Таких зошитів колишніх учнів у Бориса Васильовича десятки. Слова вдячності залишили на них люди різного віку та професій. В основному, звичайно, школярі. Але ось 40-рiчна мати, що зважилася вивчити мову, щоб допомогти дочці-школярці. Восьмикласник, що сам став вчителем батька-моряка. Лікарі, вчителі, робітники…
Мені здається, дар Бориса Клименка пояснює його досить нестандартна біографія, гідна Джозефа Конрада-Коженевського. Важке післявоєнне дитинство. Ремісниче училище, робота на прокатному стані. П’ять років строкової служби на флоті. Атестат за десятирічку вдалося отримати у 24 роки. Коли він закінчив Сумський педагогічний інститут, йому виповнився 31…
Потім — містечко Килія Одеської області: викладав у мореплавному училищі, ПТУ, школах. І все життя старанно вчився. Це тепер на книжкових базарах і у Інтернеті (без якого Борис Васильович вже себе не уявляє) можна знайти будь-які підручники, словники, методички. А 25 років тому рідкісні книги закордонних авторів ледве вдавалось відшукати. Саме тоді він написав статтю-заклик до вчителів: «Учися вчитися і вчити». Опублікувати не вдалося. Затіяв перші експерименти з тестування. Навіщо йому було «винаходити велосипед», сперечатися щодо методик Міносвіти, з педрадами та районо?
Згадуючи ті часи, Борис Васильович говорить, що набридла безглузда робота: вчать-вчать школяра англійської декілька років, а на виході — нуль. Тобто розповісти кілька вивчених напам’ять текстів він може, а відповісти на елементарні запитання, поговорити на побутові теми — ні. У бібліотеці Клименка — десятки книг з англійської класики, рясно підкреслених олівцем. У ту далеку докомп’ютерну епоху він вручну вирахував, що 500 слів становлять як мінімум половину будь-якого твору. Знаючи їх та вміючи застосовувати 30 правил, можна цілком нормально читати та порозумітися. То чому ж школярі не можуть оволодіти такою елементарною базою за 500 навчальних годин?
Та й кому в ті роки була потрібна практична англійська? Сьогодні — інший час. Але у наших школах, здається, нічого не змінилося. Все ті ж затеоретизовані програми, що відбивають у дітей бажання вчитися, а у вчителів — вчити. Відірвані від життя тексти у підручниках. Не треба писати українські тексти англійськими словами, вважає Клименко. Невже не можна замовити підручник канадському чи американському українцеві? А головне, немає жодного контролю кінцевого результату навчання. Щодо вчителів англійської, то у сільських школах їх катастрофічно не вистачає.
Нинi багато говорять про тестування. Двадцять п’ять років тому Борис Васильович прийшов до нього тільки для себе і не від гарного життя. Треба ж було якось визначати рівень знань класу, добре що шкільне начальство частенько кидало його на «ділянку прориву». Відтоді він тестує народ скрізь, де може. Щодо навчальних закладів — куди пускають. А пускають далеко не всюди і не завжди. Багато кому чомусь не хочеться дізнатися про реальний рівень знань своїх підопічних.
До речі, тест «Проба Клименка-1», проведений у 1996—2001 роках серед учнів 5—11 класів та осіб, які мають середню і вищу освіту (загальна кількість протестованих — 2227 чоловік), розроблений на основі чинного підручника для п’ятих класів загальноосвітніх шкіл (автори Плахотник та Мартинова) і, відповідно, перевіряє рівень засвоєння програми 5-го класу середньої школи. Вищезгадану кількість — 2227 тестів — було вибрано з 5250 одиниць тестів різних рівнів складності, проведених у різних регіонах України і Молдови з 1996 по 2001 роки. Детальне ознайомлення з цифрами примушує думати про те, що не все гаразд у викладанні англійської мови у нашій країні.
За роки вчительства у Бориса Васильовича склалася власна методика. По крихтах відбирав він найбільш прийнятне для наших умов із закордонних та вітчизняних джерел. Але основу склав особистий багатий досвід. У основі — все ті ж 500 слів та 30 правил. Зрозуміти «технологію» функціонування англійської мови допомагають шість порівняно простих таблиць. За уявною простотою — майже сорок років педагогічної праці. Вона вивірена на сотнях учнів, які не просто отримали елементарні знання, — зрозуміли, як вчитися.
Наприклад, відому в англійських граматиках «мережу часів» Клименко зробив кольоровою. Це допомагає учневі наочно зрозуміти різницю між часами, майже автоматично ставити запитання і давати відповіді.
Загалом методика розрахована на 150 навчальних годин. Але, як показав досвід, вже через 15—20 уроків людина, незалежно від віку, усвідомлює принцип навчання. Далі можна вчитися самому, було б бажання. Це робить методику особливо актуальною для сільської місцевості, небагатої педагогічними кадрами і нормальною навчальною базою. У цьому Борис Васильович і вбачає головне завдання педагога: зробити учня незалежним, показати, як можна вчитися самостійно. Дуже пригодилася б вона і вчителям у ролі своєрідної «шпаргалки», яку можна застосувати на будь-якому етапі навчання.
Тепер він міг би жити спокійно і забезпечено. У школу ходити не треба — пенсіонер. У місті, та й у всьому Придунав’ї знають: всі персональні учні Бориса Васильовича без проблем вступають до вузів, знаходять роботу за кордоном. Багато хто хотів би брати у нього приватні уроки. Але він сьогодні уроків приватних не дає. Не тому, що грошей багато. Часу мало. Невгамовний Клименко як підсумок багатьох років творчості, що сухо йменується по-науковому «дидактико-методичний комплекс», отримав авторське свідоцтво Міністерства освіти і науки. І зараз зайнятий патентуванням свого методу. Він сподівається, що справа всього його життя послугує людям не тільки у придунайському містечку та його околицях.
…А Джозефа Конрада на початку цієї статті автор пригадав не тільки для красного слівця. У біографії Клименка після закінчення інституту були не тільки вчительські будні, але й моменти яскравіші, ніж у сталепрокатній юності. Наприклад, роль перекладача-інструктора у кримському спецтаборі для наших «братів iз сонячної Африки», які вивчали там марксизм та підривну справу. Або командування шлюпковими походами у мореплавному училищі. Хобі у нього для шкільного вчителя також трохи незвичайне — віндсерфінг. На хиткій дошці — назустріч вітру і хвилям! З таким характером мимоволі що-небудь винайдеш.
