання не можуть бути розглянуті окремо. Вони взаємопов’язані. Із точки зору сталого розвитку, зміна клімату — не лише екологічне питання. Концепція сталого розвитку поєднує економічні, соціальні та екологічні питання.
— Нещодавно Україна приєдналася до ініціативи «Відкритий уряд». Чи можете ви розповісти нашим читачам про цю ініціативу та яку перевагу отримає Україна від цього?
— «Відкритий уряд» — дуже важлива міжнародна ініціатива, до якої приєдналося багато країн. Це — ініціатива, яка допомагає урядам і громадянському суспільству рухатися в напрямі прозорості, яка допомагає розширювати права та можливості громадян, боротися з корупцією, використовувати нові технології для покращання роботи уряду. Це — глобальна ініціатива, що робить уряди більш прозорими, ефективними та підзвітними своїм громадянам.
Важливо, що Україна приєдналася до клубу країн, які регулярно звітуватимуться перед іншими країнами-членами щодо прогресу в досягненні взятих на себе зобов’язань. Ця ініціатива є також чудовою платформою для залучення громадян, громадянського суспільства та міжнародної спільноти до розбудови прозорості й є важелем впливу щодо виконання Україною взятих на себе зобов’язань.
Україна визнала для себе п’ять пріоритетів.
Перший — залучення громадськості до розвитку державної політики — як на регіональному, так і на національному рівнях. Це дуже важливо, щоб саме люди, громадяни України мали можливість бути серед розробників законів, мали можливість впливати на рішення.
Другий — доступ до відкритої публічної інформації.
Третій — боротьба з корупцією.
Четвертий — це належне врядування та поліпшення адміністративних послуг.
П’ятий — розвиток електронного врядування. Усі вони дуже важливі, тому що прогрес у кожному з цих напрямів буде корисним не тільки для народу України, що є очевидним, а й уряду, тому що прогрес у цих напрямах розбудовує довіру людей до влади.
— Пані Джералдін, ви працювали з таким відомим південноафриканським політиком, людиною-легендою Нельсоном Манделлою. Що вам дала співпраця з ним?
— Я працювала під його головуванням, починаючи з 1996 року, — коли я обійняла посаду заступника міністра соціального захисту ПАР. Також у нас була співпраця в рамках Африканського конгресу, де я працювала на посаді заступника координатора з питань виборів після того, як ми домоглися дозволу на проведення виборів у країні. Для мене була велика честь і привілей працювати разом із ним. Він був надзвичайно талановитим лідером, завжди використовував потенціал своєї команди і відрізнявся великою чесністю. Він був лідером, який мав стратегічне бачення. Також Нельсон Манделла завжди ставив людей у центрі всього, що відбувалося. Передусім — людина. Крім цього, він не боявся робити досить сміливі кроки: наприклад, я була призначена на посаду заступника міністра у 35 років. Коли мені було 36, я стала членом його кабінету. Тобто він був готовий взяти на себе ризик й інвестувати в молодь та жінок ПАР. Він вірив у нас, був справді дуже вимогливим до нашої праці. Ми його сприймали як людину, а не як легенду... Він дуже розумів важливість примирення та національної єдності. Він міг відкласти особисті почуття чи відчуття на задній план, щоб питання національної єдності, державні інтереси поставити на перше місце.
Також йому завжди вдавалося переконати нас або допомогти відчути, що ми можемо зробити щось майже неможливе можливим.
— На вашу думку, якою є роль нових медіа, соціальних мереж у поступі демократичних перетворень?
— Нові технології дуже важливі, тому що вони прибирають бар’єри та фільтри, які стояли на перешкоді між громадянами й суспільством. Тепер будь-яка людина може як отримати доступ до світового інформаційного поля, так і поширювати власну інформацію, власну думку з того чи іншого питання. Будь-яка людина може робити свою соціальну рекламу, й для цього не потрібні великі кошти.
Наприклад, нові медіа допомагають нам скоротити витрати на лобіювання наших інтересів та значно скоротити дистанцію між громадянами й державою. Тобто донести інформацію напряму, без залучення традиційних ЗМІ. Я хочу сказати, що журналісти відіграють дуже важливу роль у демократичних перетвореннях, проте новітні медіа допомагають моментально поширити необхідну інформацію.
Таким чином, Інтернет не тільки відкриває публічний простір для дискусій, дозволяючи залучити велику кількість людей, а й фактично створює його.
У свою чергу потрібна певна відповідальність і регулювання. Я кажу не про контроль, а про нормальне регулювання — щоб обмежувати поширення інформації, яка закликає до дискримінації, ненависті, певних екстремістських поглядів чи дій.
— Ви у своїй роботі використовуєте соціальні мережі?
— Я — активна користувачка Твіттера, з Фейсбуком якось не склалося. Крім того, в ПРООН є своя мережа, яка називається «Команда», за допомогою якої ми обмінюємося інформацією.
— І останнє запитання. Як ви оцінюєте стан демократії в Україні? Які бачите напрями вдосконалення?
— Протягом останніх двох років було проведено дуже важливу роботу, що відобразилося в прийнятті важливих законів, націлених на розвиток і вдосконалення демократії в Україні. Насамперед це стосується закону про доступ до публічної інформації, закону про безкоштовну правову допомогу, закону про боротьбу з корупцією, нового Кримінально-процесуального кодексу, закону про громадські об’єднання. Усі вони націлені на вирішення важливих питань.
Однак потрібна подальша реформа системи судочинства. Необхідно також звертати більш пильну увагу на питання прозорості, боротьби з корупцією, підзвітності та відповідальності державних органів. Усе це сприятиме зміцненню демократії та здійсненню важливих перетворень в Україні.
Дуже важливо, щоб законопроекти не тільки ухвалювалися. Основний тест для України — чи виконуватимуться ці закони. Тут важливу роль мають відіграти взаємодія між законодавчою та виконавчою гілками влади й активне громадянське суспільство. Оскільки тільки таким чином можна досягти реальних змін у житті простих громадян.
Перед Україною стоїть ще багато викликів, проте в неї є багато шансів досягти успіху. У свою чергу Програма розвитку ООН залишатиметься надійним партнером України на її шляху до розвитку демократії.
