Як і кожного року, за недоброю традицією, процес «шліфування» і затвердження держбюджету на 2001 р., що розпочався його презентацією у Верховній Раді 4 жовтня, з усього видно, буде довгим, тягучим і неприємним для всіх його учасників. Можливо, що й скандальним. І може, добре, що на початку цього процесу приїздив до Києва «розвеселити» наших депутатів Володимир Вольфович...
У багатьох країнах, благополучніших, ніж наша, прийняття бюджету є найважливішою подією року. До нього привернута увага всіх мислячих громадян (тих, хто не цікавиться громадськими справами, залишаючись осторонь, старогрецькою називали «ідіотами»). Бюджетні питання були важливою складовою передвиборних виступів кандидатів на пост президента Польщі, хоч польський президент безпосередньо у формування бюджету не втручається — він може або підписати його, або не підписати, себто накласти вето.
Бідний бюджет бідної країни — це про нас. Частка соціальних видатків, попри все, у ньому була і залишається значною. Інша справа, що у грошовому виразі вона мізерна, і це було і є сприятливим грунтом для всіляких проявів популізму та «красивої» демагогії.
Ці слова, може, роздратують когось чи викличуть підозру до їх автора, мовляв, «він що, збирається захищати владоможців, виправдовувати нашу бідосю?» Ні і ще раз ні! Хотів би лише, щоб наші громадяни, так звані «прості люди», більше цікавилися бюджетом — державним і місцевим, закладеними в ньому пропорціями і співвідношеннями, і не лише у видатковій частині (для кого і для чого скільки), а й у доходній (від кого скільки і за що).
Наважуся сказати: за останні два-три роки ці пропорції і співвідношення, конкретні цифри в основних напрямах і галузях економічного та соціального життя недостатньо популяризуються серед громадськості, явно вузько оприлюднюються, що є свідченням також браку відкритої публічної політики влади, її функціонерів на всіх рівнях, від центрального державного до обласного і районного. А мас-медіа діють тут якось вибірково, виходячи зі своїх чи підказаних їм симпатій.
Власне до цього хочу передовсім привернути увагу.
Азбучна істина: бюджет формується з податків. Зміна системи та об’єктів оподаткування, податкових ставок, розширення так званої податкової бази — це завжди важливі «невралгічні пункти» для суспільства, для бізнесу, політиків і влади. Вважаю великим упущенням як владних, так і громадсько-політичних інституцій те, що новий Податковий кодекс не був широко обговорений у суспільстві. (Тепер ось на суспільному рівні фактично не обговорюється «громадянська конституція» — Цивільний кодекс, чи його конкуруючий варіант — кодекс Господарчий, а це дуже важливий для нашого повсякденного життя і діяльності законодавчий акт. Спасибі «Дню» за недавню, у №175, публікацію на цю тему, але одного-двох таких матеріалів замало).
Варто було б за участю громадської думки та з урахуванням досвіду країн, які успішніше впроваджують ринкову економіку, вирішити нарешті справу з оподаткуванням нерухомості, предметів розкоші, інших «люксусів», які відволікають кошти на надмірне споживання. Заможних українців, які мають гроші, слід заохочувати і спонукати менше витрачати на себе, на «шикарне життя», а більше інвестувати у щось продуктивне.
Шкода, що не видно серед наших приватних підприємців і бізнесменів українського Генрі Форда. Не доводилося б мені чи ще якомусь «дилетанту» писати про це.
Ще кілька зауваг «людини збоку» («человека со стороны»), так чи інакше пов’язаних з бюджетними «стражданнями».
Пропонована окремими економістами та політиками, наприклад Євгеном Марчуком, стратегія розвитку на випередження, в основі якої — не реанімація монстрів радянської індустрії, а розвиток новітніх високих технологій, в т.ч. інформаційних, стимулювання продукції інтелектуальної праці, цей розвиток на випередження (єдино правильний!), залишається на стадії красивих розмов без інвестування бюджетних коштів у певні проекти. Наразі не можемо сказати, що у бюджеті на наступний рік такі кошти передбачено, і це дуже прикро. У нинішньому складі ВР хоч і є відома «бізнесова сотня», але такі проекти нікому лобіювати. Лобіюють щось інше — здебільше вигідне особисто, своїй «групі товаришів», чи пак, інтересів.
Наскільки я розумію, у новому бюджеті не передбачаються конкретні, відчутні стимули для пожвавлення економічної активності у депресивних регіонах країни, з найвищим рівнем безробіття. Взагалі, досі мова не йшла про якусь спільну економічну політику, зокрема, в західній частині України. Навіть відповідна політична термінологія, зі своєю логікою мислення, ще не вироблене...
Не знаю, і ви, читачу, напевно, теж, чи такі вже страшні, руйнівні для економіки податки в Україні, чи може терпимі, не вищі, скажімо, від котроїсь з країн ЄС. Може, не те оподатковується, що слід би, та про це вже згадувалось вище. А тут скажу про інше. Маю знайомих приватних підприємців, які скаржаться не так на податки, як на різні інші побори. Називають пожежну інспекцію, санітарно- епідеміологічну службу, охорону праці, комітет захисту прав споживачів, часте і залякувальне проведення різних ревізій... Про оплату «послуг» нелегальних рекетирських «фірм» мовчать!
Отож, накладаючи на всіх немалі законні податки, держава повинна вважати своїми важливим обов’язком захист платників податків і всього суспільства від різних незаконних «митарів». Власне на це повинна бути спрямована діяльність міліції, прокуратури, слідчих органів. Але з боку держави не так воно є насправді! Відсутність такого захисту з боку держави, постійної, послідовної боротьби з незаконними або й кримінальними поборами вже давно переросла у серйозну й нестерпну, небезпечну проблему. Ось де мають поєднатися зусилля уряду і ВР.
І нарешті про міжбюджетні стосунки, про бюджети областей, великих міст та їх залежність від Києва. Наприклад, чи повинен львівський мер В.Куйбіда просити гроші у голови облради і облдержадміністрації С.Сенчука, чи мати прямі стосунки з Мінфіном? Не знаю, як в інших, а для Львова це гостре і болісне питання...
Та залишаю цю проблему для інших. Висловлене мною у цих навколобюджетних замітках, напевно, не конфліктує з міркуваннями тих, хто сподівається на кращий бюджет наступного року.
Телефон зворотного зв’язку з читачами: 414-91-26, відділ ЗМI та громадської думки
