Олеся Кулик — запорізька активістка та зоозахисник. Дівчина сама себе називає етичною вегетаріанкою. Вона — організатор годування птахів у заповіднику «Хортиця» в зимовий період та серії суботників на острові, волонтер, яка допомагає бездомним та диким тваринам і птахам. Також Олеся безкоштовно проводить в запорізьких школах, дитячих садках, реабілітаційних центрах та інтернатах «уроки доброти» під назвою «Подаруй птаху небо!».
«НЕНАВ’ЯЗЛИВА ПРОПАГАНДА ЕТИЧНОГО СТАВЛЕННЯ ДО ВСЬОГО ЖИВОГО»
— Олесю, коли і за яких обставин ви почали займатися захистом тварин?
— Я займаюся кількома напрямами одночасно. Але всі вони зводяться до одного — ненав’язлива пропаганда етичного ставлення до всього живого. Волонтером я стала вісім років тому. Хоча з дитинства приносила додому різних тварин. Бездомні тварини, попадаючи до мене, отримують лікування і догляд. Проводжу стерилізацію та підшуковую їм нових, люблячих господарів. Багато часу витрачаю також на дуже рідкісний в Україні напрям зоозахисту — допомога диким птахам та тваринам. На сьогодні я не є волонтером жодної організації. Всі підопічні знаходяться у мене вдома.
— Скільки тварин у вас удома?
— Усіх своїх підопічних називаю «зграєю». На даний момент у зграї проживає понад 80 птахів та звірів. Вони абсолютно різні. Це собаки, кішки, ворони, канюк, лисиця, сова, галки, грачі, колишня гусениця, а нині метелик, летючі миші, чайка і навіть таргани. За час існування зграї в мене проживали червонокнижні види птахів і навіть ті, хто не мешкає на території України (гекон, косуля, змієїд, одуд, зимородок та інші). Особливістю зграї є те, що в нас нема обмежень по віку та виду. Багато тварин мають травми (часто від рук людини). Вони ніколи не зможуть повноцінно рухатися, літати, бути самостійними.
«ДОПОМАГАЮТЬ УСІ, ВКЛЮЧНО З РОДИЧАМИ»
— Як ставляться друзі та рідні до вашої зоозахисної діяльності?
— Мої друзі — друзі зграї. Допомагають усі, включно з родичами. Від бабусь приїздить їжа підопічним, сестра та племінниця волонтерять, то підбираючи когось на вулиці, то народжуючи разом із кішкою. Племінниця часто каже: «Ох, як важко бути в дитсадку єдиним волонтером!» Минулого року, на день святого Валентина, тато подарував мені... вольєр для лисиці. Є багато людей (не тільки із Запоріжжя), які не просто допомагають зграї, а люблять її. Буває, йду Києвом, Львовом чи Одесою, зустрічаю когось із знайомих, а вони поіменно запитують, як справи в підопічних.
«З ПТАХАМИ ТА ДИКИМИ ТВАРИНАМИ ІНША СИТУАЦІЯ. ГОЛОВНЕ — ПОДАРУВАТИ ЇМ ДОРОГУ НА ВОЛЮ. ЗА ОСТАННІЙ РІК ДОДОМУ ПОВЕРНУЛОСЬ 300 ПТАХІВ ТА СІМ ДИКИХ ТВАРИН», — РОЗПОВІДАЄ ОЛЕСЯ КУЛИК
— З якими труднощами доводиться зустрічатися найчастіше?
— Найважче для мене — це споживацьке ставлення людей до всього живого на планеті. Вирубка лісів, розподіл тварин на «гарних та смачних», полювання, цирк. Люди не розуміють, що, не поважаючи нашу планету, винищуючи її ресурси, знищують самі себе.
— Скільки собак та кішок за останній рік змогли знайти новий дім після надання їм допомоги?
— 12 собак та 24 кішки. Але для кожної тварини я ретельно підбираю нову люблячу родину і віддаю лише тоді, коли стовідсотково впевнена, що там над ними не будуть знущатися. Ті, кого вилікувала, але через особливості здоров’я не можуть знайти нових господарів, — залишаються у зграї.
Із птахами та дикими тваринами інша ситуація. Головне — подарувати їм дорогу на волю. За останній рік додому повернулося 300 птахів та сім диких тварин. Усього за рік у зграї проживало понад 500 птахів та тварин.
«У НАС НЕМАЄ ЗАГАЛЬНОНАЦІОНАЛЬНОЇ ЗООЗАХИСНОЇ СТРАТЕГІЇ»
— У чому особливість української зоозахисної діяльності?
— В Україні немає повноцінних законів про захист тварин. У Польщі, наприклад, волонтер може виступати в суді як адвокат тварини. Там у законах чітко прописані дані — чим годувати тварин, як утримувати, який має бути вольєр чи довжина ланцюга, скільки годин має бути вигулу тощо. Також там волонтери беруть напрямок із загального поліпшення ситуації щодо захисту тварин. У нас же це, зазвичай, допомога в окремих випадках, окремим тваринам. У кожному місті України є такі люди, які допомагають тваринам у лікуванні, допомагають знайти їм дім абощо. В Україні зоозахист роздрібнений на сотні спільнот, груп людей та окремих волонтерів. У нас немає загальнонаціональної зоозахисної стратегії.
— Що треба або не треба робити, аби допомогти тваринам, зменшити кількість бездомних кішок та собак?
— Бездомні тварини — це ті, які спочатку були домашніми. А потім їх викинули безвідповідальні господарі. Далі ці тварини плодяться і заповнюють міські вулиці. Щоб зменшити їхню кількість, передусім потрібно в кожному місті відкрити центр стерилізації тварин, де будуть стерилізувати як домашніх, так і вуличних кішок та собак. Стерилізація — єдиний гуманний метод зменшення кількості бездомних тварин. Також необхідно ухвалити закон щодо відповідальності за жорстоке ставлення до тварин. І треба зробити так, щоб закон працював. Обов’язково проводити чіпування тварин. Ввести обмеження на купівлю тварин окремих порід, які можуть бути небезпечними для людини. Необхідно ввести правила утримання домашніх тварин, обов’язкову стерилізацію, якщо людина не займається розмноженням породистих особин. А якщо це бажання є — то обов’язковим є наявність відповідних документів, перевірка їх утримання та інше. А найголовніше -змінити ставлення до тварин. Навчитись їх поважати.
«НА СХОДІ ПО ХЛОПЦЯХ КУЛЕМЕТИ ГАТЯТЬ, А ВОНИ ПОВЗУТЬ ПО ПОЛЮ, ЩОБИ ПІДІБРАТИ ПОРАНЕНЕ ЦУЦЕНЯ»
— І в Запоріжжі, і в інших містах України вже багато років обговорюють різноманітні програми зі зменшення кількості бездомних тварин. Але далі обговорення справа не йде. Як сформувати відповідальне ставлення людей до життя тварин?
— Про Запоріжжя навіть говорити не хочеться. Місцева влада робить вигляд, що вона не чує та не бачить проблеми. Так у багатьох містах. Державна програма має бути одна — стерилізація та закони, які працюватимуть. Сформувати відповідальне ставлення людей до тварин можна тільки за допомогою системи законів та штрафів. Якщо вже не можна зобов’язати любити тварин, то хоча б поважати, якщо вже взяв додому собаку чи кішку, то повинен доглядати. Якщо людина знає, що отримає великий штраф за те, що викинула собаку чи кішку з чіпом на вулицю, то або не викине її, або не заведе тварину взагалі.
— Чи вплинула ситуація на сході країни на активність та свідомість громадян?
— Війна, як лакмусовий папірець, показала, хто насправді ким є. Я бачила десятки зруйнованих будинків із прив’язаними на ланцюг собаками, яких залишили помирати від голоду та куль. Я бачила солдатів, які вигодовували покинутих тварин супом та тушонкою. Мені привозять птахів, які, як сито, побиті кулями. А люди, котрі їх знайшли, витрачали власні сили, час, гроші, щоб знайти мене, щоб доглядати за ними та допомагати. Знаєте, там, на сході, по хлопцях наших кулемети гатять, а вони повзуть по полю, щоби підібрати поранене цуценя. Не важливо, війна чи не війна. Людина з добрим серцем у будь-яких умовах залишається доброю.
Фото надано Олесею КУЛИК
