Час зимової Олімпіади в Сочі нарешті настав. Для будь-якого спортсмена Олімпійські ігри — це вершина його кар’єри, та й уболівальники всього світу завжди очікують Ігор із величезним нетерпінням. Їдуть до Росії й українські спортсмени. Що сподіваються вони привезти із Сочі? І чи є взагалі в нашої команди шанси на здобуття медалей?
Ще тоді, коли остаточно стало зрозуміло, що адреса майбутньої Олімпіади — місто Сочі, мало хто сумнівався, що Ігри таки відбудуться. Навіть попри те що там не було побудовано ще жодного спортивного об’єкта. Натомість виникало інше запитання: а чи підходить це південне місто для проведення змагань із зимових видів спорту? Володимир Путін запевнив, що в час новітніх технологій про таке турбуватися не варто. Також було обіцяно, що сочинська Олімпіада стане... найдорожчою в історії.
♦ Так, зрештою, й сталося. Сам Путін заявив, що Росія витратила на організацію та проведення Ігор п’ятдесят три мільярди доларів США. Здавалося б, усе добре. Однак були й проблеми. Міжнародний олімпійський комітет не раз заявляв про розкрадання великих коштів під час підготовки спортивних споруд до здачі. Російський президент відповідав, що крадіжки, якщо й були, то системного характеру не мали. І все ж, знаючи реалії низки країн пострадянського простору (зокрема й України), у правомірності заяв МОК сумніватися не доводиться.
Утім, не будемо рахувати чужі гроші. Згадаймо краще при цій нагоді про заявку Львова на зимові Олімпійські ігри 2022 року: можна тільки уявити, скільки грошей «розтане» на схилах Карпат, на трасах Ворохти або в котеджах Яремчі...
ФОТО РЕЙТЕР
Може постати й таке питання: а навіщо Росії взагалі Олімпіада в Сочі? Володимир Путін стверджує, що хоче тим самим привернути увагу як росіян, так і іноземних туристів до південних курортів своєї країни, створивши альтернативу західним зимовим курортам. Однак неозброєним оком видно, що є й інші причини: Путін намагається ще раз продемонструвати світові фінансову й політичну велич Росії. Ту саму велич, якої Україні варто остерігатися. Адже ми вже мали нагоду на власному досвіді пересвідчитися в тому, що таке міцна рука Кремля.
♦ Олімпіада в Сочі на короткий час забезпечує паузу в стратегічному наступі Путіна на нашу країну. Експерти прогнозують, що одразу після її завершення Росія може вдатися навіть до анексії частини української території.
У зв’язку з подіями в Україні деякі світові лідери закликали бойкотувати Олімпіаду. Про своє небажання їхати в Сочі заявляли президенти США та Франції, канцлер Німеччини, а також очільники деяких інших європейських країн. Чимало закликів бойкотувати Ігри з’являється і в Інтернеті. Головний мотив — перестати підживлювати російський режим, який своєю чергою фінансово підтримує напівдиктаторську владу в Києві. Однак складається враження, що Путіна все це мало обходить. Перед іноземними журналістами він виступає з неприхованою радістю, адже його проект втілюється в життя.
♦ Були думки, що українській спортивній делегації теж варто було бойкотувати Олімпійські ігри. Тим паче що й шансів на здобуття бодай якихось нагород майже немає. Адже більшість змагаються на напівзруйнованих стадіонах, ковзанках і трасах, докладаючи титанічних зусиль, — фінансових, фізичних, психологічних...
Мимоволі пригадується американський фільм «Круті віражі» — про фантастичну мрію хлопців із Ямайки потрапити на зимові Ігри в Калгарі. Змагатися вони мали у бобслеї, й — диво сталося: попри загальний скепсис, мрія завзятих спортсменів таки здійснилася.
Може, й до українських хлопців та дівчат, які вирушили в Сочі, як оті відчайдухи з Ямайки, фортуна буде ласкавою? І чи варто позбавляти їхні мрії про перемоги?
♦ Сочі для України — вже шоста зимова Олімпіада. Якщо зазирнути до кошика з нагородами, здобутими на попередніх Іграх, то особливого оптимізму не відчуємо. За всі роки виступів наші спортсмени здобули тільки п’ять нагород. А золота медаль — узагалі одна. Причому всі медалі було завойовано у двох видах змагань — біатлоні та фігурному катанні. Востаннє українські спортсмени сходили на п’єдестал ще 2006 року, в Турині. Тому й не дивно, що й у Сочі команда біатлоністів представлена найбільшою кількістю спортсменів — одинадцятьма. Це й є наша головна надія на медалі.
♦ Особливі сподівання — на жіночу команду з біатлону. На останньому чемпіонаті Європи, що відбувся в Чехії, наші дівчата здобули аж п’ять медалей! І цього разу склад жіночої команди також бойовий. Сподіватися на приємні сюрпризи можна й від Олени Підгрушної, й від Юлії Джими. Не сказали свого останнього слова й сестри Семеренко — Віта й Валя. Багато можна очікувати й від Наталі Бурдиги.
За сприятливих умов можуть зачепитися за призові місця й наші лижники: досвід Валентини Шевченко та Андрія Дериземлі може стати в пригоді. До речі, саме Шевченко довірили нести Прапор України на ц еремонії відкриття Олімпійських ігор.
Перспективи ж українських фігуристів — вельми туманні. Гімн на честь їхніх звитяг виконувався уже дуже давно.
Усі добре розуміють, що скочити вище свого зросту нашим олімпійцям не до снаги. Міністр молоді і спорту Равіль Сафіулін теж не сподівається на великий успіх, вважаючи, що прийнятним буде будь-який результат. Хоча премії за нагороди для українських спортсменів — одні з найбільших серед усіх країн-учасниць! Та й не дивно: з таким станом справ, як у наших зимових видах спорту, можна обіцяти яку завгодно суму (Андрій Клюєв узагалі «розщедрився», пообіцявши всім медалістам, а також їхнім тренерам нові квартири!)
Прикро, що про наших спортсменів згадують лише напередодні найбільших змагань. Для порівняння: німецькій команді з біатлону було заздалегідь виділено на підготовку шість мільйонів доларів, українським же — лише чотириста тисяч! Тож яких результатів можна вимагати від українців за таких умов?
І все ж надія, як кажуть, помирає останньою. Може, для самої української команди в психологічному сенсі навіть краще, що від неї нічого не вимагають. Вона вільна від пресингу, її — на відміну від росіян — не підштовхують до перемог будь-якою ціною — так що, може, станеться диво?
6 ЛЮТОГО. УКРАЇНСЬКА ПАРА ЮЛІЯ ЛАВРЕНТЬЄВА/ЮРІЙ РУДИК / ФОТО РЕЙТЕР
Наостанок варто назвати повний склад олімпійської команди України.
Біатлон — Андрій Дериземля, Сергій Седнєв, Артем Прима, Дмитро Підручний, Юлія Джима, Олена Підгрушна, Валентина Семеренко, Віта Семеренко, Наталя Бурдига, Марія Панфілова.
Гірськолижний спорт — Богдана Мацецька, Дмитро Мицак.
Лижне двоборство — Віктор Пасічник.
Лижні гонки — Валентина Шевченко, Тетяна Антипенко, Катерина Григоренко, Марина Анцибор, Марина Лисогор, Руслан Перехода, Олексій Красовський, Катерина Сердюк.
Санний спорт — Андрій Кісь, Андрій Мандзій, Олена Стецьків, Олена Шхумова, Олександр Оболончик, Роман Захарков.
Сноубординг — Аннамарі Чундак, Йосип Пеняк.
Фігурне катання — Дмитро Дунь/Шіван Хеккен-Кенеді (танці), Яків Годорожа (одиночне катання), Наталя Попова (одиночне катання), Юлія Лаврентьєва/Юрій Рудик (спортивні пари).
Фрістайл — Олександр Абраменко, Микола Пуздерко, Надія Діденко, Надія Мохнацька, Анастасія Новосад, Ольга Полюк.
Шорт-трек — Софія Власова.
