Дискусія про смертну кару, запропонована «Днем»,
триває. У листі, що надійшов до редакції електронною поштою, пропонується
ще один кут зору на цю проблему.
Cуспільство виховує своїх членів. Влада своїми вчинками
впливає на суспільну мораль — тоді люди виправдовують чи засуджують певні
вчинки і явища, миряться або протестують проти свавілля влади, проти жебрацького
існування, відчувають безсилля чи якось намагаються вплинути на аморальний
стиль життя верхівки.
Розбещеність влади розбещує людей. Жебрацьке, позбавлене
належного виховання і перспективи, нове покоління (адже нашій владі постійно
бракує грошей для народу!) не засвоює віковічних українських моральних
орієнтирів і критеріїв. Нерідко злочин є необхідним засобом задля виживання.
Головна теза — розбещена влада, яка нездатна вивести народ із кризи, яка
далека від того, щоб відроджувати українські традиційні цінності, — зумовлює
деградацію моралі, зникнення відчуття належності до свого народу (патріотизму).
Коли влада не протидіє згубним зовнішнім впливам, більше того — сприяє
русифікації і поширенню закордонної низькопробної культури, тоді саме влада
і сприяє скоєнню тяжких злочинів, за які ця влада хоче карати на смерть.
Безвідповідальність влади виховує відчуття безвідповідальності
у народу, а той накинутий нам до безглуздого низький рівень життя загалу,
відсутність навіть натяків про те, що влада переймається чимось окрім власних
інтересів, — прямо штовхає до злочинів.
Моя думка — кару смерті необхідно скасувати: якщо людина
завинила, тяжко завинила, тоді нехай усе життя відробляє, цим вона хоч
трохи компенсує заподіяне суспільне зло. Але найголовніше — нам потрібна
високоморальна українська влада. Не проросійська, не проамериканська, не
прогрошова — саме проукраїнська, патріотична. Адже у середовищі явного
егоїзму і здирництва неукраїнської влади злочинець відчуває загальне схвалення,
моральну підтримку, коли він щось украв у держави задля виживання.
Сьогоднішній «шлях реформ» нагадує смертельну конкурентну
боротьбу двох фірм — влади і народу — за виживання. Влада застосовує силу
для бандитського здирництва — послаблення конкурента. Народ бореться за
виживання доступними засобами. Народ не видає вигідних для народу законів,
тому його боротьба нерідко незаконна (з погляду влади). Крайні заходи незаконної
боротьби, коли доведений до відчаю, нерідко психічно неврівноважений злочинець
настільки мало цінує таке життя, яке маємо всі ми, що зважується на вбивство
людини... а чи немає у цьому великої частки вини саме влади, тієї влади,
що через насильство, розкуркулення, колективізацію, переселення народів
і винищення інтелігенції, інфляцію і трастові афери, знищення власного
виробництва шляхом сприяння імпорту, податкове здирництво, через відверте
розкрадання спільного майна і цинічну передвиборну брехню, — чи не саме
наша влада сприяє зростанню злочинності?
Якщо ми хочемо вижити, тоді потрібно перемогти конкурента
і сформувати нового, здатного до співпраці. Тобто обрати таку владу, яка
реально буде відповідальна перед народом, буде дбати про розвиток України,
українського народу, буде сприяти розвитку української культури і патріотизму,
українського виробника. Тоді й народ не буде боротися за виживання, а буде
співпрацювати з владою і злочинність зменшиться.
Юрій ЛАТКО Київ
