2017 — рік відзначення 50-ліття Світового Конгресу Українців. Частина з цілої низки заходів із цього приводу нині вже відбулася по всьому світу. Зокрема, наприкінці літа у Львові пройшли Дні української діаспори, організовані за сприяння Міжнародного інституту освіти, культури та зв’язків з діаспорою Національного університету «Львівська політехніка».
Тим часом цього тижня в російських ЗМІ поширили анонс про те, що незабаром у Криму відбудеться так званий з’їзд «української діаспори». Першою відреагувала на цю інформацію критичним дописом у «Фейсбуці» саме директор МІОКу Ірина КЛЮЧКОВСЬКА. Про цю та інші актуальні теми «День» поговорив з Іриною Михайлівною.
ТАК ЗВАНИЙ З’ЇЗД УКРАЇНСЬКОЇ ДІАСПОРИ В КРИМУ — ЧАСТИНА ГІБРИДНОЇ ВІЙНИ
— Як пояснити задум із квазіз’їздом у Криму?
— Це повідомлення, на яке я випадково натрапила в мережі, дуже симптоматичне. Так званий з’їзд української діаспори в Криму — частина гібридної війни, яка зараз ведеться проти України. Вона має місце не лише на території нашої країни, а й у світі — зокрема, там, де є сильні українські спільноти. Ми маємо чимало прикладів прямого та непрямого втручання «русского міра» в діяльність українських громад у Португалії, Греції, Італії тощо.
Анонс «з’їзду» — це лише перший крок. Гадаю, далі слід чекати заяви начебто від імені української діаспори про «кримнаш» і загалом про підтримку політики та агресії Російської Федерації в Україні.
Чому Росія активізувалася саме зараз? Думаю, що це реакція, зокрема, на відзначення 50-ліття СКУ, яке цього року стало подією не лише у Львові та Києві, а й у всьому світі. Світовий Конгрес Українців веде важливу діяльність, порушуючи під час своїх круглих столів і конференцій теми долі українських політв’язнів, інформаційної безпеки України, засудження анексії Криму. Президент СКУ Євген Чолій регулярно зустрічається з високопосадовцями усіх країн ЄС, під час яких лобіює національні інтереси України та акцентує увагу на російській агресії. Звичайно, Росія не може змовчати. Вона намагається запустити механізм, який би змішав карти, аби люди у світі не могли розібратися, на якій позиції стоїть українська діаспора.
Ми повинні бути готові відповідати на цей тиск. Необхідно грамотно реагувати на всі проблеми, пов’язані з питанням діаспори. 20 мільйонів українців живуть за кордоном, проте ця велика інтегральна частина нашої держави залишається загалом terra incognita для України.
Кількість українців, які виїжджатимуть із країни, зростатиме. Це підкреслюють нинішні чіткі тенденції. Наш інститут також провів дослідження міграційних настроїв молоді. Отримані результати повинні насторожити. Відтік людей із країни — це пряма загроза національній безпеці. Натомість у нас немає програм для повернення українців додому та залучення інтелектуального капіталу тих, хто виїхав. Це доводить відсутність глибокого розуміння проблеми. Наші східні сусіди всі ці нюанси розуміють. Пригадаймо слова міністра закордонних справ Росії Сергія Лаврова про «оголтелую украинскую диаспору», яка формує політику Канади. Це належна оцінка значення української діаспори за кордоном у цілому.
«НЕ ТРЕБА БУТИ ЗАНАДТО АЛЬТРУЇСТИЧНИМИ, ЗАБУВАЮЧИ ПРО СЕБЕ»
— У своїй нещодавній доповіді «Українські спільноти за кордоном: інтеграція vs асиміляція» ви, зокрема, зачепили тему реакції Угорщини та низки європейських держав на ухвалення закону «Про освіту». Який ваш головний меседж у цьому контексті?
— Питання українських спільнот за кордоном і не тільки безпосередньо залежить від таких понять, як національний егоїзм і солідарність націй. Країна повинна займати позицію здорового національного егоїзму, передовсім, відстоюючи власні інтереси. І це природньо. Інша справа, що країна не має відмовлятися від концепту солідарності націй там, де це можливо. Важливо солідаризуватися з іншими держави в різних площинах: політичній, економічній, культурній. Утім, домінантою має бути відстоювання власного національного інтересу. Не треба бути занадто альтруїстичними, забуваючи про себе, що часто в нас відбувається.
Ситуація із законом «Про освіту» збурила суспільство не тільки в Україні, а й за кордоном. Країни, які виступили проти цього закону, виходять лише із позицій власних інтересів. Треба розуміти, що сучасні нацменшини всередині нашої держави є серйозним бонусом для країн їхнього походження. Зокрема, йдеться про згадану Угорщину, яка має в Україні резерв людей, котрі добре знають їхню мову, культуру, історію. Це, до речі, саме ті засади, на яких базується освітній процес. Дістати за необхідності готову робочу силу, яку не треба переучувати, — важливий економічний чинник. Національні меншини — вагомий фактор для проведення державами своєї політики.
У питанні закону «Про освіту», дотримуючись, зокрема, європейського законодавства щодо національних меншин, ми все-таки повинні виходити з позицій власного національного інтересу. Це нонсенс, коли діти навчаються в школі, не знаючи мови держави, в якій проживають. Важливо вміти сказати своє «ні». Україні треба зайняти чітку позицію і не відступати від задекларованого рішення. Закон ухвалений парламентом і підписаний президентом. Крок назад стане ознакою нашої слабкості. Такі питання, зокрема, національної безпеки, потрібно вирішувати з позиції внутрішньої сили. Саме позиція сильного завжди враховується і шанується.
Аналогічну виважену позицію Україна має зайняти і в питанні захисту своїх людей за кордоном. Із цієї ситуації нам також необхідно винести свій урок. Кожен українець або громадянин іншої країни, який ідентифікує себе з Україною, повинні знати, що вони будуть захищені з боку України, яка має відповідно реагувати на ті чи інші виклики та обстоювати права цих громадян.
«КОРОНА» ДОПОМАГАЄ ЗНАЙТИ ТОЧКИ ОПОРИ
— МІОК і «День» уже давно плідно співпрацюють. Не можемо не запитати про ваші враження від останньої книжки із Бібліотеки газети...
— «Корона, або Спадщина Королівства Руського» вже стала моєю настільною книгою. Цю книжку та усю Бібліотеку газети «День» я називаю дорогою до себе. Імпонує те, що книжки «Дня» — це не разові акції. Кожна нова книга вписується в цільну систему, яку розвиває видання. Крок за кроком через свої книги «День» втілює свої основні концепти.
«День» — це просвітницький проект, який включає в себе і газету, й книжки, і фотовиставку, та інші ініціативи. Зараз у нас реформується освітня галузь: змінюється контент, підхід — і сам учитель. Впевнена, що рано чи пізно інтелектуальні напрацювання «Дня» також будуть інтегровані в освітній процес. Це важливо тому, що ми повинні дати молодим поколінням, які творитимуть надалі нашу державу, основне знаряддя — інтелектуальний капітал. Саме ці знання допоможуть усвідомити необхідність творення власної національної еліти, яку ми не можемо відтворити за західними чи східними моделями. Треба виробити свою платформу, на якій ми будемо формувати національну еліту. Зробити це буде неможливо, якщо ми не зазирнемо в минуле. Газета «День» задає цей вектор руху — щоб ми, завдяки вивченню уроків минулого, сформували майбутнє.
Публікації у книзі та на шпальтах газети формують в українців відчуття величі. Це необхідно усвідомити всім, зокрема, дітям і молоді. Адже ми не безбатченки і безхатченки — за нами стоять грандіозні людські стовпи, на яких потрібно вибудовувати свою внутрішню політику та формувати національну еліту. «Корона» — це книжка, як говорить Лариса Олексіївна, для читання з олівцем. Треба сідати, читати та осмислювати. Вчитель, який прийде до нової школи, повинен розуміти, що молоді покоління треба виховувати не лише на аналізі помилок минулого, а й на історії величі та перемог. На цьому наголошує «День» на сторінках газети та своїх книжок.
«Корона» відкриває важливі сторінки нашого буття, допомагає знайти точки опори. Імпонує, що особлива увага в книзі присвячена В’ячеславу Липинському. Як відзначає історик Ігор Гирич, який дав інтерв’ю для статті в книзі: «Праці Липинського — це третя українська «Біблія», після «Кобзаря» та «Історії України-Руси» Грушевського». Крім того, ця книга спонукає до цікавих роздумів у частині питання про монархію.
Читаючи газету «День», я завжди вчуся. Тут ми не тільки черпаємо інформацію. Також позичаємо і наслідуємо ті форми та методи, які використовує «День». Мені завжди були до вподоби просвітницькі мандрівки «Дня» Україною разом зі своєю фотовиставкою. До 50-річчя Світового Конгресу Українців ми також підготували велику виставку. Вирішили, що найкращим просвітницьким кроком буде мандрівка Україною, де різним середовищам розповідатимемо про СКУ. Стартуємо 17 жовтня відкриттям виставки у Верховній Раді. Чому тут? Нам важливо, щоб були вдосконалені закони, які стосуються української діаспори, внесені зміни до закону «Про закордонних українців». Далі виставка відправиться до Полтави, Дніпра та Запоріжжя. На другому етапі плануємо помандрувати містечками Львівщини. А на третьому і четвертому етапі плануємо охопити Східну та Південну Україну.
Ми повинні пізнати себе: якими ми є там — за кордоном — і тут. Мандруючи Україною, ми говоритимемо про діяльність Світового Конгресу Українців. Однак я обов’язково візьму з собою «Корону» і буду розповідати про неї також. Адже «Корона» — це стрижень, за який нам усім необхідно триматися.
***
Зі свого боку колектив «Дня» дякує Ірині Михайлівній Ключковській за її системну та чітку позицію та щиро вітає з її Днем народженням, яке вона відзначає 16 жовтня! Бажаємо наснаги в продовженні вашого нелегкого, проте надзвичайного потрібного шляху!
«ТАКА КНИГА ПОВИННА БУТИ В КОЖНІЙ ШКОЛІ — ЗАГАЛЬНООСВІТНІЙ І ВИЩІЙ»
ФОТО АРТЕМА СЛІПАЧУКА / «День»
Олена ОСТАПЧУК, викладач, м. Кривий Ріг:
— Я не історик, викладаю педагогіку і психологію майбутнім учителям. Зараз різні інформаційні джерела навмисно фальсифікують історичні факти, тому посилилося бажання придбати книжку, де в доступній і лаконічній формі було б відновлено логіку історичного розвитку нашої держави. Саме такою стала книга «Корона, або Спадщина Королівства Руського». Використовую тексти книги у виховній роботі зі студентами (читаємо й обговорюємо статті). На жаль, і самі викладачі не володіють правдивими і міцними знаннями про історію України, тому й тут надолужуємо.
Із виступів головного редактора газети «День» Лариси Івшиної на центральних телеканалах дізналася про ініціативу історико-культурного, громадянського змісту, зокрема й про випуск історичної збірки. До слова, виступи Лариси Івшиної ДУЖЕ переконливі, кваліфіковані, доступні для широкого загалу (ще й таким приємним голосом, без істерії, як це буває), тому прохання, щоби вони були систематичними!!! Невиправдано рідко трапляється нагода почути з перших вуст таку важливу інформацію.
У «Фейсбуці» приєдналася до групи «Газета «День» і отримала інформаційне повідомлення про книгу. Приємним бонусом є доступна ціна за таке грунтовне видання + фоторепродукції!!! Тому, не вагаючись, замовила примірник.
• Зручною для опрацювання є структура тексту — невеликі статті й короткі реченнями.
• Історичні факти викладено на доступному рівні, що не зменшує їхньої науковості.
• У кожній статті виокремлено головне, що полегшує її розуміння; увагу читача привертають «цікаві факти».
• Поєднані різні жанри: класичний науковий стиль, інтерв’ю.
• Перевагою є значна кількість цитат, що підвищує доказовість викладу. А це дуже важливо! Описати і довести — це різні за силою твердження.
• Історія перетинається із сучасністю, історичні дані з географічними і культурними, персоніфікація історії також вагомий чинник.
• Поліграфія перетворює читання на комфортний процес: вдало дібраний шрифт, обкладинка, формат книжки.
Проте головне, ми, пересічні громадяни, маємо рідкісну нагоду повернутися до своїх історичних витоків і правильно будувати своє майбутнє. Така книга повинна бути в кожній школі — загальноосвітній і вищій.
Дякую творчому колективу за громадянський вчинок!
Р.S.: Книгу рекламую усюди)))
Нагадаємо, про всі місця продажу нашої новинки ви можете дізнатися на сайті «Дня» https://day.kyiv.ua/uk/library/books/korona-abo-spadshchyna-korolivstva-...
