Смартфон і мобільні додатки — неодмінний атрибут туриста. Кожен поважний тревел-блогер уже написав або рано чи пізно точно напише статтю чи змонтує відео про додатки, якими він користується у мандрівках. Здебільшого йдеться про програми, які допомагають із пошуком житла, авіаперельотів, залізничних сполучень, автобусів та інших важливих нюансів під час подорожі. Навряд чи мова піде про додатки, які стануть вам у пригоді, наприклад, у музеї. А якраз про них у мене для вас є невелика історія.
Декілька тижнів тому мені пощастило побувати в наскельній фортеці Тустань, що на Львівщині. Чудове місце, яке, однозначно, варто відвідати. Обов’язковий для відвідин також і місцевий музей історії Тустані — досить сучасний і цікавий. Та місце для інновацій знайшлося і за межами стін музею. Гуляючи наскельною фортецею, натрапив на одну інформаційну табличку — виявляється, у 2016 році студенти Львівської політехніки розробили мобільний додаток «Тустань». Програма поєднує матеріальні та віртуальні об’єкти на дисплеї смартфона, що дозволяє поглянути на 3d-модель фортеці в часи її розквіту. Та було одне вагоме «але». Додаток на смартфон завантажити так і не вдалося. Мобільний інтернет 3G тут, майже на верхівці фортеці, вперто не подавав ознак життя. Ось цей момент, однозначно, треба виправити, адже зазвичай дуже малоймовірно, що туристи, їдучи до Тустані, вже знатимуть про існування мобільного додатка і завантажать його перед поїздкою.
Приїхавши додому до Львова, я вирішив детальніше поцікавитися темою мобільних додатків і загалом інновацій в українській музейній справі. Так збіглося, що якраз тоді презентували ще один додаток, присвячений Тустані. Українська ІТ-компанія SoftServe розробила безкоштовний мобільний додаток Tustan AR, завдяки якому за допомогою віртуальної реальності можна побачити, який вигляд мала фортеця у IX — XVI століттях.
Українські музеї вже у віртуальному світі. Зокрема, ще у 2011 році «День» разом зі створенням історичного веб-проекту «Україна Incognita» започаткував «віртуальний музейний фонд» України. Сьогодні у спецпроекті «Музеї онлайн» віртуальну екскурсію «День» організовує декількома десятками українських музеїв.
А якими темпами модернізуються зараз самі музеї? Без сумніву, тяга до інновацій є, і вона дуже тішить. Та чи є ця тенденція сталою в Україні?
«Питання інновацій у музеях багатошарове і неоднозначне. Взагалі слід запитати себе: що таке інновація в ХХІ столітті? Це ж не лише мобільні додатки, а також інновації, які сприяють підвищенню якості обслуговування відвідувачів музеїв та подачі інформації в експозиції, — каже редактор інтернет-порталу «Музейний простір» Леся ГАСИДЖАК, яка погодилася відповісти на всі мої запитання. Найцікавіші відповіді української дослідниці подані далі.
«ЗМІНИ ВСЕ ОДНО ВІДБУВАЮТЬСЯ»
— Сьогодні ми дуже багато їздимо світом і бачимо сучасні наративні музеї, наприклад, у тій же Польщі, які буквально нафаршировані різноманітними експозиційними інноваційними елементами із застосуванням новітніх технологій. Там фактично немає експонатів, але є інтерактив, який також є інновацією.
Наші музеї, звичайно, порівняно більш консервативні. Музейні реформи і модернізація не настільки швидко проникають у наше життя. Є багато моментів, які на це впливають. Йдеться і про фінанси, і про кадри, адже вітчизняну музейну галузь можна умовно назвати такою, що старіє, оскільки середній вік музейного працівника сьогодні десь в районі 50 років. Це, звичайно, не мало. Однак не все так погано, тому що зміни все одно відбуваються.
Якщо аналізувати широко новітні технології, на жаль, ми поки що можемо говорити лише про певні точкові проекти. Перше, що мені спадає на думку, це, наприклад, Муніципальний музей приватних колекцій імені Блещунова в Одесі. Це, напевно, перший в Україні музей, який має сенсорний інформаційний термінал, за допомогою якого відвідувачі можуть зробити собі листівку на згадку або відправити її електронний варіант.
Донедавна в зруйнованому під час бойових дій Донецькому обласному краєзнавчому музеї в експозиції природи давнього періоду, де ми могли побачити мамонта, шаблезубого тигра та інші експонати первісних тварин, була прекрасна інформаційна інтерактивна тактильна панель, яка була призначена і для звичайних відвідувачів, і для відвідувачів з особливими потребами. Люди з вадами слуху могли почути звуки природи, а незрячі або слабозорі могли відчути на дотик, яким же був той мамонт, не торкаючись до самих музейних експонатів. На жаль, усе це сьогодні зруйновано.
Є поодинокі музеї в Києві, де стоять інформаційні тач-скріни. Йдеться, наприклад, про Національний музей «Меморіал жертв Голодомору». Однак, повторюю, — це все поодинокі випадки. Комплексно по Україні на цю тему поки говорити не можна.
ПРО МОБІЛЬНІ ДОДАТКИ ДЛЯ МУЗЕЇВ
— Серед українських мобільних додатків слід відзначити одеський стартап Muzarium — проект, який робить відвідування музеїв інтерактивним процесом за допомогою квестів. Першим в Одесі до нього долучився вищезгаданий музей імені Блещунова в Одесі. Ця програма передбачає взаємодію з аудиторією. Зайшовши в музей, відвідувач може завантажити QR-код, а через нього отримати доступ до самої програми-квесту. Далі знайомлячись з експозицією, треба виконувати різноманітні завдання, а за це отримувати бали і навіть символічний подарунок від музею. Цей додаток був презентований декілька років тому, проте далі справа не пішла. Хоча у всьому світі подібні мобільні додатки користуються чималим попитом. Наприклад, за нашими підрахунками, в Сполучених Штатах Америки є близько двадцяти різноманітних музейних додатків.
ЩЕ 2011 РОКУ «ДЕНЬ» ЗАПОЧАТКУВАВ «ВІРТУАЛЬНИЙ МУЗЕЙНИЙ ФОНД» УКРАЇНИ. СЬОГОДНІ ЗАВДЯКИ СПЕЦПРОЕКТУ «МУЗЕЇ ОН-ЛАЙН» ВІРТУАЛЬНУ ЕКСКУРСІЮ МОЖНА ПРОЙТИ ДЕКІЛЬКОМА ДЕСЯТКАМИ ЗАКЛАДІВ
Щодо формату доданої реальності, який застосували в Тустані, то це, напевно, було вперше в Україні. Також такий формат був застосований у Києві для проекту археологічного музею на Поштовій площі, навколо якого точилося чимало дебатів. Для того, щоб зацікавити чиновників і більшу кількість громадськості, у 2016 році була створена ця доповнена реальність у 3D на основі матеріалів, які знайшли археологи. Поки що все це завмерло, як і чимало інших цікавих ініціатив в Україні.
ПРО АУДІОГІДИ
— Найбільш поширена музейна інновація в Україні — це різного роду аудіогіди або підвиди аудіогідів. Насправді це вже давно не інновація, але в Україні, на жаль, ми продовжуємо вважати її такою. Йдеться, зокрема, про QR-коди, які надають інформацію про окремі предмети в експозиції чи загалом про залу. Вони є в багатьох музеях, оскільки сьогодні це проста послуга, яка не вартує додаткових коштів. Здається, уже всі музеї Києва оснащені QR-кодами.
Також слід відзначити компанію Easy Travel, яка, зайшовши на український ринок, надала музейникам можливість долучатися до свого мобільного додатка. Завантажуючи його на телефон, відвідувач може без екскурсовода і аудіогіда в класичному розумінні подорожувати експозицією. На сьогодні музеї мають можливість отримати екскурсії через Easy Travel українською, деколи російською та англійською мовами. Звичайно, це не варто порівнювати з європейськими музеями, де аудіогіди працюють на десяти мовах. Ініціативу в розвитку цього напряму повинні проявляти, передовім, самі музеї. Отож, роботи маємо ще дуже багато.
