Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Прокляття золотої карети

Шукаючи на подвір’ї скарб, батьки заморили голодом чотирьох дітей
28 січня, 2005 - 00:00
ЮРКО ТА ДМИТРИК КАЖУТЬ, ЩО ЛЮБЛЯТЬ МАМУ ТА ХОЧУТЬ ПОЇХАТИ ДОДОМУ, АЛЕ ЇМ УЖЕ ОФОРМИЛИ ДОКУМЕНТИ У БРАЦЛАВСЬКИЙ ІНТЕРНАТ, ЩО НА ВІННИЧЧИНІ / ФОТО ОЛЕКСАНДРА ДОЛГУЛЄВА

Біля вашої хати закопаний скарб — золота карета, якщо ви її викопаєте — розбагатієте, вийдете з подвір’я — повмираєте. Приблизно таке пророцтво отримала на сеансі в одної з провидиць родина з села Довголівка Погребищенського району, що на Вінниччині. Невдовзі про майбутніх багатіїв загомоніли.

У селі їх почали оминати. Говорили, що вони прочитали книжку про чорну магію, часто кудись їздили й лякали односельчан поробками. Тим часом на подвір’ї розгорнулися розкопки. Експедицією за золотою каретою керував батько. Діти покинули школу. Допомагали шукати скарб, а мати увесь час пошуків, майже дев’ять місяців, не виходила з хати. Такими були інструкції провидиці. Навесні копачі нарили на подвір’ї катакомби. Ями вже були, як погріб, вручну докопали до глини, а в деяких місцях і до води. Але на золоту карету так і не натрапили...

У перші дні нового року чоловік заходився рубати дрова, згідно рекомендацій провидиці — в хаті. Біда не забарилася. Життя забрали хвороби, які прискорили фізичне виснаження. Худобу на той час вже всю збули, а картоплю діти саджали самі. Але так і не викопали. Навіщо? Не сьогодні — завтра викопають карету. З цих міркувань не заготовляли й дрова. Навіть ворота здали на брухт. Голова сільської ради Олександр Томчук повідомив відповідні інстанції району про загрозу здоров’ю та життю дітей. Районна комісія у складі лікарів, міліції та представників служби у справах неповнолітніх двічі намагалась зайти в хату, а вирок суду про позбавлення батьківських прав кілька місяців лежав без виконання. Врятувати дітей від голодної смерті заважали батьки. Як розповів начальник служби у справах неповнолітніх Погребищенського району Микола Маркітан, родина закривалась у хаті та в разі втручання у їхню власність мати погрожувала фізичною розправою. Забрати дітей вдалося тільки, коли жінка поїхала в морг супроводжувати тіло чоловіка...

...Петрові 17 років. Він найстарший. Отримує пенсію як інвалід 3-ї групи, але тепер залишився без неї. Не оформив документи, бо мати не випускала з дому. Миколі — 16, разом з братом, за свідченнями працівників служби неповнолітніх, вони тікали з дому та промишляли здачею металу. На це й жили. Найменші 8 річний Юрко та Дмитрик, якому тільки чотири, самостійно прохарчуватись не могли.

— Ми їли пісну ячмінну кашу, — розповідає про домашній раціон Юра.

— Це залита холодною водою не варена крупа, — уточнює Тамара Шульга, завідуюча дитячим відділенням районної лікарні, — діти дійсно голодували, у них були виражені набряки тіла, зараз вони вже сходять. У обох на 15% знижена вага.

Мати заперечує свою причетність до пошуків золотої карети. Каже, що це все затіяв покійний чоловік. Своє «ув’язнення» пояснює хворобою. З такої ж причини не пускали до школи дітей і випродали худобу. Коротше, захворіли всі.

— За 25 років практики таких випадків у мене було чимало, — розповідає Тамара Шульга, — але останні роки вони стають усе страшнішими, вражає бідність.

У Погребищенському районі шляхом позбавлення батьківських прав відібрали 46 дітей. Ще два роки тому їх було на 20 менше.

— Безробіття й пиятика від незайнятості — це основні причини того, що батьки в 30—45-річному віці опускаються до того, що їх позбавляють батьківських прав, — пояснює Микола Маркітан.

— Ця родина була благополучна, — уточнює Анатолій Сладецький, директор районного центру сім’ї та молоді, — обоє батьків працювали, тримали велике господарство, ніхто й не подумав би, що таке станеться...

КОМЕНТАР

Ольга ВОРОНОВА, лікар-психіатр денного стаціонару обласної психоневрологічної лікарні:

— Майже в кожній людині живе невмотивований страх. Через те, що її перспективи починають змінюватись на гірше, починається пошук виходу із ситуації, часто із тієї, якої ще навіть немає. Соціальний спад, переміни в суспільстві, особливо не в кращу сторону, стимулюють бажання передбачити, зазирнути наперед з метою самозаспокоєння. Звідси й попит на послуги провидиць, ворожок, походи до бабок із різноманітними хворобами. Тим більше, що зараз це набуло великого розголосу. Послуги провидиць рекламуються кругом, що стало особливо небезпечним тепер, коли через суспільно-економічну нестабільність зростає кількість психічно нездорових і неврівноважених людей. Хто морально стійкіший, освіченіший, врівноваженіший, той може вчасно самостійно зупинитись чи взагалі не піддаватись подібним спокусам. Інші, й таких немало, починають ходити до провидиць, скільки вистачає фінансів, а коли все безрезультатно промотають, потрапляють до наших відділень. Як правило, у складному стані та з різними трагедіями. Якби люди вчасно звертались до психологів, а кому треба — й до психіатрів, неприємності, які трапляються з ними і з їхніми сім’ями, можна було б попередити. Проте цього у нашій культурі немає, або ж така практика дуже слабо розвинута.

Мирослава СОКОЛОВА, «День»
Газета: 
Рубрика: