2 грудня — Міжнародний день боротьби за скасування рабства. Сотні українців стають жертвами торгівлі людьми щороку, хоча форми того, як це відбувається, змінюються. За даними Міжнародної організації з міграції, якщо у 2000 році найбільше (65%) таких випадків були пов’язані із сексуальною експлуатацією, то цього року 93% ситуацій стосуються трудової експлуатації. Протягом багатьох років найчастіше країною призначення для жертв стає Росія — за статисткою МОМ, за 2000—2016 роки такі випадки складають 49% від загальної кількості.
Подібні дані отримали і представники Міжнародного благодійного фонду «Карітас України», які мають центри з виявлення та ідентифікації людей, постраждалих від торгівлі людьми, та потенційних жертв цього у Києві, Івано-Франківську, Дрогобичі, Одесі і Харкові. У звіт фонду за період з травня по жовтень 2016-го увійшли 50 випадків торгівлі людьми, і 72% — це саме трудова експлуатація.
Сьогодні жертвами торгівлі людьми часто стають внутрішньо переміщені особи (у статистиці «Карітас України» таких випадків — 17). Це стається як за кордоном, так і на окупованих територіях країни. Один з випадків, описаний представниками фонду, трапився з Володимиром, 62-річним переселенцем з Луганська. Майже два місяці він пробув у полоні бойовиків, під час ув’язнення піддавався фізичному насильству, через що у нього були зламані ребра і пальці рук, вибиті зуби і вивихнута щелепа. У полоні його постійно змушували працювати на блокпостах, збирати нерозірвані снаряди, а іноді — і мертві тіла. Потерпілому вдалося втекти з полону і дістатися до Харкова, де вже була його родина.
Більше про те, як бойові дії на Донбасі змінюють ситуацію із торгівлею людьми, як не стати трудовим рабом і на яку допомогу може розраховувати жертва експлуатації, «День» розпитав у Наталії ГОЛИНСЬКОЇ, координатора проектів з протидії торгівлі людьми Міжнародного благодійного фонду «Карітас України».
ПЕРЕСЕЛЕНЦІ — У ЗОНІ РИЗИКУ
— Яку динаміку щодо злочинів, пов’язаних із торгівлею людьми, спостерігаєте?
— Певно, найбільш репрезентативною є статистика Міжнародної організації з міграції, яка показує, що тенденція не йде до зменшення. Кількість випадків торгівлі людьми у 2016 році менша, ніж у 2015 (491 і 740 випадків відповідно. — Авт.), але цей рік ще не закінчився, не підбито всі підсумки.
У зв’язку зі збройним конфліктом на сході України у нас з’явилися форми торгівлі людьми, які відомі у світі, але у нас раніше не фіксувались. Це втягнення у збройний конфлікт і залучення до бойових дій проти волі. Через військові дії і великі потоки переселенців мені навіть здається, що йде тенденція до збільшення випадків торгівлі людьми та їхнє урізноманітнення.
— Вагома частка жертв торгівлі людьми у звіті «Карітас України» є переселенцями. Які типові ознаки таких випадків?
— Переселенці є доволі вразливою, соціально незахищеною категорією. Деякі з них були у полоні на непідконтрольній території сходу України, їх експлуатували, але спочатку вони це не оприлюднювали, бо мали інші клопоти. Другий аспект — інколи переселенці, які переїхали на захід або у центр країни, продовжують міграційний досвід, виїжджають за кордон як місцеві заробітчани. Однак переселенці, як правило, ніколи до цього не були за кордоном, не знають підготовчого процесу до таких поїздок і стають легкою здобиччю трафікерів і ділків. Злочинці пропонують їм підроблені документи, втягують у боргову кабалу, а потім змушують відпрацьовувати.
НЕБЕЗПЕЧНА ЗВИЧКА ДО НЕЛЕГАЛЬНОЇ РОБОТИ
— Зараз найчастіше випадки торгівлі людьми стосуються трудової експлуатації. Як уникати таких ситуацій?
— У нашому суспільстві торгівля людьми часто сприймається саме як використання у секс-індустрії. Але сьогодні на перше місце виходить трудова експлуатація. У Міжнародний день боротьби за скасування рабства ми звертаємо увагу на те, що у ХХІ столітті українці інколи стають трудовими рабами.
Звісно, вагомою причиною є важка економічна ситуація, яка в останні два-три роки загострюється. Україна є одною з найбідніших країн Європи, і люди усіляко намагаються заробити кошти чи то в Україні, мігруючи на сезонні роботи, чи то за кордоном. Жертвами трудової експлуатації стають, коли їдуть працювати нелегально. У нашій країні, будемо відверті, часто працюють нелегально, є затримки зарплати на кілька місяців, недоплати, тому люди психологічно готові до ризиків. Інколи вони не знають точно, куди виїжджають, надто довіряють незнайомим людям.
Як правило, вербують заробітчан і займаються доставкою робочої сили кілька осіб. Вони можуть розповідати жертвам історії на кшталт «мій брат там працює, і все добре». Людина довіряє такому посереднику аж до того, що віддає гроші на оформлення документів, квитків. Інколи люди не знають справжнього імені вербувальника. Жертви влізають у великі борги, але посередники обіцяють, що ті швидко їх відпрацюють. Люди вірять у це, готові перший місяць працювати на погашення боргів, до речі, часто перебільшених. Особа працює місяць, але не збирає потрібної суми, працює другий — і все ще має борг. Коли за кілька місяців з боргами нарешті покінчено, починаються проблеми з оплатою праці. Можуть просто пообіцяти розплатитися за два-три місяці, а потім кажуть: «Вибач, бізнес не пішов, не маємо, чим віддати гроші». У підсумку людина без офіційних документів нелегально працює у тяжких умовах, зазнає фізичного і психологічного насильства. Додому повертається без нічого, інколи навіть на попутках, бо не має коштів на дорогу.
Жахливо, що у ХХІ столітті люди стають рабами. Ми працюємо, щоб допомогти таким жертвам повернутися у суспільство, реінтегруватися.
«РЕКОМЕНДУЄМО ЗВЕРТАТИСЯ ПО ДЕРЖАВНУ ДОПОМОГУ»
— Із 50 осіб, які потрапили у ваш звіт, тільки п’ять наразі отримали офіційний державний статус особи, що постраждала від торгівлі людьми. Як довго в Україні триває отримання такого статусу? На яку допомогу від держави може розраховувати жертва?
— Добре, що вже працює механізм надання офіційного статусу особи, що постраждала від торгівлі людьми, і держава взяла на себе відповідальність за цих громадян, надає їм допомогу. Процедура отримання статусу не є досконалою і швидкою. Але якщо людина приходить до нашої організації, ми рекомендуємо їй звертатися за отриманням цього статусу і державної допомоги. По-перше, це фінансова підтримка, хоч поки і невелика, у розмірі мінімальної зарплати. До речі, наступного року її обіцяють збільшити втричі. Також держава може надати допомогу у перекваліфікації або проходженні курсів, потрібних, щоб знайти роботу. Можна отримати допомогу в лікуванні, психологічну підтримку.
За процедурою, жертва торгівлі людьми заповнює документи, які відправляють до Міністерства соціальної політики, там встановлюють статус особи і повертають документи у регіони. Цей процес триває не день і не два, але злочин торгівлі людьми не має терміну давності. На перших порах, якщо людина не має що їсти, інколи навіть — куди повертатися, їй можуть допомогти недержавні організації, як наш фонд. Але за деякий час людина може звернутися до державних органів, щоб отримати статус і допомогу.
— А наскільки часті випадки притягнення до відповідальності за злочини, пов’язані з торгівлею людьми?
— Такі ситуації важко відслідковувати, бо часто злочини транснаціональні, правоохоронці та юристи мають довести склад злочину. А постраждалий нерідко упускає моменти, які допомагають встановити злочинців. Так, у моїй практиці був постраждалий, який перераховував кошти на банківський рахунок посередника і не зберіг ці квитанції. Тому громадяни не часто звертаються до департаментів поліції, що борються зі злочинами, пов’язаними з торгівлею людьми.
У 2016 році зареєстрували кілька десятків випадків, пов’язаних з торгівлею людьми, але кількість вироків по цих справах — нуль. Можливо, ці провадження не закінчені. У 2015 році було зареєстровано 111 таких злочинів, вироків — 23. Найчастіше притягають до відповідальності, коли випадки кричущі. Наприклад, продаж немовлят, власних дітей. Такі ситуації легше задокументувати. Випадки трудової експлуатації, особливо якщо в Україні людину тільки завербували, а сталось все за кордоном, відстежити доволі складно.
